Постанова № 34223866, 01.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2013 р. (10 год. 25 хв.) Справа №801/8209/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Лєбєдєвої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного центру управління та випробувань космічних засобів, Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів

про визнання протиправною бездіяльність та стягнення 2896,50 грн.,

Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів, Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги за 20 років безперервної календарної військової служби та стягнути з Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів на користь позивача суму одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної календарної військової служби в Збройних Силах України в розмірі 2896,50 грн. з урахуванням єдиного соціального внеску в розмірі 75,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007р. "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу " має право на одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної військової служби, яка складає відповідно до довідки-розрахунку 2896,50 грн. з урахуванням єдиного соціального внеску в розмірі 75,31 грн., але у її виплаті позивачу незаконно відмовлено.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідач (Національний центр управління та випробувань космічних засобів) явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - судовою повісткою скерував до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Свою правову позицію відповідач виклав у письмових запереченнях на позов, в яких просив в задоволенні позову відмовити, зокрема, зазначивши, що 14.08.2009р. до НЦУВКЗ надійшла вказівка головного розпорядника бюджетних коштів - НКАУ від 14.08.2009р. № 4680/10-2, якому підпорядкований НЦУВКЗ, про виплату грошового забезпечення виходячи з окладів за посадами, займаними військовослужбовцями в установах (філіях) НКАУ, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих установ (філій), а також окладів за військовими званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців. Винагорода за тривалість безперервної військової служби визначена постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" як одноразовий додатковий вид грошового забезпечення військовослужбовців, яка до виплати працівникам НКАУ не передбачена.

Відповідач (Центр контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів) явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, буд-яких клопотань, письмових заперечень до суду не скерував, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходить військову службу в Національному центрі управління та випробувань космічних засобів на посаді інженеру групи електромеханічної центру науково-дослідного дальнього космічного зв'язку, що підтверджується копією витягу з послужного списку (а.с. 6).

Відповідно до довідки-розрахунку від 16.08.2013р. № 140 згідно додатку № 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.07р. № 1294 розмір одноразової винагороди за тривалість безперервної військової служби за 20 років складає 1,5 посадових оклади і 1,5 оклади за військове звання. Посадовий оклад ОСОБА_1 на момент настання права на вищеозначену винагороду складав 1806 грн., оклад за військовим званням - складав 125 грн. Винагорода за тривалість безперервної військової служби за 20 років складає 2896,50 грн. Сума єдиного соціального внеску 2,6 % складає 75,31 грн. (а.с.7).

Позивач 12.08.2013р. звернувся з рапортом до начальника ЦНДДНЗ, відповідно до якого клопотав про виплату йому матеріальної винагороди за 20 років безперервної служби у Збройних Силах України (а.с.8).

Однак, за наслідками розгляду рапорту позивачу довідкою-відповіддю від 13.08.2013р. фактично було відмовлено в виплаті допомоги з посиланням на те, що на даний час законодавчих підстав для виплати військовослужбовцям, відрядженим до ДКАУ, грошової винагороди за тривалість безперервної військової служби не має.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальних захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших формуваннях, а також членах їх сімей.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені в Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким також встановлюються єдина система їх соціального та правового захисту, гарантуються військовослужбовцям та членам їх сімей сприятливі умови в економічній, соціальній, політичній сферах для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону № 2011, згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011 передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із частиною 4 статті 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частина 7 статті 9 Закону № 2011 встановлює, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ і організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Пунктами 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється, зокрема, в порядку, що затверджується Міністерством Оборони України.

Крім того, вказаною Постановою Кабінету Міністрів України затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців у розмірах згідно з додатками 25-28.

Згідно з додатком 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачується винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби залежно від строку служби. Зокрема, за 20 років безперервної календарної військової служби належить виплачувати 1,5 посадових оклади і 1,5 оклади за військовим званням.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008р. № 260, зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України 14.07.2008р. за № 63815329 та погодженому з Міністром праці та соціальної політики України було затверджено Інструкцію Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка застосовується з 01.01.2008р.

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції № 260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. 32.1. вказаної Інструкції (розділ ХХХІІ "Провила виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби") особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода за строк безперервної календарної військової служби 20 років, складає 1,5 посадових окладу і 1,5 окладу за військовим званням.

Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закону № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується на суму грошового забезпечення, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 9 Закону 2464 платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. № 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально -виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ і організацій" установлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби.

При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

З урахуванням наведеного, виплата ОСОБА_1 суми грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби у сумі 2896,50 грн. з урахуванням суми єдиного соціального внеску 2,6 % в розмірі 75,31 грн. має здійснюватися за рахунок коштів державного органу, до якого був відряджений позивач, а саме за рахунок Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів на користь позивача суми одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної календарної військової служби в Збройних Силах України в розмірі 2896,50 грн. з урахуванням єдиного соціального внеску в розмірі 75,31 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Національного центру управління та випробувань космічних засобів та Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів, щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги за 20 років безперервної календарної військової служби, суд зазначає наступне.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.

Проте, матеріали справи вказують на те, що відповідачем (Центром контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів) було складено довідку-доповідь від 13.08.2013 р. щодо відмови у виплаті такої винагороди. Вищезазначене виключає бездіяльність з боку відповідача (Центру), та, тим більше, - бездіяльність з боку Національного центру управління та випробувань космічних засобів як суб'єкта, який не має відношення до предмету спору, що розглядається.

За таких умов, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Суд вважає можливим стягнути на користь позивача 32,19 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Центру контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів (96552, АР Крим, Сакський район, с. Вітине) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної військової служби у Збройних Силах України у розмірі 2896,50 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто шість грн. п'ятдесят коп.).

3. В задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири грн. сорок одна коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.