Постанова № 34235236, 07.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2013 р. (13:34) Справа №801/3420/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився; відповідача - Базілевич Н.В., довіреність № 1247/10/10.0 від 14.08.2013 р.; Ходжаметова З.Р., довіреність № 2826/10/10 від 04.10.2013 р.

Суть спору:

Військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012301 від 08.01.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2013 р. відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі АР Крим ДПС замінено правонаступником - Керченською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо завищення позивачем розміру податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з контрагентом ТОВ "Атан-Крим" за жовтень та листопад 2011 р. Так, позивач стверджує, що реальність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а висновки відповідача зроблені без їх урахування.

Позивач в судове засіданні не з'явився, про час та місце судового засідання був проінформований належним чином.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили в задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на відсутність у позивача права на віднесення сум ПДВ, сплачених ТОВ "Атан-Крим", до податкового кредиту жовтня та листопада 2011 року.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі АР Крим ДПС в період з 03.12.2012 р. по 07.12.2012 р. проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Атан-Крим" за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., за результатами якої складений акт № 1020/22-00/08388742 від 14.12.2012 р., відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем пп. 14.1.191 п. 144.1 ст. 14, п. 198.2, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 37359,86 грн., у тому числі за жовтень 2011 р. - у сумі 30620,14 грн., за листопад 2011 р. - у сумі 6739,72 грн. у зв'язку з недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою ст. 203, ст. ст. 215, 216 ЦК України та у зв'язку з не підтвердженням реальності проведених господарських операцій з вказаним контрагентом.

08.01.2013 р. на підставі вищевказаного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі АР Крим ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 37359,86 грн.

Правомірність винесення відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ "Атан-Крим", непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, задля вирішення спору та встановлення фактичних обставин справи, судом 25.04.2013 р. винесено ухвалу про витребування доказів у сторін. Зокрема, вирішено витребувати у Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України належним чином засвідчені копії наступних документів: документально підтверджені пояснення щодо стану розгляду Господарським судом АР Крим справи №5002-4/6381.1-2007 про банкрутство, ухвалу суду про продовження ліквідаційної процедури або затвердження звіту ліквідатора та ліквідбалансу; податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2011 року з додатками 5 до них; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за жовтень та листопад 2011 року; укладений з ТОВ "Атан-Крим" договір постачання товарів №50-С/Н від 15.07.2011 р. з додатками до нього; документальне підтвердження виконання вказаного договору: заявки на поставку пально-мастильних матеріалів; товаросупроводжувальні документи на ПММ (видаткові накладні, сертифікати відповідності та якості ПММ тощо); документальне підтвердження транспортування ПММ (товарно-транспортні накладні, подорожні листи тощо); довіреності на отримання від ТОВ "Атан-Крим" товарно-матеріальних цінностей та журнал їх реєстрації; рахунки на оплату; докази оплати отриманих ПММ (платіжні доручення, банківські виписки тощо); виписані ТОВ "Атан-Крим" за результатом поставки ПММ податкові накладні в жовтні 2011 року, суми ПДВ за якими були виключені податковим органом зі складу податкового кредиту жовтня та листопада 2011 року (аркуш акта перевірки 10); документальне підтвердження відображення в бухгалтерському обліку здійснення в жовтні та листопаді 2011 року господарських операцій з ТОВ "Атан-Крим" за договором постачання товарів №50-С/Н від 15.07.2011 р.; документальне підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності товарів (пально-мастильних матеріалів), отриманих в жовтні 2011 року від ТОВ "Атан-Крим" за договором постачання товарів №50-С/Н від 15.07.2011 р.

Не зважаючи на обізнаність позивача про наслідки невиконання вимог суду, Військовим радгоспом "Азовський" Міністерства оборони України витребувані ухвалами документи не були надані суду в повному обсязі.

Зокрема, позивачем не були надані суду:

- податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2011 року з додатками 5 до них; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за жовтень та листопад 2011 року;

- документальне підтвердження відображення в бухгалтерському обліку здійснення в жовтні та листопаді 2011 року господарських операцій з ТОВ "Атан-Крим" за договором постачання товарів №50-С/Н від 15.07.2011 р.

Ненадання позивачем зазначених документів унеможливлює вирішення справи по суті, оскільки не дозволяє перевірити правомірність ведення позивачем податкового обліку, а також встановлення пов'язаності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Атан-Крим" з власною господарською діяльністю, використання в подальшому придбаного товару тощо, з метою перевірки реальності та товарності операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Звертаючись до адміністративного суду з позовом, позивач має надати переконливі документальні докази на підтвердження обставин, із наявністю яких він пов'язує неправомірність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Так, предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

При цьому, в контексті ст. 161 КАС України, суд має встановити всі фактичні обставини справи, якими обумовлено звернення позивача до суду, перевірити підтвердження їх наявності належними та допустимими доказами та надати їм відповідну правову оцінку.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З цього випливає обов'язок сторін доказувати факти (обставини). Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін, тобто кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається.

Позивач, зазначаючи про правомірність віднесення сум ПДВ, сплачених ТОВ "Атан-Крим", до податкового кредиту жовтня та листопада 2011 року, в порушення вимог ст. 71 КАС України, не надав належних доказів в підтвердження цього, зокрема, під час розгляду справи не були надані податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2011 року з додатками 5 до них, а також реєстри виданих та отриманих податкових накладних за жовтень та листопад 2011 року.

Враховуючи, що саме податкова декларація є документом на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання (п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України) та в якій відображуються суми податкового кредиту, правомірність формування якого є предметом розгляду у цій справі, слід зазначити, що відсутність в матеріалах справи таких документів податкової звітності не дозволяє суду зробити висновок щодо протиправності виявлених під час перевірки порушень податкового законодавства.

Так само ненадання доказів подальшого використання товарів, отриманих від ТОВ "Атан-Крим" за договором постачання товарів №50-С/Н від 15.07.2011 р., унеможливлює встановлення реальності господарських операцій, з огляду на те, що донарахування податкових зобов'язань були здійснені відповідачем на підставі висновку про фіктивність зазначених господарських операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість. У той час як позивач, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції не надав, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає правомірними.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору суд в порядку статті 94 КАС України залишає за позивачем.

В судовому засіданні 07.10.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 14.10.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.