Постанова № 34223970, 14.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року 810/4391/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лисенко В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до проБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі-Білоцерківська ОДПІ Київської області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 22.05.2013 №1113/0002001702 та від 01.08.2013 № 177/0004041702/20.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про той факт, що оскільки позивач не зареєструвався в органах податкової служби як платник податку на додану вартість, а обсяг його виручки від здійснення операцій з поставки товарів у період з 01.08.2011 по 31.08.2012 перевищив максимально дозволені для суб'єктів господарювання, які не зареєстровані як платники ПДВ, 300 000 грн., то позивач зобов'язаний в порядку, передбаченому пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України (далі- ПК України), сплатити до бюджету суму податку на додану вартість від реалізації товарів за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року у розмірі 21 447, 77 грн.. Також, на думку податкового органу, отримана позивачем дотація на створення робочого місця у розмірі 20 511,60 грн. безпідставно не включена ним до загального оподаткованого доходу, що в свою чергу призвело до заниження податку на дохід з фізичних осіб. Крім того, позивачем не підтверджено факт розрахунків з ТОВ «Баядера Логістик» за придбані товари (а саме: до перевірки не надано касові чеки), що в свою чергу, призвело до завищення позивачем валових витрат на суму 21 881, 55 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки ним не було перевищено максимальний обсяг виручки, передбачений статтею 181 ПК України, а податковий орган при розрахунку припустився математичної помилки. Стверджував, що відповідно статті 165 ПК України, дотації на створення робочих місць не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а відтак, ним не було занижено валовий дохід за період, що перевірявся. Зазначив, що під час перевірки касові чеки надати можливості не було, про що було повідомлено податковий орган, але в проханні надати час для їх подання, йому було відмовлено, а наданий перевіряючим лист ТОВ «Баядера Логістик» від 06.06.2013 № 649 не було взято до уваги, як підтверджуючий документ.

На підтвердження дійсного отримання товару від ТОВ «Баядера Логістик» позивачем суду надано належним чином завірені ксерокопії касових чеків, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

Позивач вважає, що факти, викладені в акті Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області (далі-Білоцерківськї ОДПІ ГУ Міндохдів у Київській області) від 10.07.2013 №01/17-2/НОМЕР_2/77 грунтуються виключно на особистих припущеннях працівників податкового органу, перевірка проводилася без врахування фактичних обставин, тому просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач до суду подав заперечення на адміністративний позов, обґрунтовуючи їх тим, що вважає доводи позивача, наведені в адміністративному позові, законодавчо необґрунтованими та доказово непідтвердженими, а податкові повідомлення-рішення - правомірними, тому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що від обох сторін у справі заявлено до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована відділом державної реєстрації Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради 18.03.2008 року, та отримала Свідоцтво про державну реєстрацію за номером НОМЕР_1. З 01.07.2011 по 31.12.2012 перебувала на загальній системі оподаткування.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: роздрібна торгівля фруктами і овочами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, роздрібна торгівля алкогольними напоями в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, надання інших інформаційних послуг та виявлення громадської думки.

У липні 2013 року Білоцерківською ОДПІ у Київській області відповідно до наказу від 15.04.2013 року № 839, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки Білоцерківською ОДПІ у Київській області складено акт від 26.04.2013 № 1815/1710/НОМЕР_2/77.

Після отримання зазначеного вище акта перевірки та ознайомлення з його змістом, позивач не погодився з висновками податкового органу щодо порушення вимог чинного законодавства, та подав до Білоцерківської ОДПІ заперечення від 14.05.2013 разом з копіями первинних документів, що спростовують висновки, викладені в акті перевірки від 26.04.2013.

За результатами розгляду заперечення, висновки акта перевірки податковим органом викладено в іншій редакції, про що було повідомлено ФОП ОСОБА_1 листом від 20.04.2013 № 3811/17-2/528.

На підставі висновків зазначеного вище акта перевірки, посадовими особами податкового органу було винесено податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 № 1112/002011702/115 та № 1113/002001702/16.

07 червня 2013 року ФОП ОСОБА_1 було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у Київській області (далі- ГУ Міндоходів у Київській області) на податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ у Київській області від 22.05.2013 № 1112/002011702/115 та № 1113/002001702/116. У даній скарзі зазначено, що перевіркою не враховано в повній мірі витратні документи, та, як наслідок, в акті відображено недостовірні факти, відсутні посилання на первинні документи та зроблено неправомірні висновки щодо порушення вимог податкового законодавства.

На звернення позивача ГУ Міндоходів у Київській області відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК Украни було прийнято рішення від 19.06.2013 № 35 /К/10-36-10-01/206/467, яким зобов'язано Білоцерківську ОДПІ у Київській області здійснити повторну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

На виконання рішення ГУ Міндоходів у Київській області від 19.06.2013 за № 35/К/10-36-10-01/206/467, на підставі повідомлення від 01.07.2013 № 131/17-2 та згідно із наказом від 01.07.2013 №1357, головним державним податковим ревізором-інспектором Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області згідно із підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 10.07.2013 № 01/17-2/НОМЕР_2/108, яким встановлено наступні порушення:

1) пункт 181.1 статті 181 ПК України в частині вимог виконання даного пункту щодо обов'язкової реєстрації платником ПДВ;

2) пункт 187.1 статті 187 ПК України , а саме: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі ПДВ на 21 447,77 грн., в тому числі за вересень 2012 року в сумі ПДВ 3 697,51 грн., за жовтень 2012 року в сумі ПДВ 784, 88 грн., за листопад 2012 року в сумі ПДВ 5 297, 57 грн., за грудень 2012 року в сумі ПДВ 6 667,80 грн., яка підлягає сплаті до бюджету;

3) пункт 120.1 статті 120 ПК України , а саме: відносно терміну подання декларацій за вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року;

4) пункт 176.2 статті 176, пункт 119.2 статті 119 ПК України та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форми № 1-ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (із змінами та доповненнями) від 24.12.2010 № 1020, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 46/18784 ФОП ОСОБА_1 занижено дані в довідках № 1-ДФ суми виплати орендної плати фізичній особі ОСОБА_2 з 1 кварталу 2011 року, 2 кварталу 2011 року, 3 кварталу 2011 року, 4 кварталу 2011 року, 1 кварталу 2012 року, 2 кварталу 2012 року, 3 кварталу 2012 року, 4 кварталу 2012 року;

5) підпункт 139.1.9. пункт 139.1 статті 139, пункт 177.2 статті 177 ПК України , а саме: встановлено заниження чистого оподаткованого доходу на суму 65 202, 8 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в розмірі 51,36 грн..

За результатами перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 № 1112/002011702 та від 01.08.2013 № 177/0004041702/20.

Не погодившись з вказаними вище податковими повідомленнями - рішеннями відповідача та вважаючи їх незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення однакового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі- ПК України).

Згідно із статтею 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до пункту 180.1, пункту 180.2 статті 180 ПК України платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 ПК України; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно із пунктом 183.1 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішеня про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом 5 цього Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПК України, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно із пунктом 183.2 статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нараховаого податкового зобов'язання.

Згідно із пунктом 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Із аналізу норм чинного законодавства убачається обов'язок особи реєструватися як платник податку на додану вартість в органі державної податкової служби у випадку перевищення нею 300000 грн. (без ПДВ) обсягу виручки від здійснення операцій з поставки товарів протягом останніх 12 календарних місяців поспіль. При цьому, відповідна особа несе обов'язки зі сплати цього податку та подає відповідну податкову звітність до податкових органів.

Як убачається з акта перевірки від 10.07.2013 № 01/17-2/НОМЕР_2/108 ( а.с. 20), перевіряючі встановили, що за період з 01.08.2011 по 31.08.2012 загальний обсяг виручки від здійснення операцій з поставки товарів ФОП ОСОБА_1 сукупно за попередні 12 місяців становить 304488,00 грн.. А тому, на думку податкового органу, позивач був зобов'язаний зареєструватися з 01.09.2012 як платник ПДВ , подавати податкову звітність до податкового органу, нараховувати та сплачувати податкові зобов'язання з ПДВ.

Посадовими особами податкового органу було проаналізовано господарську діяльність позивача за період з 11.09.2012 по 31.12.2012 та встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 21447,77 грн., в тому числі: за вересень 2012 року - 3697,51 грн., за жовтень 2012 року - 5784,88 грн., за листопад 2012 року - 5297,57 грн., за грудень 2012 року - 6667,8 грн.

На вказану суму встановленого заниження податкового зобов'язання з ПДВ, відповідачем було нараховано штрафні санкції у розмірі 5361,94 грн. (з розрахунку 25 відсотків суми нарахованого податкового забов'язання).

За неподання податкової звітності за 4 місяці, починаючи з вересня 2012 року, відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 680 грн. ( 4 міс. х 170 грн.).

Крім цього, оскільки позивач, на думку податкового органу, з 01.09.2012 зобов'язаний був зареєструватися як платник ПДВ, то він, відповідно до статті 177.3 ПК України, втратив своє право на включення до валових витрат суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів, починаючи з цієї дати. А тому, включення до валових витрат суми ПДВ у розмірі 17626,32 грн., що входять до ціни придбаних товарів у ТОВ «Мегаполіс Україна», на підставі податкових накладних від 27.09.2012 № БЦ12-000057116, від 25.10.2012 № БЦ12-000063085, від 01.11.2012 № БЦ12-000064631, від 08.112012 № БЦ12-000066012, від 15.11.2012 № БЦ12-000067477, від 22.11.2012 № БЦ12-000068963, від 27.12.2012 № БЛЦ12-000076003 (а.с. 17), є порушенням пункту 177.3 статті 177 ПК України.

Як убачається з акта перевірки, загальний обсяг виручки від здійснення операцій з поставки товарів ФОП ОСОБА_1 з 01.08.2011 по 31.08.2012 становить 304 488, 00 грн. з урахуванням ПДВ. Зокрема за вересень 2011 року - 22153,7 грн., жовтень 2011 року - 22979,4 грн., листопад 2011 року - 22122 грн., грудень 2011 року - 23189,33 грн., січень 2012 року - 22479,05 грн., лютий 2012 року - 22900,1 грн., березень 2012 року - 27014,45 грн., квітень 2012 року - 27420,65 грн., травень 2012 року - 29623,7 грн., червень 2012 року- 26685,25 грн., липень 2012 року - 29255,18 грн., серпень 2012 року - 28695,8 грн. (а.с. 24).

Шляхом математичного підрахунку судом встановлено, що сума ПДВ із оподаткованого доходу у розмірі 304488, 00 грн. становить 50748,00 грн.

Тобто, сума валового доходу без ПДВ становить 253740,00 грн., що спростовує висновки посадових осіб відповідача про порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України.

Таким чином, судом встановлено відсутність обов'язку позивача реєструватися з 01.09.2012 як платник ПДВ в органах податкової служби, а тому донарахування відповідачем податкових зобов'язаннь з ПДВ у розмірі 21 447,77 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6041, 94 грн. є необгрунтованим та безпідставним, а податкове повідомлення- рішення Білоцерківської ОДПІ у Київській області від 22.05.2013 № 1113/0002001702 підлягає скасуванню.

Крім того, у зв'язку з встановленням податковим органом перевищення ФОП ОСОБА_1 300000,00 грн. (без ПДВ) загального обсягу виручки та порушення ним пункту 181.1 статті 181 ПК України, відповідачем було встановлено завищення позивачем валових витрат шляхом віднесення до валових витрат суми ПДВ у розмірі 17626,32 грн., що входять до ціни придбаних товарів у ТОВ «Мегаполіс Україна» та донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб у розмірі 2643,90 грн.

Проте, оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, суд дійшов висновку про правомірність включення ним до валових витрат суму ПДВ у розмірі 17626,32 грн..

А відтак, донарахування відповідачем суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2571,00 грн. є неправомірним та безпідставним.

Позовні вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2013 № 177/0004041702/20 також підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини з приводу справляння податку на доходи фізичних осіб врегульовано розділом ІV ПК України.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

У силу положень абзацу 4 пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із положеннями пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Складові цих витрат закріплено в статті 138 ПК України «Склад витрат та порядок їх визнання» та розкрито в інших статях цього Кодексу, посилання на які зроблено в зазначеній вище статті 138 ПК України.

Як убачається із акта перевірки (а.с.16), перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат за придбання товару на загальну суму 21881,55 грн., оскільки витрати не підтверджені відповідними платіжними документами.

Судом встановлено, що позивачем у період з 21.07.2011 по 28.11.2011 придбавалися горілчані вироби у ТОВ «Баядера Логістік» на загальну суму 21881,55 грн..

Факт придбання товару підтверджується видатковими накладними та чеками (а.с.55-90).

За таких обставин, висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем пункту 177.4 статті 177 ПК України є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, у акті перевірки відповідачем встановлено, що позивачем не включено до валового доходу дотацію на створення додаткового робочого місця у розмірі 20511, 60 грн., надану Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості.

На думку податкового органу, дотація - це виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок у готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків. А відтак, позивач зобов'язаний був включити цю суму до валового доходу.

Як убачається із матеріалів справи, 01.12.2011 між Білоцерківським центром зайнятості та ФОП ОСОБА_1 було заключено Договір від 01.12.2011 № 1052111130158 про працевлаштування безробітного з наданням дотації.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору, роботодавець працевлаштовує на постійну роботу за направленням Центру зайнятості безробітного, а Центр зайнятості надає дотацію на створення додаткового робочого місця для працевлаштування безробітного у розмірі витрат на заробітну плату прийнятої за направленням державної служби зайнятості особи відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого Наказом Мінпраці від 10.01.2001 №1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції країни 26.01.2001 за № 75/5266.

Зазначені кошти були отримані позивачем як дотація та використовувалися для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків працевлаштованої особи.

Відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума державної та соціальної матеріальної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом.

Суд звертає увагу, що податковий орган помилково ототожнює поняття виручки та дотації та вважає, що дотація має бути включена позивачем до валових витрат.

Так, у розумінні норм статті 14 ПК України, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в кассу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Дотація - це кошти Державного бюджету України в межах асигнувань, передбачених на ці цілі та кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що стягуються як фінансові санкції з підприємств, установ і організацій.

Це означає, що дотація не є виручкою у розумінні статті 177 ПК України та не повинна включатись позивачем до валового доходу. А тому донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3076,74 грн. на суму дотації є неправомірним.

Щодо висновку податкового органу про невключення до валового доходу витрат на послуги з просування торгових марок на суму 5183,33 грн., суд зазначає наступне.

Під час перевірки податковим органом встановлено невключення позивачем до валового доходу послуги з просування торгових марок на суму 5183,33 грн., що, у свою чергу, призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 777,50 грн.

Як зазначає в своїх письмових поясненнях представник позивача, кошти в сумі 5183,33 грн. отримані ФОП ОСОБА_1 від ЗАТ «Дженерел Тобако Інтернешен» та «Імперіал Тобако Юкрейн» за дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки з просування торгових марок на підставі обраних видів діяльності згідно КВЕД. Тому, дані кошти згідно з підпунктом 165.1.31 пунктом 165.1 статті 165 ПК України не можуть бути включені до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу, оскільки вони являються основною сумою поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку і використані позивачем на проведення вищезазначених заходів.

Відповідно до підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Проте, будь-яких доказів (договорів, листів, платіжних доручень із зазначенням призначення платежу тощо), які б свідчили про те, що вказана сума є саме безповоротною фінансовою допомогою, позивачем не надано.

За таких обставин, суд вважає правомірним висновок податкового органу про обов'язковість включення вказаних витрат до валового доходу, та, як наслідок, заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб у розмірі 777,50 грн..

За наслідками перевірки, податковим органом встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 9780,42 грн., яка включає в себе 3282,23 грн. (витрати, не підтверджені первинними платіжними документами на загальну суму 21881,55 грн.), 2643,90 грн. (віднесення до валових витрат суми ПДВ у розмірі 17626,32 грн.), 3076, 74 грн. (сума дотації на створення додаткового робочого місця у розмірі 20511,60 грн.), 777,70 грн. (невключення до валових витрат послуги з просування торгових марок у розмірі 5183,33 грн.).

Враховуючи, що на початку року позивачем було сплачено авансові платежі по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10320,00 грн., відповідачем було донараховано податкових зобов'язань лише на 51, 36 грн. та застосовано штрафну санкцію на зазначену суму у розмірі 12,84 грн.(10371, 36 грн.- 10320, 00 грн.).

Суд звертає увагу, що в розрахунку штрафних санкцій (а.с. 29) відповідачем допущено помилку та зазначено, що сума заниження чистого оподаткованого доходу

становить 9142, 70 грн. та донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі

10371, 36 грн.

Проте, висновки акта перевірки містять висновок про заниження позивачем чистого оподаткованого доходу на суму 65202,80 грн. та заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9780,42 грн., що повністю відповідає розрахунку, зробленого судом самостійно.

Таким чином, враховуючи, що судом під час розгляду справи встановлено безпідставність донарахування податковим органом суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9002,92 грн. та беручи до уваги той факт, що позивачем було здійснено авансовий платіж у розмірі 10320,00 грн., донарахування відповідачем суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 51, 36 грн. та штрафних санкцій у розмірі 12, 84 грн. є безпідставним.

Крім того, згідно із пунктом 119.2 статті 119 ПК України, за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, до позивача було застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн..

Враховуючи, що під час розгляду справи позивачем спростовано факт заниження суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а відповідач, у свою чергу, жодних обгрунтованих письмових пояснень з зазначеного приводу не надав, суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 119 ПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 22.05.2013 №1113/0002001702 та Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 01.08.2013 № 177/0004041702/20 прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 22.05.2013 № 1113/0002001702 та Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.08.2013 № 177/0004041702/20.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 280 (двісті вісімдесят) гривень 13 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.