Постанова № 34234103, 15.10.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 919/680/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача: Терещенко Сергій Володимирович, довіреність №б/н від 01.06.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Інкерманська риболовна компанія";

відповідача: Дроботенко Олег Анатолійович, довіреність №1455 від 04.04.13, фізична особа-підприємець Булгакова Катерина Олександрівна;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Булгакової Катерини Олександрівни на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 25 липня 2013 року у справі №919/680/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманська риболовна компанія" (вул. Ангарська, 10а, Інкерман, м. Севастополь, 99703)

до фізичної особи-підприємця Булгакової Катерини Олександрівни (вул. Комуністична, 4-24, Севастополь, 99003)

про стягнення 61800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Інкерманська риболовна компанія", звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, фізичної особи - підприємця Булгакової Катерини Олександрівни про стягнення 61 800,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної і повної оплати за поставлений позивачем товар.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 липня 2013 року у справі №919/680/13 (суддя Харченко І.А.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманська риболовна компанія" задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням господарського суду, фізична особа-підприємець Булгакова Катерина Олександрівна звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 01 жовтня 2013 року у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Черткової І.В. та відпусткою судді Гонтаря В.І. у складі колегії їх було замінено на суддю Гоголя Ю.М. та суддю Дмитрієва В.Є..

У судовому засіданні, призначеному на 01 жовтня 2013 року, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, представник позивача з зазначеними доводами не погодився та заперечував проти їх задоволення. Розгляд справи для повного та всебічного вив чинення всіх обставин по справі був відкладений на 15 жовтня 2013 року.

15 жовтня 2013 року у судовому засіданні представники сторін висловили таку ж саму думку, як і у попередньому судовому засіданні.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У січні 2007 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 64 800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000244 від 03 січня 2007 року, підписаною представниками обох сторін та скріпленою печатками (а.с. 8).

Так, відповідачем отриманий товар було оплачено частково у розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №2 від 20 лютого 2009 року, прибутковим касовим ордером №4 від 14 січня 2011 року та прибутковим касовим ордером №3 від 05 лютого 2013 року (а.с. 9-11) та визнається позивачем.

13 березня 2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 61 800,00 грн. (а.с. 12).

Зазначений лист було отримано представником відповідача 12 квітня 2013 року, що підтверджується квитанцією №4709487 та актом №4709487 від 12 квітня 2013 року (а.с. 13-14).

Проте, відповідачем зазначену вимогу залишено без відповіді.

Посилаючись на несплату відповідачем у повному обсязі отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 61 800,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено можливість укладення договору у спрощеній формі, тобто не у формі єдиного документу, а шляхом обміну листами, факсограмами, телеграми, телефонограми, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (якщо закон не встановлює спеціальних вимог до форми укладення і порядку укладення конкретного виду договору). Головне, щоб у вказаних документах були узгоджені сторонами істотні умови: предмет, ціна та строк дії договору, як це зазначено у частині 3 статті 180 Господарського кодексу України.

Таким чином, судом першої інстанції було правомірно зазначено, що між позивачем та відповідачем уклались правовідношення у спрощеній формі договору поставки консервів, про що свідчить зазначена вище видаткова накладна (а.с. 8).

Статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна правова позиція викладена також в статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно о договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні (ля здійснення платежу.

Згідно з частиною 1 статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, У січні 2007 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 64 800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000244 від 03 січня 2007 року, підписаною представниками обох сторін та скріпленою печатками (а.с. 8).

Так, відповідачем отриманий товар було оплачено частково у розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №2 від 20 лютого 2009 року, прибутковим касовим ордером №4 від 14 січня 2011 року та прибутковим касовим ордером №3 від 05 лютого 2013 року (а.с. 9-11) та визнається позивачем.

13 березня 2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 61 800,00 грн. (а.с. 12).

Зазначений лист було отримано представником відповідача 12 квітня 2013 року, що підтверджується квитанцією №4709487 та актом №4709487 від 12 квітня 2013 року (а.с. 13-14).

Проте, відповідачем зазначену вимогу залишено без відповіді.

Відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування поширюється не лише на сторони, а й на всіх осіб, які беруть участь у справі: третіх осіб, прокурора. Але слід мати на увазі, що треті особи без самостійних вимог на предмет спору не мають самостійного матеріально-правового інтересу щодо предмета спору. Тому їхній обов'язок доказування поширюється лише на ті обставини, які стосуються впливу рішення суду на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Отже, такі треті особи не повинні доводити обставини, які покладені в основу вимог позивача чи заперечень відповідача.

Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через статтю 33 Господарського процесуального кодексу України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Так, фізичною особою - підприємцем Булгаковою Катериною Олександрівною не було надано ані суду першої, ані апеляційної інстанції доказів оплати отриманого товару у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що станом на день розгляду справи у суді за відповідачем існує заборгованість у розмірі 61 800,00 грн. за отриманий за видатковою накладною №РН-000244 від 03 січня 2007 року товар, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, враховуючи те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений та отриманий товар у розмірі 61 800,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Булгакової Катерини Олександрівни залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 25 липня 2013 року у справі №919/680/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.М. Гоголь

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкерманська риболовна компанія" (вул. Ангарська, 10а,Інкерман, м. Севастополь,99703)

2. Фізична особа-підприємець Булгакова Катерина Олександрівна (вул. Комуністична, 4-24,Севастополь,99003)

3. Господарський суд міста Севастополя