Ухвала суду № 34225130, 01.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 9104/1182/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Глушка І.В., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства ,,Волиньвугілля" до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

25 листопада 2011 року державне підприємство ,,Волиньвугілля" звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати протиправними дії Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) Волинської області щодо призначення та проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Також позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2011 року № 0000941601, № 0000951601, № 2921741501, № 2921751501.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Нововолинська ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що до позивача правомірно застосовані штрафні санкції за несвоєчасно сплачені суми податкових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень від 10.10.2011 року №0000951601 на суму 3429089.89грн., №0000941601 на суму 685 875.24грн., №2921751501 на суму 308 579,27грн., №29217411501 на суму 4583.30грн..

Висновки суду першої інстанції щодо протиправності призначення перевірки суперечать приписам ст. 79 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача а судове засідання апеляційного суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Представники позивача заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 21 вересня 2011 року начальник Нововолинської ОДПІ видав наказ №679 про проведення документальної невиїзної перевірки ДП ,,Волиньвугілля" з питань несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток.

Підставами для видання наказу зазначено пп.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та ст. 79 Податкового кодексу України та доповідна записка про нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ.

На виконання наказу посадовими особами Нововолинської ОДПІ проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ДП ,,Волиньвугілля" з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 805/308/1601/32365965 від 23 вересня 2011 року.

В акті перевірки зафіксовано порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: несвоєчасна сплата податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

На підставі висновків акта перевірки Нововолинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2011 року про застосування до ДП ,,Волиньвугілля" штрафних санкцій: № 0000941601 в сумі 685875,24 грн., № 0000951601 в сумі 3429089,89 грн., № 292174501 в сумі 4583,30 грн., № 2921751501 в сумі 308579,27 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Нововолинською ОДПІ порушено порядок призначення і проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.

Крім того, суд першої інстанції вважає протиправними дії відповідача щодо спрямування сплачених позивачем у 2008-2010 роках сум на погашення податкового боргу та пені за попередні податкові періоди у календарній черговості його виникнення (нарахування).

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України передбачено виключний перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

За змістом пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Податковий орган не надав жодного доказу на підтвердження наявності хоча б однієї передбаченої п. 78.1 ст. 78 ПК України обставини для здійснення документальної позапланової перевірки, не надав доказів виконання вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України, а тому суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо протиправності призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП ,,Волиньвугілля".

Наданий відповідачем акт відмови від підписання розписки про отримання наказу № 679 від 21 вересня 2011 року ,,Про проведення документальної невиїзної перевірки ДП ,,Волиньвугілля" суд визнає неналежним доказом, оскільки відповідно до п. 11 розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2011 р. за № 70/18808 (чинного на час складання акту) такий акт підписується не менш як трьома посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181- ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платників податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181- ІІІ встановлена рівність бюджетних інтересів та зазначено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Разом з тим, цим же Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181- ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12 травня 1994 року № 37 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) облік, контроль і складання звітності щодо платежів, які надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.

Згідно з пунктом 5.3 цієї Інструкції при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту ,,Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляються дата та підпис відповідальної особи.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та враховуючи, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на підставі та в межах, визначених законом, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у податкового органу до січня 2011 року права самостійно змінювати призначення платежу, зазначеного платником податків при його внесенні з метою погашення податкового боргу.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав свої зобов'язання протягом граничних строків, що виключало застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного вище Закону.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, пунктом 87.9 статті 87 якого визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, з 01 січня 2011 року податковий орган вправі зараховувати кошти, які сплатив позивач, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та дійшов вірного і обґрунтованого висновку щодо протиправності нарахування позивачу штрафних санкцій за несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань за 2008- 2010 роки, оскільки узгоджені суми податкових зобов'язань позивачем сплачені в установлені строки, а відповідач не мав права змінювати призначення платежу та зараховувати сплачені протягом 2008 - 2010 років суми ПДВ в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів.

Згідно пункту 126.2 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що застосування штрафної санкції може мати місце лише у разі сплати узгодженого податкового зобов'язання після закінчення граничного строку для його сплати, визначеного податковим законодавством. Розмір штрафної санкції прямо залежить від дати сплати зобов'язання та суми такої сплати.

Оскільки зарахування проведених в 2008-2010 роках платежів в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів суд визнав протиправним, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що визначити граничні стоки сплати узгоджених зобов'язань без проведення виїзної документальної перевірки з метою дослідження первинних документів, зокрема платіжних доручень, неможливо.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування всіх податкових повідомлень-рішень.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга не належить до задоволення.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі № 2а-2895/11/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 07 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді І.В. Глушко

Л.Я. Гудим