Рішення № 34219528, 08.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р.Справа № 922/3630/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техно", м. Боярка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", м. Богодухів про стягнення 18 989,88 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техно", м. Боярка (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", м. Богодухів (відповідача) 17 100,00 грн. основного боргу, 603,87 грн. 3% річних та 2 945,07 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором №0150 від 21.04.2010 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№35270), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 17 100,00 грн. основного боргу, 603,87 грн. 3% річних, 1 286,01 грн. пені та 1 720,50 грн. судового збору.

Враховуючи те, що ст. 22 ГПК України наділяє позивача правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті спору, а також те, що такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглянув позовні вимоги у зменшеному розмірі - 18 989,88 грн.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання, призначені на 12.09.2013 р. та 08.10.2013 р., свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не подав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

21 квітня 2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 0150 (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.

Відповідно до п.3.1. договору загальна сума договору складає вартість продукції, отриманої за всіма накладними.

Згідно з п. 9.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 р., але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, виготовив та передав у власність відповідача продукцію (пакети прозорі 130*250(60) на загальну суму 17 100,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 619 від 23.05.2012 р. на суму 8 550,00 грн., № 703 від 08.06.2012 р. на суму 855,00 грн. та № 705 від 11.06.2012 р. на суму 7 695,00 грн. (а.с. 18-20).

Згідно з п.3.3. договору оплата продукції здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в повному обсязі на підставі видаткової накладної, наданої позивачем, протягом 5-ти календарних днів після отримання продукції.

Проте відповідач у передбачений п.3.3. договору строк оплату вартості продукції не провів, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і на те, що суму заборгованості відповідачем не оспорено, не спростовано жодними доказами щодо її погашення, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 17 100,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 603,87 грн. 3% річних, суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в розмірі 1286,01 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.3. договору за несвоєчасну оплату поставленої продукції відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені в розмірі 1286,01 грн., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України та покладає судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 193, 203 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 22, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, код ЄДРПОУ 36537542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техно" (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Вокзальна, 45, код ЄДРПОУ 30398674) 17 100,00 грн. основного боргу, 603,87 грн. 3% річних, 1 286,01 грн. пені та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.10.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.