Постанова № 34225570, 08.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1927/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Державної казначейської служби України у м. Нетішині Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України у хмельницькій області про визнання рішення протиправним та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2013 року ОСОБА_2 (Позивач) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині (Відповідач), третя особа на стороні Відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та стягнення коштів.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, третя особа на стороні Відповідача подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що при реєстрації придбаного легкового автомобіля NISSAN X-Trail T31 в органах ДАІ Позивачем сплачено до Пенсійного фонду України збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7915,82 грн., що підтверджується довідкою відділення №1 Славутського МВ ПАТ "Брокбізнесбанк".

20.03.2013 року Позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля.

За результатами розгляду звернення, Відповідачем було надіслано Позивачу листа № 19/с-10 від 28.03.2013 року, у якому зазначено, що підстав для повернення коштів сплачених при реєстрації автомобіля не має, посилаючись на п. 7 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.

З досліджених судом апеляційної інстанції матеріалів справи встановлено, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року адміністративну справу №822/1927/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Хмельницької області про визнання рішення протиправним та стягнення коштів залишено без розгляду на підставі ст. 99 КАС України.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду 06.06.2013 року, яка набрала законної сили того ж дня, скасовано ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року в адміністративній справі №822/1927/13-а, та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування вказаної ухвали суду колегія суддів визначила помилковий висновок суду першої інстанції щодо пропуску Позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення коштів з Відповідача, а також залишення судом першої інстанції поза увагою позовну вимогу про визнання протиправним рішення пенсійного органу від 28.03.2013 року про відмову в поверненні сплачених коштів. Крім того, судом апеляційної інстанції в ухвалі від 06.06.2013 року вказано на необхідність зобов'язання Позивача привести дану вимогу у відповідність до положень КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовної вимоги Позивача про визнання протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин Хмельницької області від 28.03.2013 року №19/С-10, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Колегія суддів зазначає, що акт суб'єкта владних повноважень - це юридична форма рішень державних органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

В даному випадку Відповідачем було надіслано Позивачу лист-відповідь від 28.03.2013 року №19/С-10, що має інформативний характер, який не регулює суспільні відносини та не створює для Позивача жодних правових наслідків, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративних судах.

Згідно з положеннями п.7 ч.1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.106 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зокрема, п.1 ч.4 ст.105 КАС України встановлює, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

В силу ч.1 ст. 203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Таким чином, законодавством України не передбачено право оскарження в порядку адміністративного судочинства документів інформативного характеру суб'єктів владних повноважень, що надаються фізичним або юридичним особам як відповідь на їх запити, заяви тощо.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також положення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин Хмельницької області від 28.03.2013 року №19/С-10 про відмову в поверненні коштів необхідно залишити без розгляду.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на користь Позивача кошти в сумі 7915 грн. 82 коп., сплачених як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються Законом України №400/97 від 26.06.1997 року «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», (далі - Закон №400/97), відповідно до п.7 ст.1 якого платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Згідно з п.6 ст.2 Закону №400/97 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.

Відповідно до ст.4 цього Закону для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставка збору у розмірі 3 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.

Згідно з ст.3 Закону №400/97 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

На виконання вимог Закону №400/97 постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 затверджено Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, (далі - Порядок), пунктом 1 якого визначено, що цей порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п.12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до п.п. 13-15 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно з п.39 ч.1 с.2 цього Кодексу органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, - органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету.

Постановою КМУ від 16.02.2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», органом стягнення податків і зборів по коду бюджетної класифікації 24140300 (збір під час набуття права власності на легкові автомобілі), який здійснює постійний контроль за правильністю та своєчасністю надходження податків та зборів до бюджетів є Пенсійний фонд України.

Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за № 1000/7288, визначено, що повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання надається до органу Державної казначейської служби України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державної казначейської служби України з питань повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Подання в довільній формі надається платником до органу Державної казначейської служби України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

З матеріалів справи встановлено, що відповідні документи щодо повернення на користь Позивача платежів до органу казначейської служби не надходили.

Статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що Позивачем під час подання позовної заяви не вірно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки повернення помилково або надміру сплачених коштів з державного бюджету можливе шляхом зобов'язання пенсійного органу здійснити дії щодо внесення письмового подання до органу казначейського обслуговування на підставі заяви платника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин Хмельницької області від 28.03.2013 року №19/С-10 про відмову в поверненні коштів - залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу управління Державної казначейської служби України у м. Нетішині Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України у хмельницькій області про визнання рішення протиправним та стягнення коштів, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.