Рішення № 34232783, 18.10.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/848/2013 р.

130/2573/13-ц р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2013 Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі Маліщук НА.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачки ОСОБА_3та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку в будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільним майном пожружжя і його розподіл,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач по первісному позову ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду та просив визнати відповідачку ОСОБА_5 такою, що втратила права користування будинком АДРЕСА_1 та скасувати її право реєстації місця проживання за даною адресою та зобов'язати Жмеринський районний відділ Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області зняти відповідачку з реєстрації з зазначеної адреси.

В судовому засіданні позивач по первісному позову та відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 змінив заявлені позовні вимоги та просив визнати відповідачку ОСОБА_5 такою, що втратила права користування будинком АДРЕСА_1 та скасувати її право реєстації місця проживання за даною адресою. Зустрічний позов не визнав повністю та пояснив, що зазначений будинок належить йому, що підтверджується свідоцтвом про право власності, а тому просив його позов задоволити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник позивача по первісному позову та представник відповідача по зустрічному позову ОСОБА_2 підтримав змінені позовні вимоги та просив їх задоволити. Позовні вимоги він обгрунтував тим, що сторони до 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі та разом проживали за адресою АДРЕСА_1. З 2005 року шлюб між сторонами розірвано та вони разом не проживають. Згідно свідоцтва про право власності від 01.08.2011 року позивач ОСОБА_1 являється власником зазначеного будинку. Відповідачка ОСОБА_5 з 2005 року і по теперішній час проживає в АДРЕСА_2, однак зареєстрована в будинку, який належить позивачу та добровільно не бажає знятися з реєстації, чим порушує права позивача як власника будинку. Зустрічний позов не визнав повністю, просив відмовити в задоволенні зустрічного позову, мотивуючи тим що до цих вимог позовну давність слід відраховувати від 11.01.2005 року, поки ОСОБА_5 звернулась до адвоката за отриманням правової допомоги у справі щодо поділу спільного майна подружжя, що підтверджується копією запиту адвоката ОСОБА_6 до голови квартального комітету №12. У зв'язку з пропуском строків позовної давності ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідачки по первісному позову та представник позивача по зустрічному позову ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав повністю та просив відмовити у його задоволенні, мотивуючи тим, що спірний будинок по АДРЕСА_1 був побудований під час шлюбу його батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які є сторонами по справі. Вважає, що задоволення позову буде заперечувати інтересам відповідачки, оскільки вона також являється співвласником зазначеного будинку. Просив задоволити заявлені позовні вимоги зустрічного позову.

Представник відповідачки по первісному позову та представник позивача по зустрічному позову ОСОБА_4 первісний позов не визнав повністю та уточнив заявлені позовні вимоги по зустрічній позовній заяві до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільним майном подружжя і його розподіл. Зустрічну позовну заяву обгрунтовав тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 19.05.1959 року по 03.11.2005 року перебували у шлюбі, під час якого 21.02.1963 року вони придбали будинок, що був розташований в АДРЕСА_1. З державного акту про право приватної власності на землю 05.02.1997 року видно, що земельна ділянка виділена ОСОБА_1 для обслуговування саме цього житлового будинку по АДРЕСА_1, який був знесений і на місці якого побудований новий житловий будинок, будівництво якого закінчено у 1968 році, а добудови до нього закінчені будівництвом у 1990 році. Таким чином, будинок з прибудовами, що розташований в АДРЕСА_1 побудований ОСОБА_5 та ОСОБА_1 під час перебування у шлюбу, а відтак є спільною власністю подружжя. Однак, 01.08.2011 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право приватної власності на жилий будинок на цей будинок та зареєстрував його на своє ім'я. Вказаний будинок є спільною власністю сторін у рівних частках, оскільки придбаний (побудований) ними під час шлюбу, а тому підлягає розподілу ніж ними як спільне майно подружжя, з урахуванням правила рівності часток,- по 1/2 (ідеальній) частці кожному. Просив відмовити в задоволені первісного позову та просив визнати, що житловий будинок з прибудовами по АДРЕСА_1, який зареєстрований на прав приватної власності за ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності № 113 виданого Виконкомом Жмеринської міської ради Вінницької області 01.08.2011 року на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради від 22.07.2011 року № 143 - спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1; Визнати земельну ділянку площею 0,0823 гектарів, розташовану по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності на землю серії ВН, виданого Жмеринською міською Радою народних депітатів 05.02.1997 року, - спільною сумісною власністю ОСОБА_5та ОСОБА_1; Розділити між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 житловий будинок з прибудовами, розташований в АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 (ідеальну) частку будинку з прибудовами, розташованого в АДРЕСА_1.; Розділити між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 земельну ділянку пл.0,0823 га за адресою АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_5, право власності на 1/2 (ідеальну) частку вказаної земельної ділянки.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що являється сусідом ОСОБА_1. Бачив на подвір'ї будинку останього, його дружину ОСОБА_5. Це було приблизно у середині 2012 року лише один раз.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що ОСОБА_1 знає давно а також знає і його дружину ОСОБА_5. Бачив її на подвірії домогосподарства ОСОБА_1, на скільки памятає у 2012 року, однак якого місяця та пори року повідомити не міг.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він являється чоловіком онучки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Йому відомо, що неоднарозово ОСОБА_5 проживала у спірному будинку, коистувалася домашніми речами, однак у зв'язку з тривалими сварками між нею та ОСОБА_1 була змушена жити окремо.

Свідок ОСОБА_12 суду повідомив, що він є онуком ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Йому відомо, що сторони розлучені та проживають окремо, але після розлучення його бабка ОСОБА_5 неоднарозово проживала з дідом у спірному будинку.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що первісний позов не обгрунтований та не підлягає до задоволення, а зустрічний позов слід задовольнити на підставі його обгрунтованості та законності.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із ст.63 СК України зазначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно із ст.68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу; розпорядженням майном, що є обєктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. А відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.2 ст.72 СК України встановлено, що до вимог про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

З огляду нанаведене, суд прийшов до висновку, що житловий будинок з господарськими будівлями та присадибної земельної ділянки була набута подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за час шлюбу з з 1959 року по 2005 року і належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Як видно, 21.02.1963 року вони придбали будинок, що був розташований в АДРЕСА_1. З державного акту про право приватної власності на землю 05.02.1997 року видно, що земельна ділянка виділена ОСОБА_1 для обслуговування саме цього житлового будинку по АДРЕСА_1, який був знесений і на місці якого побудований новий житловий будинок, будівництво якого закінчено у 1968 році, а добудови до нього закінчені будівництвом у 1990 році. Таким чином, будинок з прибудовами, що розташований в АДРЕСА_1 побудований ОСОБА_5 та ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі та сторони проживали у ньому як подружжя.

Твердження представника позивача по первісному позову та представника відповідача по зустрічному позову ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_5 пропустила строк позовної давності у три роки про поділ спірного будинку з господарськими спорудами і земельної ділянки є безпідставним, оскільки 20.03.2007 року був позов про поділ незакінченого будівництвом будинку по АДРЕСА_1 і даний позов залишений без розгляду. Однак, згідно інвентаризаційної справи № 2462 будинку АДРЕСА_1, 21.02.1963 року ОСОБА_1 перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_5 придбав житловий будинок по АДРЕСА_1, який був знесений, а на його місці був побудований новий будинок, будівництво якого було закінчено у 1968 році. 01.08.2011 р. ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок, яке видано на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради від 22.07.2011 р. Також, 05.02.1997 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ВН, на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради від 29.01.1997 року №13 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0823 га для обслуговування житлового будинку. Тільки після того, як ОСОБА_5 одержала копію позовної заяви з доданими документами від ОСОБА_1 у вересні 2013 року, то її представник за дорученям ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ житлового будинку з господарськими спорудами і земельної присадибної ділянки, тому строк позовної давності ОСОБА_5 не пропустила, оскільки про порушення свого права на свою частину зазначеної садиби вона взнав лише у вересні 2013 року.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку в будинку відмовити, оскільки ОСОБА_5 після розірвання шлюбу неоднарозово проживала у спірному будинку, що підтверджується показами свідків, тому підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60,63,68,69,73 СК України, ст.ст.10,11,60, 1 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В первісному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та скасування її права реєстрації місця проживання за даною адресою - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільним майном пожружжя і його розподіл задоволити.

Визнати житловий будинок з прибудовами по АДРЕСА_1, який зареєстрований на прав приватної власності за ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності № 113 виданого Виконкомом Жмеринської міської ради Вінницької області 01 серпня 2011 року на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради від 22 липня 2011 року № 143 - спільною сумісною власністю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 номер ЕДРФО НОМЕР_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 за ЄДРФО НОМЕР_2.

Визнати земельну ділянку площею 0,0823 гектарів, розташовану по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності на землю серії ВН, виданого Жмеринською міською Радою народних депітатів 05.02.1997 року, - спільною сумісною власністю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, номер за ЕДРФО НОМЕР_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, номер за ЄДРФО НОМЕР_2.

Розділити між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 житловий будинок з прибудовами, розташований в АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, номер ЕДРФО НОМЕР_1, право власності на 1/2 (ідеальну) частку будинку з прибудовами, розташованого в АДРЕСА_1.

Розділити між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 земельну ділянку пл.0,0823 га за адресою АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, номер ЕДРФО НОМЕР_1, право власності на 1/2 (ідеальну) частку вказаної земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору (Банк одержувач ГУДКСУ у Вінницькій областім.Вінниця, МФО 802015, р/р 31211206700006 код ЄДРПОУ 37755173, одержувач УДКСУ у Жмеринському районі та м.Жмеринка 22030001).

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Рішення суду може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду Порощук П.П.