Постанова № 34235276, 19.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

if" height=70 width=52>NT>

lass="fs69"> Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року Справа № 814/3577/13-а

м. Миколаїв

15:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області , вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 P>

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЭкспоНиколаев», площа Суднобудівників, 3-б, м. Миколаїв, 54017

про:

стягнення податкового боргу в сумі 55326,02 грн.,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі – позивач або ДПІ) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЭкспоНиколаев» (надалі – відповідач або Товариство) податкового боргу в сумі 55326,02 грн.

19.09.2013 представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (ар. с. 28-29).

19.09.2013 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, в якому він визнав позовні вимоги (ар. с. 30-31).

На підставі пункту 10 частини 1 статті 3 та частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд розглянув справу в порядку письмового провадження, на основі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідач був узятий на облік в органах державної податкової служби 04.09.2006 за № 354, що підтверджується довідкою від 05.03.2013 № 33 (ар. с. 7).

31.01.2013 Товариство подало «Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)», в якій самостійно визначило суму орендної плати за 2013 рік – 257447,80 грн., в тому числі за травень і червень 2013 року – 42907,97 грн. (строк сплати 30.06.2013 і 30.07.2013) (ар. с. 9-10). Як зазначено у пункті 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Товариство податкове зобов’язання у визначені строки не сплатив.

Крім того, як вказано у позовній заяві, відповідач мав сплатити пеню, нараховану за період з 02.01.203 по 30.05.2013, в сумі 150,14 грн.

19.06.2013 Товариство подало «Податкову декларацію з податку на додану вартість», в якій самостійно визначило суму податкового зобов’язання за травень 2013 року – 12093 грн. (ар. с. 11-12). Як вказано у статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період), що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. Платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Отже, Товариство мало сплатити суму податку не пізніше 30.06.2013, але ним було сплачено лише 1166,10 грн.

17.07.2013 Товариство подало «Податкову декларацію з податку на додану вартість», в якій самостійно визначило суму податкового зобов’язання за червень 2013 року – 1341 грн. (ар. с. 11-12). Як вказано у статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період), що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. Платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Отже, Товариство мало сплатити суму податку не пізніше 30.07.2013, але ним не було сплачено податкове зобов’язання.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк грошового зобов’язання є податковим боргом.

Доказів сплати суми податкового боргу в загальній сумі 55326,02 грн. Товариство не надало.

Як вказано у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Так, відповідачу була вручена податкова вимога № 6 від 04.01.2013, що підтверджується підписом директора на корінці вимоги (ар. с. 8).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЭкспоНиколаев», пл. Суднобудівельників, 3-Б, м. Миколаїв, 54017 (відомості про банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 23618961) на користь держави (банківські реквізити: Державний бюджет Заводського району м. Миколаєва, р/р:34128999700003, банк ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 37992781) податковий борг в сумі 55326,02 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна