Рішення № 34233826, 16.10.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2013 року Справа № 913/2484/13

Провадження №19/913/2484/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрхіменерго", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання", м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 22342 грн. 97 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Ямов А.В. - представник, довіреність № 003-573 від 08.08.2013;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укрхіменерго" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" про стягнення заборгованості за договором поставки № 02/09/1 від 09.02.2012 у сумі 20442 грн. 48 коп., пені в сумі 1598 грн. 05 коп. та 3% річних у сумі 302 грн. 44 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.09.2013 розгляд справи призначений на 02.10.2013.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.10.2013 розгляд справи був відкладений на 16.10.2013.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав додаткові документи на вимогу ухвали суду.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 9340300761206.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17254669 місцезнаходженням відповідача є: вул.Пивоварова, б.5, м.Сєвєродонецьк Луганської області. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Укрхіменерго" (постачальник, позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" (покупець, відповідач) 09.02.2012 був укладений договір поставки № 02/09/1, за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити і поставити покупцю металеві конструкції (продукцію) у власність, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити поставлену продукцію (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору найменування, асортимент, комплектність, кількість, ціна одиниці і загальна вартість продукції узгоджуються сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Відповідно до п.3.1 договору ціна продукції і порядок розрахунків вказуються в специфікації.

Датою поставки продукції вважається дата, вказана в видатковій накладній і акті приймання-передачі (п.4.5 договору).

В п.7.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати продукції, покупець сплачує пеню в розмірі пені 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки.

У підписаній між сторонами специфікації № 1 до вказаного договору сторони визначили найменування продукції, технічні умови, одинцю виміру, кількість, ціну та порядок оплати: передплата - 50% від загальної вартості продукції; оплата - 50%- протягом 3-х календарних днів після прийняття продукції (а.с.22).

На виконання вказаних умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 179659 грн. 98 коп.

Відповідач отриману продукцію оплатив частково в сумі 159217 грн. 50 коп., внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 20442 грн. 48 коп., яку відповідач підтвердив в акті звірення розрахунків станом на 30.09.2013.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В специфікації до договору сторони визначили порядок оплати: передплата - 50% від загальної вартості продукції; оплата - 50%- протягом 3-х календарних днів після прийняття продукції.

Крім того, 21.05.2013 позивач звертався до відповідача з претензією № 003-451 від 21.05.2013 (а.с.36), докази направлення (а.с.37).

Факт поставки позивачем продукції відповідачу підтверджений матеріалами справи, в т.ч. видатковими накладними (а.с.24-32), довіреностями на отримання цінностей (а.с.33-35), підтверджений відповідачем в акті звірення розрахунків, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 02/09/1 від 09.02.2012 у сумі 20442 грн. 48 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений в п.2.2 специфікації № 1 до договору строк оплату продукції не здійснив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати продукції, покупець сплачує пеню в розмірі пені 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1).

Статтею 3 цього ж Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нарахована відповідачу пеня за період з 09.04.2012 по 05.10.2012, розмір якої, згідно наданого позивачем розрахунку на вимогу ухвали суду, складає 1508 грн. 05 коп. та яка підлягає стягненню. Враховуючи те, що позивачем не була подана заява про зменшення позовних вимог суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 90 грн. 00 коп., заявлених в позовній заяві.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 09.04.2012 по 05.10.2012 у сумі 302 грн. 44 коп. підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних (а.с.38-39) не враховано, що в 2012 році 366 днів, тобто задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 301 грн. 61 коп., в решті заявлених вимог слід відмовити за необгрунтованістю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу суду не подав.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрхіменерго" до Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання", вул.Пивоварова, б.5, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 04643841, на користь Публічного акціонерного товариства "Укрхіменерго", вул.Промислова, б.36-д6/1, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 05744691, заборгованість у сумі 20442 грн. 48 коп., пеню в сумі 1508 грн. 05 коп., 3% річних у сумі 301 грн. 61 коп., судовій збір у сумі 1713 грн. 51 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В позовних вимогах стосовно стягнення пені у розмірі 90 грн. 00 коп. та 3% річних у сумі 00 грн. 83 коп. відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.10.2013.

Суддя Т.В. Косенко