Рішення № 34222825, 18.10.2013, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4035/13-ц

Номер провадження 2/629/1261/13

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2013 Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Попова О.Г.,

при секретарі Назарової В.С.,

за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, заподіяної злочином,-

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином, в якій зазначає, що вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2013 року ОСОБА_3 була визнана винною у скоєні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та по даній справі він був потерпілим.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 своїми неправомірними діями спричинила йому тілесні ушкодження, у звязку з чим він знаходився 13 днів на лікуванні у стаціонарному відділенні Лозівської центральної районної лікарні і витратив на своє лікування значну суму коштів, та вважає за необхідне звернутися з даним позовом до суду, але в нього не збереглися всі чеки на придбання медикаментів, а тільки на суму 381,97 грн., які він надає суду, та є підтвердженням його витрат на лікування.

Необхідність у придбанні саме цих ліків підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №1240 та листком лікарських призначень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоду повинна компенсувати витрати.

Крім того, він поніс витрати на оплату правової допомоги в сумі 300 грн., що підтверджується квитанцією юридичної консультації від 23 вересня 2013 року, як він теж просить стягнути з відповідача.

Таким чином, у звязку з вчиненням відповідачем ОСОБА_3 відносно нього противоправного діяння, він поніс матеріальні витрати в сумі 681 гривні 97 копійок.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України підлягає компенсування також і моральна шкода.

Позивач вважає, що в результаті скоєння злочину ОСОБА_3 йому спричинила моральну шкоду, яка виразилась у тому, що йому спричинено непоправну психічну травму, душевні страждання у звязку з побиттям.

В результаті злочину він втратив спокійний сон, страждає на нестерпні головні болі, його звичний спосіб життя було грубо порушено - адже всю тяжку фізичну роботу в домогосподарстві виконував саме він, але на даний час у звязку з спричиненням йому тілесних ушкоджень він не має змоги робити це своєчасно та без докладу певних зусиль.

Відповідач же в добровільному порядку не надає допомоги, тому він вважає , що сума в 50 000 грн. буде достатньою для компенсації моральної шкоди.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь в якості відшкодування матеріальних витрат, заподіяних злочином суму 681,97 грн., з яких: витрати на ліки 381,97 грн., витрати на юридичну допомогу 300 грн., та відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн., а всього загальну суму 50 681, 97 грн.

В судовому засіданні представник позивача в особі захисника ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги позивача ОСОБА_2 та просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача в якості відшкодування матеріальних витрат, заподіяних злочином суму 1681,97 грн., з яких: витрати на ліки 381,97 грн., витрати на юридичну допомогу 1300 грн., та відшкодування

моральної шкоди в сумі 50 000 грн., а всього загальну суму 51 681, 97 гривень, так як їх збільшила, тому , що приймає участь у справі на стороні позивача, та пояснила, що діями відповідача громадянину ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження, з приводу цього він лікувався в травматологічному відділенні Лозівській ЦРЛ у період часу з 05 квітня 2013 року по 17 квітня 2013 року, він збирав чеки на придбання ліків, однак не всі і згідно цих чеків витрати на ліки склали суму в розмірі 381,97 грн., також він був змушений звертатися до адвоката за наданням юридичної допомоги та складання позовної заяви, та участі у справі, на що витратив 1300 грн., що підтверджується квитанціями від 23 вересня 2013 року та 15 жовтня 2013 року.

Позивач у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в особі ОСОБА_4 уточнюючи позовні вимоги позивача не визнав та надав суду заперечення в яких вказує:

По-перше, відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду із даним позовом, на підтвердження заподіяної матеріальної шкоди позивач надав фіскальні чеки з аптечних та лікарняних установ, як доказ придбання медичних препаратів та засобів для їх введення (зокрема, шприців) відповідно призначеного йому курсу лікування.

Згідно вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2013 р. по кримінальному провадженню №12013220380000742, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 122 КК України, засуджена ОСОБА_3 заподіяла потерпілому ОСОБА_2 поверхневу забиту рану голови тім'яної області в центрі, що є легким тілесним ушкодженням, закритий перелом 10-го ребра зліва, що є легким тілесним ушкодженням, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я та закритий перелом нижньої третини лівої ліктьової кістки зі зміщенням, що є середньої тяжкості тілесним ушкодженням.

Однак засоби, які зазначені в чеках, зокрема «лазолван» (муколітичний засіб - призначений для лікування гострих та хронічних бронхопульмональних захворюваннях, що пов'язані з порушенням бронхіальної секреції та ослабленням просування слизу), не є пріоритетними лікарськими засобами для лікування травм, отриманих потерпілим, та могли виконувати роль симптоматичного лікування, або лікування загострення хронічних захворювань, що в даній справі не може враховуватися як лікування поверхневої забитої рани голови чи закритого перелому.

З огляду на наведене вважає, що не можуть бути прийняті до уваги надані позивачем чеки на придбання лікарських засобів, які не пов'язані з лікуванням заподіяних йому тілесних ушкоджень.

Крім того, вважає неприйнятним наданий ОСОБА_2 фіскальний чек від 08.04.2013 року щодо придбання «перев'язки» на суму 40 грн. 80 коп. у аптечному пункті с. Катеринівка, оскільки з даного чеку є незрозумілим хто саме здійснював оплату даного товару. Відповідно, встановити чи використовувалась дана перев'язка під час лікування ОСОБА_2 є неможливим.

Інші чеки також не можуть прийняті як доказ понесених витрат ОСОБА_2 із вищезазначених підстав. Розібрати які взагалі препарати вказані в чеках не видається можливим.

По-друге, за загальним правилом відповідно до вимог ст. 208 ЦК України угоди між юридичними особами та угоди між фізичною та юридичною особою (крім угод, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України) укладаються у письмовій формі. У такому договорі має бути чітко зазначено,

які саме обов'язки бере на себе адвокат (юрист), в якій справі, вартість послуг і порядок їх оплати.

Підтвердженням оплати наданих юридичних послуг є: для юридичних осіб - пред'явлення платіжного доручення про отримання юридичною фірмою зазначених грошових сум; для фізичних осіб - пред'явлення оригіналів квитанцій до прибуткового касового ордеру, підписаних і завірених печаткою. Необхідно ідентифікувати договір: номер, дата укладення, і вказати суму).

Вважає, що квитанція від 23.09.2013 р., завірена печаткою Харківської обласної колегії адвокатів про надання юридичних послуг, що полягають у складанні позовної заяви для ОСОБА_2 та про отримання від останнього 300 грн., не є належним документом, адже: - не відповідає вимогам правил бухгалтерського обліку; - не містить відомостей за складання якої саме позовної заяви було сплачено 300 грн. і яким чином пов'язані юридичні послуги (складання позовної заяви) з розглядом конкретної справи.

Таким чином, вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1300 грн. за складання позовної заяви, та участь у судовому засіданні є необґрунтованою та жодним чином не підтвердженою.

По-третє, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У зв'язку з цим, слід зазначити, що характер і обсяг страждань (як фізичних, так і душевних), яких зазнав позивач, є незначним.

Відповідно до Листа лікарських призначень (графа «Режим») зазначено, що позивач пробув на стаціонарному лікуванні в лікарні лише 3 (три) дні - 5.04.2013 р., 6.04.2013 р, 7.04.2013 р.

Тілесні ушкодження отримані позивачем є неспіврозмірними сумі, заявленої на їх відшкодування. Тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках потерпілого, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану є не суттєвими.

Відповідач протягом усього часу розгляду у суді кримінального провадження намагався вирішити мирним шляхом конфліктну ситуацію, яка утворилася між сторонами, однак позивач відмовлявся від допомоги і намагався зробити все, щоб притягнути відповідача до кримінальної відповідальності.

Крім того, слід зазначити, що відповідач йшла на примирення не зважаючи на те, що в тій конфліктній ситуації також отримала легкі тілесні ушкодження, що підтверджується, зокрема висновком експерта №161-Л3/І3 від 11.04.2013 р., заявою в органи внутрішніх справ від 20.04.2013 р., які містяться в матеріалах кримінальної справи, однак до теперішнього часу відносно позивача органом слідства підозра не предявлялася, в звязку з чим він звернеться до прокурора.

Відповідач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером, сама доглядає будинок, іншого додаткового заробітку окрім пенсії за віком не має.

Згідно п. 5 Постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З тексту позовної заяви взагалі не можливо визначити з яких міркувань виходив позивач визначаючи розмір моральної шкоди. Крім того, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявленої як моральної, так і матеріальної шкоди.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що сума моральної шкоди, заявлена позивачем у розмірі 50 000 грн., є необґрунтованою та жодним чином не доведеною, що підтвердив у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4. (а.с.20-22)

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорю ванних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що 05 квітня 2013 року приблизно о 11-00 години, ОСОБА_3, знаходячись на земельній ділянці, що розташована неподалік с. Яковлівка, Лозівського району, Харківської області, маючи прямий умисел, на ґрунті особистих непрязних відносин з ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачених його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень, нанесла йому не менше чотирьох ударів деревяною палицею по різним частинам тіла, заподіявши ОСОБА_2 поверхневу забиту рану голови тімяної області в центрі, що є легким тілесним ушкодженням, закритий перелом 10-го ребра зліва, що є легким тілесним ушкодженням, яке спричинило короткочасний розлад здоровя та закритий перелом нижньої третини лівої кістки зі зміщенням, що є середньою тяжкості тілесним ушкодженням по критерію тривалості розладу здоровя понад 21 день.

В результаті злочинних дій ОСОБА_3, потерпілому ОСОБА_2 були спричинені умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоровя.

Кримінальна справа №629/3165/13-к, номер провадження 1-кп/629/217/13 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 122 ч. 1 КК України була розглянута Лозівським міськрайонним судом Харківської області та вироком суду від 02 серпня 2013 року ОСОБА_3 була визнана винною у скоєнні вказаного злочину (а.с. 5-7).

Даний вирок ніким не оскаржений, на момент розгляду цивільної справи ніким не відмінений, набрав законної сили 02 вересня 2013 року, та переданий на виконання начальнику Лозівського міськрайонного відділу КВІ УДПтС України в Харківській області ОСОБА_5 ( кримінальна справа том № 2 а.с. 29), та прийшло підтвердження в суд 09.09.2013 року про його виконання.(кримінальна справа том № 2 а.с.32)

Згідно з ч. 4 статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обовязковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно вироку Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2013 року, з засудженої відповідача ОСОБА_3 на користь потерпілого - позивача ОСОБА_2 цивільний позов не стягувався, так як не був заявлений.( кримінальна справа том № 2 а.с.21).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, з огляду на правові позиції пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Внаслідок неправомірного спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які позивач отримав з вини ОСОБА_3, він на протязі значного терміну часу змушений був лікуватися в Лозівській ЦРЛ, де витратив на придбання ліків суму у розмірі 381,97 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 9-11).

За угодою про надання правової допомоги, укладеною між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_1 від 23.09.2013 року, позивач за надання вказаних послуг сплатив 1300 грн.

(а.с. 11-12).

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на правову допомогу.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що особа, яка бере учать у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 1681,97 грн., з яких: витрати на ліки 381,97 грн.; витрати на юридичну допомогу 1300 грн..

У позовній заяві позивачем заявлено про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди, що спричинена йому неправомірними діями відповідача, яку він оцінює в 50 тисяч гривень.

Відносно даної позовної вимоги необхідно зазначити, що відповідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування і враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, а як достовірно встановлено в судовому засіданні з вини відповідача ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_2 була завдана моральна шкода, що підтверджується вироком суду від 02 серпня 2013 року та поясненнями в судовому засіданні представника позивача захисником ОСОБА_1 та останнім, провіреними в судовому засіданні доказами.

Отже, з урахуванням того, що відповідач розкаялася у скоєному злочину відносно позивача, з її слів вона також отримала легкі тілесні ушкодженням, враховуючи, що спричинення шкоди позивачу не потягло за собою настання тяжких наслідків для його життя та здоровя, враховуючи, що відповідач не працює, пенсіонерка, суд находить, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 5000 (пять тисяч гривень), так як від протиправних дій ОСОБА_3 позивач ОСОБА_2 втратив спокійний сон, страждає на нестерпні головні болі, його звичний спосіб життя було грубо порушено в звязку з закритим переломом нижньої третини ліктьової кістки зі зміщенням, та всю тяжку фізичну роботу в домогосподарстві виконував саме він, але на даний час у звязку з спричиненням йому тілесних ушкоджень він не має змоги робити це своєчасно та без докладу певних зусиль, та сторонньою допомогою.

Згідно п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи.

Відносно позовних вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача витрат за юридичну допомогу на суму в 1300 гривень, необхідно зазначити, що суд знаходить такими, що підлягають задоволенню відповідно до ст.79 ЦПК України, оскільки відповідно до ст. 84 ЦПК України встановлено, що витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката, несуть сторони.

В матеріалах справи на (аркуші 11,12) наявна квитанція від 23 вересня 2013 року , та витяг з договору від 23.09.2013 року, про надання юридичної допомоги позивачу, що підтвердила в судовому засіданні представник позивача в особі захисника ОСОБА_1, та надала суду докази , додаткову квитанцію від 15 жовтня 2013 року, про участь у судовому засіданні на загальну суму 1000 гривень, що вказано вище, про сплату позивачем адвокату суми на загальну суму 1300 гривень за надання юридичної допомоги.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн..

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 15-16, 22, 1166,1167,1168 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 (зі змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ( уточнені в судовому засіданні) ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки с. В.-Яблунька, Турківського району Львівської області, зареєстрованої та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії МК №985079 виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 3 листопада 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт серії ММ №341998 виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 5 листопада 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, матеріальну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 1681,97 грн., ( одну тисячу шістсот вісімдесят одну гривню ) 97 копійок, з яких: витрати на ліки 381,97 грн.; витрати на юридичну допомогу 1300 гривень, а всього 6681 ( шість тисяч шістсот вісім десять одну гривню) 97 копійок, а також моральну шкоду у розмірі 5000( пять тисяч гривень)

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 229,40 грн. на користь держави р/р 31219206700015 в Лозівському УДКСУ Харківської області, Код ЄДРПОУ 38053090, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, призначення платежу: судовий збір, Код 02893953, Пункт 1.1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.Г.Попов