Рішення № 34222633, 17.10.2013, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4984/13-ц

РІШЕННЯ

іменем україни

17 жовтня 2013 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Ворона Д.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надання послуг по теплопостачанню за період з 01 травня 2010 року по 01 червня 2013 року з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 5936 грн. 73 коп., які отримані за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просила позов ВП «Полтаватеплоенерго» задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за послуги теплопостачання з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в загальній сумі 5936 грн. 73 коп.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову ВП «Полтаватеплоенерго» заперечували, посилаючись на неотримання відповідачами послуг. Крім того, посилались на пропуск позивачем строку позовної давності та просили суд застосувати давність при вирішенні справи по суті.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_4

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є споживачами послуг з теплопостачання, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1, оскільки постійно проживають у вказаній квартирі (а.с.5, 70).

Правовідносини, що виникли між ВП «Полтаватеплоенерго» як виконавцем послуг та ОСОБА_4, ОСОБА_2 як споживачами послуг, неодноразово були предметом судового розгляду.

Так, рішенням Київського районного суду м.Полтави від 10 жовтня 2008 року встановлено, що відповідачі за адресою: АДРЕСА_2 отримали послуги з теплопостачання, однак за надані послуги не розрахувалися (а.с.68).

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 29 червня 2010 року встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_2 зареєстровані та постійно проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачі користуються послугами підприємства по забезпеченню тепловою енергією у вигляді опалення та підігріву води, які надаються їм ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (а.с.69).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, відносно якої встановлено ці обставини.

Тому не підлягають доказуванню і є встановленими ті обставини, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 користуються послугами ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

Таким чином судом встановлено наявність між сторонами правовідносин з теплопостачання.

В період з 01 травня 2010 року по 01 червня 2013 року відповідачі отримали від позивача послуги з теплопостачання, однак за надані послуги в повному обсязі не розрахувались, що підтверджується розрахунком суми боргу (а.с.6-7).

Посилання відповідача ОСОБА_2 та її представника на незадовільну якість послуг, що надавались позивачем, не знайшли в судовому засіданні свого підтвердження.

Згідно п.41 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 року №1497 (надалі в тексті рішення Правила) чітко передбачено порядок оформлення претензій споживача до виконавця. Зокрема зазначено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач викликає представника виконавця для складання та підписання акта - претензії споживача, в якому зазначаються терміни, види, показники порушень тощо. Акт складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору термін або відмови від підписання акта він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як три споживачі, що проживають у будинку, або виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення.

Тому належним доказом неякісного надання позивачем послуг з теплопостачання мали бути вказані акти, але, як пояснила відповідач, такі акти не складались за виключенням одного 02 лютого 2010 року, який знаходиться поза межами періоду судового дослідження, оскільки позов предявлено про стягнення боргу за період з 01 травня 2010 року (а.с.47).

Саме такі акти є підставою для перерахунку розміру оплати послуг.

За періоди, коли послуги тимчасово не надавались, позивачем було здійснено відповідні перерахунки. Зазначене підтверджується розрахунком суми боргу, відомостями по реалізації за 2010 2013 роки та довідками перерахунків (а.с.71 - 102).

Крім того, суд бере до уваги, що нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено можливості звільнення споживача від обовязку оплачувати послуги, що надає теплопостачальна організація, в разі незадоволення їх якістю.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 та її представник посилаються на матеріали переписки відповідачів з виконкомом Київської районної у м.Полтаві ради, Державною житлово-комунальною інспекцією м.Полтави, ТОВ «Управлінська житлова компанія», іншими уповноваженими органами, які визнавали необхідність ремонту системи теплопостачання в житловому будинку по вул.Шевченка, 83 у м.Полтаві, і зокрема в квартирі №21, але до даного часу такі ремонтні роботи не здійснені.

Наведені дані не є належними доказами ненадання або неналежного надання позивачем відповідачам послуг теплопостачання, оскільки лише акт - претензія споживача може підтверджувати даний факт.

Інші акти, що складались відповідачами, також не містять необхідних даних для здійснення перерахунку за послуги теплопостачання, оскільки містять лише загальні фрази щодо відсутності теплопостачання та гарячої води: в них не вказано температури повітря в квартирі АДРЕСА_3 та температуру повітря на вулиці, температуру води (а.с.46).

Крім того, акти від 02.01.2002 року, 17.04.2000 року (переправлено на 17.02.2009), 02.02.2010 року стосуються періоду поза межами позовних вимог (а.с.31, 32, 47).

Також з огляду на пояснення в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2, що гарячої води немає, оскільки вона ледь-ледь тепла, відсутні підстави стверджувати, що позивачем відповідачам послуги теплопостачання не надаються.

Посилання ОСОБА_2 та її представника на невірне визначення опалювальної площі спростовуються довідкою ТОВ «УЖК» від 27.09.2013 року №1928, згідно якої загальна площа квартири АДРЕСА_3 26,7 мІ (а.с.70).

Посилання представника відповідача на обовязок теплопостачальної організації перевірити розміри опалювальної площі суд також до уваги не бере, оскільки відповідачі до позивача з заявами про здійснення такої перевірки не звертались, а чинними нормативними актами обовязок теплопостачальної організації визначати розмірі опалювальної площі не передбачений.

Не підлягає задоволенню і клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про застосування терміну позовної давності.

При цьому суд виходить з того, що предметом судового розгляду є правовідносини теплопостачання за період з 01 травня 2010 року по 01 червня 2013 року.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

З даним позовом позивач звернувся до суду 11 липня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2013 року судом за заявою ВП «Полтаватеплоенерго» було винесено судовий наказ, який в подальшому скасовано ухвалою від 25 травня 2005 року (а.с. 4).

Зверненням позивача до суду з заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_4, ОСОБА_2 було перервано перебіг термінів позовної давності.

Суд також бере до уваги сплату відповідачами на рахунок позивача коштів в розмірі 100 грн. в серпні 2010 року.

Такі дії суд розцінює як такі, що свідчать про визнання відповідачем боргу на час здійснення вказаного платежу.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, після переривання перебіг позовної давності розпочинається заново.

Тому на думку суду наведеним платежем перебіг позовної давності переривався, а строк позовної давності розпочинався заново.

З наведених підстав відсутні підстави для застосування термінів давності при розгляді даної справи.

Тому з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за послуги теплопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п. 23 Правил та п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2005 року № 630.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані послуги з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 травня 2010 року по 01 червня 2013 року в розмірі 5618 грн. 85 коп., компенсацію інфляційних втрат підприємства в розмірі 77 грн. 65 коп., 3 % річних в сумі 240 грн. 23 коп.

У звязку з задоволенням позовних вимог з відповідачів на користь позивача піддягає 229 грн. 40 коп. збір на відшкодування понесених судових витрат.

Всього з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути 6166 грн. 13 коп. солідарно.

Керуючись ст.ст. 209, 213 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (р/р 260363119530 в ТВБВ №10016/0112 філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 331467, код 03338030) суму заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 травня 2010 року по 01 червня 2013 року в розмірі 5618 грн. 85 коп., компенсацію інфляційних втрат підприємства в розмірі 77 грн. 65 коп., 3 % річних в сумі 240 грн. 23 коп., на відшкодування понесених судових витрат суму у розмірі 229 грн. 40 коп., всього стягнути 6166 грн. 13 коп. солідарно.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін.

Головуючий О.А.Самсонова

17.10.2013