Постанова № 34234055, 18.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.10.2013 р. справа №908/1910/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівЗубченко І.В., Марченко О.А., Радіонова О.О. від позивача:Мариніч Н.В., довіреність №603 від 28.03.2013 р.від відповідача:не з'явився; розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької областівід16.08.2013 року (повний текст підписано 20.08.2013 р.)у справі№908/1910/13 (суддя Кагітіна Л.П.)за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" м.Енергодар, Запорізької областідо відповідача Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м.Енергодар, Запорізької областіпро стягнення основного боргу у сумі 537554,12 грн., пені у сумі 39947,23 грн., інфляційних витрат у сумі 10513,83 грн. та 3 % річних у сумі 40838,92 грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" м. Енергодар, Запорізької області, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар, Запорізької області про стягнення основного боргу у сумі 537554,12 грн., пені у сумі 39947,23 грн., інфляційних витрат у сумі 10513,83 грн. та 3 % річних у сумі 40838,92 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.08.2013р. (повний текст підписано 20.08.2013 р.) у справі №908/1910/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 532635 грн. 85 коп. основного боргу, 15901 грн. 41 коп. пені, 1160 грн. 60 коп. інфляційних витрат, 35629 грн. 69 коп. 3 % річних та 11706 грн. 57 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії в частині поставки теплової енергії, натомість зі сторони відповідача умови договору не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості, пені, 3% річних та індексу інфляції. Перевіривши арифметичний розрахунок заявлених вимог, суд першої інстанції задовольнив їх не в повному обсязі у зв'язку з тим, що позивачем не вірно арифметично розраховано основну суму заборгованості, 3 % річних, інфляційні та не вірно встановлено період нарахування пені.

Відповідач, Комунальне підприємство "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар Запорізької області, не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2013р. у справі №908/1910/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши 532 635,85 грн. основного боргу, 580,80 грн. інфляційних витрат та 17 814,80 грн. 3% річних.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, на думку заявника апеляційної скарги, стягнення пені за встановленим господарським судом періодом є незаконним, оскільки протягом вказаного періоду змінювався та оскаржувався в судовому порядку тариф на послуги з транспортування та постачання теплової енергії, тому, з урахуванням судових рішень у справі №2-а-968/11, порушення договірних умов з оплати теплової енергії відбулося лише з 13.12.2012 року. Крім того, апелянт вважає, що нарахування 3% річних та інфляційних також підлягає зменшенню.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №908/1670/13, судовий розгляд призначено на 16.10.2013р., явка сторін обов'язковою не визнавалась.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів скаржника заперечив та зазначив, що рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2013р. у справі №908/1910/13 прийнято з дотриманням норм матеріального права, є обґрунтованим та законним, підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 16.10.2013р. підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Апелянт у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, та надіслав клопотання від 19.08.2013р. № 371, в якому, посилаючись на поважність причин, просив відкласти розгляд справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Згідно з ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки, Комунальне підприємство "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар, Запорізької області було належним чином повідомлене про час і місце судового засідання, воно не було позбавлене права реалізувати свої процесуальні права через начальника юридичного бюро - М. Я. Пругло (причина нез'явлення в судовий процес якого не була зазначена), а також враховуючи те, що з зазначеного клопотання не вбачається намір позивача надати будь-які додаткові докази по суті спору, колегія суддів вважає що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, клопотання апелянта про відкладення розгляду справу підлягає відхиленню, а апеляційна скарга підлягає розгляду за відсутністю відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2009 р. ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЗАЕС (позивачем у справі) та КП "ВК "Тепло-водоканал" (відповідачем у справі) був укладений Договір на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії № 44Т-09 з відповідними додатками та змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами до нього, (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (Теплопостачальна організація) зобов'язався відпускати відповідачу (Споживачу) теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах, зазначених в Додатку № 1 до Договору, з параметрами теплоносія у відповідності до температурного графіку теплової мережі, затвердженого головним інженером Теплопостачальної організації та погодженого з секретарем Енергодарської міської ради. (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води, включаючи виробництво, транспортування та поставку теплової енергії, в порядку і строки, визначені Договором.

Шостим розділом договору сторони визначили ціну та порядок розрахунків.

Згідно з п. 6.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем на підставі показів приладів комерційного обліку, встановлених на межі продажу, яка є межею балансової належності, у відповідності з Договором та відповідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених двосторонніх актів про відпущену теплову енергію по діючому в звітний період тарифу на теплову енергію, що визначається як сума:

-тарифу на виробництво теплової енергії, який затверджується НКРЕ України, переглядається та вступає в дію у встановленому законом порядку;

-тарифу на транспортування на постачання теплової енергії в розмірі, який затверджується органами місцевого самоврядування, переглядається та вступає в дію у встановленому законом порядку.

Пункт 6.3 "Теплопостачальна організація зобов"язана у письмовому вигляді надати споживачу інформацію про затвердження або перегляд (зміни) уповноваженим органом тарифів на виробництво, а також на транспортування і постачання теплової енергії. Надати інформацію, зазначену у частині першій діючого договору, теплопостачальна організація зобов"язана у строк не пізніше 5 робочих днів до моменту вступу у силу тарифів на виробництво, а також на транспортування і поставку теплової енергії"

У відповідності до п. 6.4 Договору (з урахуванням редакції Додаткової угоди № 1 від 19.02.2010 р.) сторони передбачили, що по закінченню звітного місяця відповідач зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з моменту отримання підписати надані нарочно позивачем акти про надання послуг по відпуску теплової енергії в 3-х примірниках з обов'язковим зазначенням дати підписання актів і 2-а примірники актів повернути нарочним на адресу позивача, який передає відповідачу податкові накладні. Відповідач в актах про наданні послуги в обов'язковому порядку зазначає про отримання податкової декларації та дату її отримання. У разі не підписання актів відповідачем у 2-денний строк, акти підписуються представником позивача з відміткою, яка відповідає запису про відмову, та направляються позивачем відповідачу поштою. Оформлений таким чином акт є фінансовим документом та обов'язковим для виконання, а також є підставою для розрахунків за спожиту теплоенергію.

Згідно з п. 6.6 Договору (з урахуванням в редакції Додаткової угоди № 1 від 19.02.2010 р.) оплата за спожиту теплову енергію, включаючи транспортування та поставку теплової енергії, здійснюється відповідачем щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним, на підставі оформлених з обох сторін актів, шляхом перерахування грошових коштів та поточний рахунок позивача. Можливі інші форми розрахунків, що не суперечать чинному законодавству (Протокол розбіжностей до Додаткової угоди № 1 від 19.02.2010 р.)

Між тим, відповідно до п. п.6.8 договору при несвоєчасній оплаті споживачем за спожиту теплову енергію, включаючи транспортування і поставку теплової енергії, споживач сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від належної сплаті суми за кожний день прострочки.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р. (п.10.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його дії жодна зі сторін не заявить про закінчення його дії (п.10.2).

Одинадцятим розділом договору сторони зазначили Додатки.

1.Додаток №1 "Розрахункові навантаження теплової енергії на 2009р.

2.Додаток №2 "Схеми теплотраси".

3.Додаток №3 "Схема балансового розмежування магістральних тепломереж КП "ВК "Тепло-водоканал" (т.1, а.с. 37, 37 зворотній бік, 38).

Договір на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін, з протоколом розбіжностей.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України № 2633 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Частинами 1 та 2 ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На виконання умов договору позивачем відпустив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, що не заперечується відповідачем та підтверджується підписаними (з рекламаціями) сторонами Акти про надання послуг за березень - жовтень 2011 року на загальну суму 1764240,96 грн., а саме:

- № 90/03 про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за березень 2011 року на суму 624933,60 грн.;

- № 110/04 від 30.04.2011 р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за квітень 2011 року на суму 225988,75 грн.;

- № 16/05 від 31.05.2011 р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за травень 2011 року на суму 133212,82 грн.;

- № 43/06 від 30.06.2011 р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за червень 2011 року на суму 109602,67 грн.;

- № 40/07 від 31.07.2011 р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за липень 2011 року на суму 109616,54 грн.;

- № 41/08 від 31.08.2011 р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за серпень 2011 року на суму 99573,22 грн.;

- № 27/09 від 30.09.2011 р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за вересень 2011 року на суму 109339,10 грн.;

- № 02/10 від 31.10.2011 р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії за жовтень 2011 року на суму 351974,26 грн. (а.с. 47 - 62)

Відповідно до п. 3.2.4 Договору відповідач зобов'язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в строки, передбачені Договором.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору зобов'язання по сплаті наданих послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за вищевказаними актами за спірний період відповідачем були частково погашені в загальній сумі 1231611,11 грн. наступним чином:

- зобов'язання за актом № 90/03 за березень 2011 року були частково оплачені в сумі 42909,62 грн. згідно платіжного доручення № 2126 від 10.08.2011 р. та частково припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджується заявою № 42-09/25940 від 21.10.2011 р. про залік зустрічних вимог на суму 393354,58 грн., а всього на суму 436264,20 грн.;

- зобов'язання за актом № 110/04 від 30.04.2011 р. були частково оплачені в сумі 90000,00 грн. платіжним дорученням № 2127 від 10.08.2011 р., в сумі 60627,69 грн. платіжним дорученням № 2128 від 10.08.2011 р. і в сумі 7 134,35 грн. платіжним дорученням № 2543 від 15.09.2011 р., а всього на суму 157762,04 грн.;

- зобов'язання за актом № 16/05 від 31.05.2011 р. були частково оплачені в сумі 92995,45 грн. платіжним дорученням № 2544 від 15.09.2011 р.;

- зобов'язання за актом № 43/06 від 30.06.2011 р. були частково оплачені в сумі 76513,28 грн. платіжним дорученням № 2545 від 15.09.2011 р.;

- зобов'язання за актом № 40/07 від 31.07.2011 р. були частково оплачені в сумі 9509,72 грн. платіжним дорученням № 2546 від 15.09.2011 р. і в сумі 67013,25 грн. платіжним дорученням № 2862 від 12.10.2011 р., а всього на суму 76522,97 грн.;

- зобов'язання за актом № 41/08 від 31.08.2011 р. були частково оплачені в сумі 69511,75 грн. платіжним дорученням № 2863 від 12.10.2011 р.;

- зобов'язання за актом № 27/09 від 30.09.2011 р. були частково оплачені в сумі 29021,68 грн. платіжним дорученням № 2864 від 12.10.2011 р., в сумі 1915,56 грн. платіжним дорученням № 2985 від 25.10.2011 р. і в сумі 45392,05 грн. платіжним дорученням № 3282 від 21.11.2011 р., а всього на суму 76329,29 грн.;

- зобов'язання за актом № 02/10 від 31.10.2011 р. були частково оплачені в сумі 245712,13 грн. платіжним дорученням № 3376 від 29.11.2011 р.

Таким чином, на час судового розгляду даної справи за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги з транспортування та постачання теплової енергії за березень - жовтень 2011 року в сумі 532635,85 грн.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно встановлено та арифметично вірно розрахована сума основного боргу, а відтак висновок суду про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 532635,85 грн. з відповідача за вказаний період є правильним.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3 % річних у сумі, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки відповідач свої обов'язки щодо оплати за отримані послуги не виконав, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за березень - жовтень 2011 року.

Зокрема, приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені, суд першої інстанції врахував положення статті 232 Господарського кодексу України, та вірно визначив початкову суму нарахування пені, та у зв'язку з тим що позивач виконав не вірно розрахунок пені, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив в цій частині позовні вимоги, а саме 15901 грн. 41 коп., замість заявлених 39947,23 грн.

Доводи апелянта стосовно того, що стягнення пені за встановленим господарським судом періодом є незаконним, оскільки протягом вказаного періоду змінювався та оскаржувався в судовому порядку тариф на послуги з транспортування та постачання теплової енергії, колегією суддів не приймаються, оскільки відповідно до вимог ст.530 та 610 Цивільного кодексу України та 232 Господарського кодексу України, нарахування пені починається з дати, коли зобов'язання мало бути виконано (коли акт про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії повинен бути сплачений) та припиняється через шість місяців.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 617, 625 ЦК України.

Натомість, в позовних вимогах щодо стягнення інфляційних витрат у сумі 10513,83 грн. та 3 % річних у сумі 40838,92 грн. місцевий суд виявив допущення позивачем арифметичних помилок у розрахунках.

Тому, колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позивача в цій частині, вважає що суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, а саме, 1160 грн. 60 коп. інфляційних витрат, 35629 грн. 69 коп. 3 % річних.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального чи процесуального права при винесенні рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2013р. у справі №908/1910/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2013р. у справі №908/1910/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2013 р. у справі №908/1910/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС