Рішення № 34229413, 16.10.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/6698/13-ц

Провадження № 22ц/792/1874/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Гринчука Р.С., Юзюка О.М.,

при секретарі Байдичі О.В.,

з участю представниці позивачки ОСОБА_1,

представниць відповідача ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення пені, зобов'язання до вчинення дій та визнання договорів про дольове інвестування у будівництво недійсними за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 липня 2013 року,

встановила:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» (далі - ТОВ «Октант-центр», підприємство), ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення з ТОВ «Октант-центр» на свою користь 18 432 511 грн. 68 коп. пені за порушення підприємством строків завершення будівництва та здачі в експлуатацію 5-типоверхового нежитлового приміщення загальною площею 835,3 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 (далі - об'єкт), та зобов'язання ТОВ «Октант-центр» до здачі об'єкта в експлуатацію, передачі позивачці об'єкта і документів, необхідних для реєстрації її права власності на нерухоме майно. Також ОСОБА_4 просила суд визнати договори про дольове інвестування в будівництво № 33-1 від 14 липня 2011 року та № 45/4-1 від 7 квітня 2010 року, укладені ТОВ «Октант-центр» відповідно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, недійсними.

ОСОБА_4 зазначила, що 14 грудня 2005 року між нею та підприємством був укладений договір № 52/5-45 (далі - договір), за умовами якого ТОВ «Октант-центр» зобов'язалося до 25 квітня 2008 року збудувати та передати у власність позивачки об'єкт, а та, в свою чергу, взяла на себе обов'язок прийняти об'єкт і сплатити підприємству за нього кошти в сумі 5 050 003 грн. 20 коп. Остання виконала своє грошове зобов'язання за договором у повному обсязі, однак ТОВ «Октант-центр» у визначений договором строк не ввело об'єкт в експлуатацію та не передало його у власність позивачки. За таких обставин відповідно до п. 8.3 договору підприємство має сплатити їй пеню у розмірі 1% від ціни договору за кожний день прострочення за період з 25 березня 2012 року до 25 березня 2013 року. Разом із тим, ТОВ «Октант-центр» незаконно уклало з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договори про дольове інвестування в будівництво частини приміщень об'єкту, внаслідок чого порушено майнові права позивачки.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 липня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Октант-центр» на користь ОСОБА_4 2 000 000 грн. пені за невиконання зобов'язання за договором за період з 4 квітня 2012 року до 25 березня 2013 року. Зобов'язано ТОВ «Октант-центр» здати об'єкт в експлуатацію та передати ОСОБА_4 необхідні документи для оформлення права власності на нього. В решті позову відмовлено.

Суд виходив з того, що ТОВ «Октант-центр» всупереч умов договору не здало об'єкт в експлуатацію та не передало позивачці необхідні документи для оформлення за нею права власності на нерухоме майно. За таких обставин підприємство має виконати це зобов'язання та сплатити ОСОБА_4 пеню за прострочення його виконання, а оскільки наявні обставини, які мають істотне значення, то розмір пені в силу ч. 3 ст. 551 ЦК України має бути зменшений з 17 927 510 грн. 65 коп. до 2 000 000 грн. Також суд дійшов висновку, що позивачка не довела решти позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ «Октант-центр» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представниця позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з'явилися.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги і заперечення сторін, не застосував закон (ст. 18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ «Про основи містобудування» (далі - Закон № 2780-ХІІ); ст. 30-1 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ «Про планування і забудову територій» (далі - Закон № 1699-ІІІ); ст. 331 ЦК України, положення Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (далі - Порядок № 1243) і Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок № 461), який підлягав застосуванню, та не дотримався норм ст. 88 ЦПК України.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права оскаржуване рішення в частині задоволення позову про зобов'язання ТОВ «Октант-центр» до здачі об'єкта в експлуатацію та передачі ОСОБА_4 необхідних документів для оформлення права власності на приміщення підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині позовних вимог нового рішення. При цьому апеляційний суд має вирішити питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Встановлено, що 14 грудня 2005 року між закритим акціонерним товариством «Октант», правонаступником якого є ТОВ «Октант-центр», і ОСОБА_4 був укладений договір, за умовами якого підприємство зобов'язалося до 25 квітня 2008 року збудувати та передати у власність позивачки об'єкт, а та, в свою чергу, взяла на себе обов'язок прийняти об'єкт і сплатити підприємству за нього кошти в сумі 5 050 003 грн. 20 коп. (751 000 грн. - до 21 квітня 2008 року, 4 299 003 грн. 20 коп. - протягом чотирнадцяти банківських днів з моменту завершення будівництва об'єкта та набуття ОСОБА_4 права власності на об'єкт) /п.п. 1.1, 2.1, 3.1, 3.3 договору/.

У випадку порушення ТОВ «Октант-центр» строків завершення будівництва та здачі об'єкта в експлуатацію підприємство зобов'язалось сплатити позивачці пеню в розмірі 1% від ціни договору за кожен день прострочення /п. 8.3 договору/.

Протягом 2005-2008 років ОСОБА_4 на виконання зобов'язання за договором сплатила ТОВ «Октант-центр» грошові кошти в сумі 1 014 000 грн.

До цього часу підприємство не здало об'єкт в експлуатацію та не передало його у власність позивачки.

7 квітня 2010 року між ТОВ «Октант-центр» і ОСОБА_6 укладено договір № 45/4-1 про дольове інвестування у будівництво, за умовами якого підприємство зобов'язалось до 30 грудня 2010 року збудувати і передати останньому у власність кімнату площею 58,6 кв.м., розташовану на 4-му поверсі об'єкту. Той, у свою чергу, взяв на себе обов'язок сплатити ТОВ «Октант-центр» вартість приміщення з розрахунку 4 095 грн. 56 коп. за один квадратний метр, а всього 240 000 грн.

14 липня 2011 року між ТОВ «Октант-центр» і ОСОБА_5 укладено договір № 33-1 про дольове інвестування у будівництво, за умовами якого підприємство зобов'язалось до 30 вересня 2012 року збудувати і передати останній у власність нежитлове приміщення загальною площею 82,0 кв.м., розташоване на 3-му поверсі об'єкту. Та, у свою чергу, взяла на себе обов'язок сплатити ТОВ «Октант-центр» вартість приміщення з розрахунку 7 200 грн. за один квадратний метр та 20000 грн. вартості опоряджувальних робіт, а всього 610 400 грн.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) /ч. 1 ст. 610 ЦК України/.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

ТОВ «Октант-центр» у термін до 25 квітня 2008 року не здало об'єкт в експлуатацію та не передало його у власність ОСОБА_4

За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що підприємство порушило умови договору і має сплатити позивачці неустойку.

Доводи ТОВ «Октант-центр» про відсутність підстав для стягнення з нього на користь ОСОБА_4 пені не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд /ч. 3 ст. 6 ЦК України/.

Укладаючи договір як фізична особа, ОСОБА_4 ставила собі за мету набути у власність нежитлове приміщення. ТОВ «Октант-центр» як суб'єкт господарювання на замовлення позивачки зобов'язався виконати роботу з будівництва цього приміщення.

Дані правовідносини регулюються Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХІІ), який встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. З огляду на положення п. 2 розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону він є спеціальним законом.

За змістом ч. 5 ст. 10 Закону № 1023-ХІІ у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Підприємство і ОСОБА_4 в договорі відступили від положень даної норми і зменшили розмір пені до 1 відсотка від ціни договору за кожен день прострочення.

Отже, твердження ТОВ «Октант-центр», що пеня може стягуватися з боржника лише за невиконання грошового зобов'язання, не відповідає закону.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 3 листопада 2009 року скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2009 року, яким визнано право власності ОСОБА_4 на об'єкт.

Дана обставина виключає державну реєстрацію речових прав ОСОБА_4 на вказане нерухоме майно, тому посилання підприємства на те, що воно передало позивачці об'єкт у власність і виконало зобов'язання за договором, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

З листів департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 1 жовтня 2013 року № 12-3787-02-10 (а.с. 178) та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області від 30 вересня 2013 року № 7/22-2258 (а.с. 180-181) убачається, що причиною неприйняття об'єкта в експлуатацію є його будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка перебуває в користуванні іншої юридичної особи, без відповідного дозволу та з істотним відхиленням від проекту.

Посилання ТОВ «Октант-центр» на форс-мажорні обставини, а саме на неправомірні дії органів влади, які унеможливили виконання ним договірних зобов'язань перед позивачкою, не відповідають дійсності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушення зобов'язання сталося з вини ТОВ «Октант-центр» і відсутні підстави для звільнення підприємства від відповідальності за це порушення згідно зі ст.ст. 614, 617 ЦК України.

Є безпідставними твердження ТОВ «Октант-центр» й щодо спливу позовної давності.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або на підставі події, з якою пов'язано його початок /ст. 253 ЦК України/.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу) /ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України/.

Як передбачено ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За своєю правовою природою пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Тобто, строк позовної давності щодо стягнення пені обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права.

При вирішенні даної справи суд першої інстанції зробив правильні висновки про застосування строку позовної давності в один рік згідно зі ст. 258 ЦК України, який щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а саме з 4 квітня 2012 року по 25 березня 2013 року.

Обрахунок пені здійснений судом відповідно до умов договору. Її розмір склав 17 927 510 грн. 65 коп.

Врахувавши, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, суд першої інстанції правомірно зменшив його до 2 000 000 грн.

ТОВ «Октант-центр» надав до суду фотокопію додаткового договору № 1 від 27 листопада 2008 року, укладеного між підприємством і ОСОБА_4, згідно якого до п. 8.3 договору були внесені зміни. За новими умовами договору у випадку порушення ТОВ «Октант-центр» строків завершення будівництва та здачі об'єкта в експлуатацію підприємство зобов'язалося сплатити позивачці пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від ціни договору за кожний день прострочення.

ОСОБА_4 заперечила факт укладення сторонами цього додаткового договору.

Після роз'яснення апеляційним судом сторонам права на вчинення процесуальної дії (ч. 4 ст. 10 ЦПК України) останні не заявляли клопотання про призначення у справі експертизи, яка б встановила справжність додаткового договору. Разом із тим, за відсутності його оригіналу сторони не надали суду достатніх та об'єктивних доказів, що такий договір укладався ними.

Статтями 1 і 3 Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон № 543/96-ВР) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно преамбули Закону № 543/96-ВР цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Договір був укладений ОСОБА_4 як фізичною особою, тому норми Закону № 543/96-ВР не поширюються на спірні правовідносини та не можуть встановлювати граничний розмір пені за невиконання підприємством негрошового зобов'язання.

Отже, твердження ТОВ «Октант-центр» про неправильність обчислення судом розміру пені не заслуговують на увагу.

Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної скарги.

Як передбачено ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

ОСОБА_4 не довела незаконності договорів про дольове інвестування в будівництво № 33-1 від 14 липня 2011 року та № 45/4-1 від 7 квітня 2010 року, укладені ТОВ «Октант-центр» відповідно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6

За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовив їй в позові про визнання зазначених правочинів недійсними.

В цій частині рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Разом з тим, вирішуючи позов ОСОБА_4 про зобов'язання ТОВ «Октант-центр» до здачі об'єкта в експлуатацію, передачі позивачці об'єкта і документів, необхідних для реєстрації за нею права власності на нерухоме майно суд першої інстанції припустився помилки.

Частиною 3 статті 18 Закону № 2780-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Відповідно до ст. 22 Закону № 2780-ХІІ забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

В силу ст. 30-1 Закону № 1699-ІІІ, який був чинним на час виникнення спірних відносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

На час встановленого договором терміну прийняття в експлуатацію об'єкта (25 квітня 2008 року) діяв Порядок № 1243, який визначав основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва.

Згідно з п.п. 1, 9, 20 Порядку № 1243 допускалось прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які побудовані відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог і вихідних даних на проектування. На цих об'єктах мали бути виконані всі передбачені проектною документацією та державними нормами роботи, змонтоване і випробуване обладнання.

Аналогічні вимоги до закінчених будівництвом об'єктів пред'являються чинним Порядком № 461 /п.п. 9, 25/.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що об'єкт закінчений будівництвом, відповідає проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, внаслідок чого його може бути прийнято в експлуатацію та передано у власність позивачки.

Апеляційний суд роз'яснив сторонам їх право на заявлення клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи для з'ясування цього питання (ч. 4 ст. 10 ЦПК України), однак останні з таким клопотанням до суду не звертались.

Таким чином, позов ОСОБА_4 про зобов'язання ТОВ «Октант-центр» до здачі об'єкта в експлуатацію, передачі позивачці об'єкта і документів, необхідних для реєстрації її права власності на нерухоме майно, заявлений позивачкою передчасно та не може бути задоволений.

Суд першої інстанції не врахував указаних обставин і норм чинного законодавства, внаслідок чого дійшов неправильного висновку, що ці позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими.

Ухвалюючи рішення, суд не вирішив питання про розподіл судових витрат. Дана неповнота має бути усунута.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при розподілі судових витрат апеляційний суд враховує пропорційність задоволених вимог майнового характеру. Позов заявлено з ціною і задоволено на суму 2 000 000 грн., тобто на 10,85% (2000000х100: 18432511,68).

Отже, з ТОВ «Октант-центр» на користь держави слід стягнути судовий збір з вимоги майнового характеру в розмірі 373 грн. 35 коп. (3441х10,85:100).

Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 липня 2013 року в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» до вчинення дій скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове рішення, провівши розподіл судових витрат.

Відмовити в позові ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» про зобов'язання до здачі в експлуатацію 5-типоверхового нежитлового приміщення загальною площею 835,3 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, передачі позивачці цього приміщення та документів, необхідних для реєстрації права власності на нерухоме майно.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» на користь держави 373 грн. 35 коп. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Продан Б.Г.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 19