Ухвала суду № 34234447, 18.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22ц/790/5699/13 Головуючий 1-ї інст. - Федорова О.В. Справа № 2033/8146/12 Доповідач - Піддубний Р.М.

Категорія: «інші правовідносини»

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого : судді Піддубного Р.М.,

суддів: Малінської С.М., Даниленка В.М.,

при секретарі : Колісник Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_1, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватне підприємство «Нива - В.Ш.», про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, визнання протоколу проведення прилюдних торгів недійсним та за позовом ОСОБА_1 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватне підприємство «Нива - В.Ш.», про визнання прилюдних торгів та протоколу їх проведення недійсними, -

встановила:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 березня 2012 року з нього та ОСОБА_1 в солідарному порядку стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») заборгованість за укладеним 26 вересня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 кредитним договором у розмірі 313 590 грн. 05 жовтня 2012 року в ході примусового виконання Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (Фрунзенський ВДВС ХМУЮ) вищевказаного судового рішення Приватним підприємством «Нива - В.Ш.» (ПП «Нива - В.Ш.») було проведено прилюдні торги з продажу належного ОСОБА_1 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що рішення про звернення стягнення на вищевказане нерухоме майно судом не ухвалювалось, будь-яких дій щодо встановлення наявності у боржника грошових коштів та іншого рухомого майна, на яке в першу чергу має звертатися стягнення, державним виконавцем проведено не було, крім того, 03 жовтня 2012 року апеляційним судом Харківської області було поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду від 29 березня 2012 року, але у порушення вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Фрунзенського ВДВС виконавчий лист повернуто не було, позивач просив визнати проведені 05 жовтня 2012 року ПП «Нива - В.Ш.» прилюдні торги з реалізації належної ОСОБА_1 квартири такими, що не відбулися, а протокол прилюдних торгів № 2112107 - недійсним.

У травні 2013 року третя особа ОСОБА_1 також звернулася до суду з позовом до Фрунзенського ВДВС ХМУЮ, в якому з вищезазначених підстав, просила визнати прилюдні торги з реалізації належної їй квартири, які відбулись 05 жовтня 2012 року та протокол проведення прилюдних торгів № 2112107 від 05 жовтня 2012 року недійсними.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений нею позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що під час проведення прилюдних торгів не було порушено передбачений Тимчасовим положенням порядок їх проведення, позивачі не скористалися своїми правами щодо оскарження дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення в порядку розд. VІІ ЦПК України, а тому відсутні підстави для визнання торгів недійсними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів справи 26 вересня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 35 800 доларів США та зобов'язалась повернути вказану суму відповідно до графіку погашення заборгованості у строк до 26 вересня 2028 року. Того ж дня між сторонами було укладено договір іпотеки, за яким у забезпечення виконання своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_1 передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 березня 2011 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» та стягнуто в солідарному порядку зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 313 590 грн.

29 серпня 2011 року державним виконавцем Фрунзенського ВДВС ХМУЮ за заявою стягувача прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого 27 квітня 2011 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення в солідарному порядку зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в с розмірі 313 590 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (Закон N 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону N 606-XIV заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Статтею 52 Закону N 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону N 606-XIV звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі

відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Як убачається із матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем шляхом направлення запитів до компетентних органів здійснювались заходи щодо встановлення наявності у ОСОБА_1 майна, на яке відповідно до вимог Закону N 606-XIV має звертатися стягнення в першу чергу. Згідно отриманих державним виконавцем відповідей транспортні засоби та інша техніка за ОСОБА_1 не зареєстровані, дозволи на розміщення об'єктів торгівлі, ресторанного бізнесу, побутового обслуговування їй не надавалися, рахунки в банківських установах відсутні, правовстановлюючі документи на право користування чи право власності на земельні ділянки не зареєстровані.

16 березня 2012 року державним виконавцем складено акт про відсутність за місцем проживання ОСОБА_1 майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах (ч. 1 ст. 62 Закону N 606-XIV).

09 листопада 2011 року державним виконавцем в присутності боржника ОСОБА_1 проведено опис і накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності належала останній на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2007 року.

05 жовтня 2012 року ПП «Нива - В.Ш.» було проведено прилюдні торги з продажу вищевказаного нерухомого майна боржника ОСОБА_1

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо накладення арешту на майно, неповернення виконавчого документа до суду, який його видав, у зв'язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року та 18 вересня 2013 року, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Оскільки підставами заявленого до Фрунзенського ВДВС ХМУЮ позову про визнання прилюдних торгів недійсними є недодержання державним виконавцем вимог Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, а до спеціалізованої організації ПП «Нива - В.Ш.», з якою державною виконавчою службою було укладено відповідний договір, позовних вимог не пред'явлено (ПП «Нива В.Ш. брало участь у справі в якості третьої особи) суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання прилюдних торгів та протоколу їх проведення недійсним та відмовив у задоволенні відповідного позову.

Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді