Вирок № 34223812, 18.07.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/16939/12

В И Р О К

іменем України

"18" липня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Федюка О.О., при секретарі Небабі В.Ю., з участю прокурора Щасної А.Е., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, працюючого водієм трамваю в Дарницькому трамвайному ДЕПО, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2002 року за ст.15, ч.3 ст.185 КК України, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2002 року за ч.3 ст.185, ст.71 КК України, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2005 року за ч.1 ст.121, ст.71 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі, звільненого 02 січня 2009 року умовно-достроково з не відбутим терміном покарання 1 рік 8 місяців 11 діб,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6, маючи не зняті і не погашені судимості, 19 березня 2011 року близько 01 години 30 хвилин, перебуваючи на території середньої школи №158, розташованої по вул. Стальського 12, в м. Києві, побачив раніше не знайомих йому неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та вступив з невстановленою досудовим слідством особою у попередню злочинну змову, спрямовану на вчинення розбійного нападу.

Реалізуючи свій спільний злочинний намір, ОСОБА_6 та невстановлена досудовим слідством особа, підійшли до неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_7 де ОСОБА_6, тримаючи в руці ніж та направляючи його бік ОСОБА_2 та ОСОБА_7, з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, яку потерпілі сприйняли як реальну, напав на них та став вимагати віддати йому майно. В цей час, невстановлена досудовим слідством особа, знаходилась неподалік та спостерігала за навколишньою обстановкою з метою попередження ОСОБА_6 про можливість бути викритими у вчиненні злочину.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 та невстановлена досудовим слідством особа, подолавши таким чином волю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 до опору, заволоділи чужим майном, а саме: мобільним телефоном «Нокіа-6233» вартістю 1000 грн., в якому знаходилася сім-карта оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 10 грн., джинсами вартістю 100 грн., футболкою вартістю 50 грн., кросівками вартістю 200 грн., ременем, який матеріальної цінності не представляє, а всього на загальну суму 1360 грн.

Заволодівши чужим майном, ОСОБА_6 та невстановлена досудовим слідством особа, з місця вчинення злочину зникли, та розпорядились викраденим за власним розсудом, чим спричинили потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 1360 грн.

Підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав суду, що в ніч з 18 на 19 березня 2011 року він перебував за місцем свого проживання, ніякого відношення до заволодіння особистими речам потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_7 він не має та наполягав на тому, що його безпідставно звинувачують у вчиненні злочину, якого він не скоював.

В ході допитів ОСОБА_6 давав різні за змістом показання.

З первинних пояснень ОСОБА_6 від 04 травня 2011 року (т.1 а.с. 82) вбачається, що в ніч з 18 на 19 березня 2011 року він знаходився за місцем свого проживання та відпочивав. Про події, які мали місце 19 березня 2011 року близько 00 годин 30 хвилин він чує в перше від працівників міліції та хто може бути причетний до даної події йому не відомо.

В подальшому, в ході допиту як підсудного в судовому засіданні, яке мало місце 17 серпня 2011 року (т.1 а.с.208-121) ОСОБА_6 вказував, що з 15 до 22 березня 2011 року він знаходився у відпустці та перебував у с. Носівка, Чернігівської області, та факт перебування його у вказаному місці можуть повідомити його родичі.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 не зміг суду ґрунтовно пояснити чим обумовлені такі серйозні розбіжності у його показаннях, але вказував про постійний психічний тиск на нього з боку працівників міліції не мотивуючи у чому він полягав та яким чином застосовувався.

Проте потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що точної дати він не пам'ятає, але в березні 2011 року у нічний час, він разом зі своїм товаришем ОСОБА_3 знаходився на спортивний майданчику, де разом займалися спортом. Після опівночі до них підійшов підсудний, який тримав у руці ніж, разом з невідомим чоловіком, який в свою чергу підійшов до сумки з речами, які належали ОСОБА_3 та почав витягувати речі з сумки. Тримаючи ніж в руці та направляючи ніж у їх бік підсудний попросив у них закурити після чого похлопав його по кишеням та наказав ОСОБА_3 показати мобільний телефон, який належав останньому. Коли ОСОБА_3 передав підсудному мобільний телефон вони втекти з місця вчинення злочину. Вказував, що сприймав ніж, як загрозу для свого життя, а також наполягав на тому, що підсудний саме та особа, яка тримаючи у руці ніж та спрямовуючи його на них, разом з незнайомим чоловіком заволоділи особистим майном та мобільним телефоном ОСОБА_3

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 повністю підтвердив показання ОСОБА_2 та вказував, що підсудний саме та особа, яка тримаючи у руці ніж та погрожуючи ним, разом з незнайомим чоловіком заволоділи його особистим майном та мобільним телефоном.

В ході досудового слідства потерпілі давали подібні за змістом показання, які підтвердили в ході очних ставок з ОСОБА_6 (т.1 а.с.52-54, 57-59, 96-101).

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що в березні 2011 року у нічний час їй зателефонував її син ОСОБА_3 та повідомив, що коли він разом із своїм другом ОСОБА_2 на стадіоні біля школи займався спортом то невідомі чоловіки, погрожуючи ножем, заволоділи його мобільним телефоном та особистими речами. У зв'язку з чим вона звернулась до ТВМ №1 Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві.

В судовому засіданні свідкок ОСОБА_8 суду показала, що працює старшим слідчим Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві. В її провадженні знаходилася кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 В ході розслідування вказаної кримінальної справи вона проводила допит ОСОБА_6, потерпілих, свідка, а також проводила очні ставки та впізнання. В ході досудового слідства потерпілі чітко та з впевненістю вказували на ОСОБА_6, як на особу яка на них напала та заволоділа їх особистим майном. Вказувала, що до підсудного жодних заборонених методів слідства з боку працівників міліції не застосовувалось.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що підсудного ОСОБА_6 він бачив декілька разів, а товаришував з його рідним братом ОСОБА_10 19 березня 2011 року близько 02-03 години, він разом із своїм знайомим ОСОБА_11 знаходився на стадіоні біля школи №158 де вони зустріли двох хлопців, які вживали пиво. Жартуючи він представився хлопцям працівником міліції та наказав їм віддати йому мобільний телефон нібито для перевірки його викрадення цими хлопцями. Коли хлопці надали йому телефон, а він повідомив, що він крадений то останні втекли у зв'язку з чим телефон залишився при ньому. Коли його викликав оперуповноважений до райвідділу міліції то під погрозами змусив вказати на ОСОБА_6, як на особу яка збула йому цей телефон. Оскільки на той час у нього були складні сімейні обставини та він боявся що працівники міліції можуть йому нашкодити то вимушений був вказати на ОСОБА_6, як на особу, що за грошові кошти продала йому телефон, який вночі викрала у незнайомих хлопців. Вказував, що саме він разом із ОСОБА_11 у нічний час 19 березня 2011 року, знаходячись на спортивному майданчику біля середньої школи №158 заволоділи мобільним телефоном, який належав незнайомим хлопцям.

В ході допитів на досудовому слідстві ОСОБА_9 давав інші показання.

З первинних пояснень ОСОБА_9, а також з очної ставки від 05 квітня 2011 року (т.1 а.с. 61,62, 102-104), вбачається що ОСОБА_9 вказував, що дійсно 19 березня 2011 року близько 02 години 00 хвилин, до нього додому прийшов ОСОБА_6, який запропонував йому придбати мобільний телефон «Нокіа-6233». Оглянувши телефон він виявив що він у поганому стані, але погодився його придбати за грошові кошти у сумі 100 грн. Придбавши телефон він ним користувався не підозрюючи що телефон викрадений, але через декілька днів його викликали працівники міліції, які повідомили, що даним телефоном заволоділи злочинним шляхом. Вказував, що саме у ОСОБА_6 він придбав мобільний телефон «Нокіа-6233» за грошові кошти у сумі 100 грн.

З пояснень ОСОБА_9 від 17 лютого 2013 року (т.3 а.с. 240), вбачається що ОСОБА_9 вказував, що точної дати події він не пам'ятає, але в той день, коли він на стадіоні займався спортом то знайшов мобільний телефон «Нокіа-6233», який залишив у своєму користуванні. Приблизно у березні 2011 року його викликали працівники міліції у райвідділ для з'ясування питання звідки у нього вказаний телефон. Працівникам міліції він повідомив, що знайшов телефон на спортивному майданчику коли займався спортом. Під погрозами працівники міліції, а також у зв'язку з сімейним обставинами він вимушено звинуватив ОСОБА_6 та вказав на нього, як на особу що збула йому телефон Нокіа-6233» за грошові кошти у сумі 100 грн.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 не зміг суду ґрунтовно пояснити чим обумовлені такі серйозні розбіжності у його показаннях, але вказував про постійний тиск на нього з боку працівників міліції не мотивуючи у чому він полягав та яким чином застосовувався.

Відповідно до протоколу огляду від 04 травня 2011 року, при поверхневому огляді ОСОБА_6, було виявлено в матерчатій сумці ніж, який складається у брилок. Вказаний ніж долучений до матеріалів кримінальної справи в якості речового доказу. (т.1 а.с.29-32).

Відповідно до протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 10 червня 2011 року, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в присутності понятих, впізнали ніж, яким ОСОБА_6 погрожував їм при скоєнні злочину. (т.1 а.с.63-67).

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 05 травня 2011 року, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в присутності понятих, впізнали ОСОБА_6 та вказали на нього, як на особу, яка знаходячись на спортивному майданчику, розташованого на території середньої школи №158, розташованого по вул. Стальського 12, в м. Києві, разом з нестановленою особою заволоділи особистим майном ОСОБА_3 (т.1 а.с.92-95).

Відповідно до протоколу очної ставки від 04 травня 2011 року, потерпілий ОСОБА_2 підтвердив обставини скоєного відносно нього злочину підсудним ОСОБА_6 (т.1 а.с.96-98).

Відповідно до протоколу очної ставки від 04 травня 2011 року, потерпілий ОСОБА_3 підтвердив обставини скоєного відносно нього злочину підсудним ОСОБА_6 (т.1 а.с.99-101).

Судом було перевірено твердження ОСОБА_6 про застосування до нього під час допитів на досудовому слідстві психологічного тиску з метою примушування до визнання своєї вини у вчиненні злочину.

Допитані у судовому засіданні слідчі Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 заперечили факт застосування до ОСОБА_6 незаконних методів слідства, зазначивши, що всі слідчі дії по розслідуванню даної кримінальної справи проводились згідно чинного законодавства без будь-якого впливу на підсудного ОСОБА_6

Таким чином, наявні у справі докази, а саме: показання потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, результати пред'явлення для впізнання та очних ставок спростовують твердження підсудного ОСОБА_6 про його непричетність до скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Показання підсудного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 надані ними в ході досудового слідства та суді, є непослідовними, не узгоджуються між собою, мають істотні розбіжності, а тому на думку суду є неправдивими.

Суд вважає заперечення підсудним своєї вини способом захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у пред'явленому органом досудового слідства обвинуваченні, а саме - у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Призначаючи міру покарання, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який раніше неодноразово скоював злочини, працює, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_6, суд не вбачає.

Обставинами, які обтяжують його покарання, є рецидив злочинів.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, оскільки потерпіла в судове засідання, в якому розпочиналось судове слідство, не з'явилась та її позов в судовому засіданні не оголошувався і не розглядався.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 05 травня 2011 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді утримання під вартою.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 - залишити без розгляду.

Речові докази у справі - металевий ніж, який знаходиться у поліетиленовій упаковці та зберігається у камері схову Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві - знищити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, код 25575285, в ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, р/р 31253272210699, витрати за проведення криміналістичної експертизи у розмірі 607 грн. 82 коп.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: