Рішення № 34218270, 17.10.2013, Деснянський районний суд міста Києва

Справа № 754/13077/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 18.10.2013 року)

17.10.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Грегуль О.В.

при секретарі - Гавриш Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Конярство України», третя особа: філія «Київський племконецентр» державного підприємства «Конярство України» про стягнення вихідної допомоги, матеріальної допомоги та середнього заробітку весь час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернувшись до суду з вищевказаним позовом, вимоги якого збільшувались у процесі розгляду справи і посилаючись на невиплату їй всіх належних сум при звільненні, просила стягнути з відповідача: 1134 грн. - вихідної допомоги, 1134 грн. - матеріальної допомоги, 16593 грн. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за 300 робочих днів.

У судовому засіданні позивачка зі своїм представником позов підтримали і просили про його задоволення.

Представник відповідача позов визнав лише в частині стягнення 1134 грн. - вихідної допомоги, а в іншій частині позов не визнав, посилаючись на безпідставність позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Представник третьої особи вважає позов безпідставним, посилаючись на те, що на час звільнення позивачки у відповідача не було грошових коштів для виплати вихідної допомоги, однак, пізніше позивачці пропонувалось отримати вихідну допомогу в сумі 1134 грн., проте, позивачка не бажала її отримувати. Що ж стосується позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку, то ці позовні вимоги, представник третьої особи вважає взагалі безпідставними.

Вислухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи, копій трудової книжки позивачки, остання перебувала із відповідачем у трудових відносинах та працювала на посаді зоотехніка, безпосередньо у третьої особи.

Відповідно до п. 4.1. положення про філію «Київський племконецентр» державного підприємства «Конярство України», філія не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом ДП «Конярство України».

Відповідно до п. 8.6.2. положення про філію «Київський племконецентр» державного підприємства «Конярство України», керівник філії: приймає на роботу та звільняє з роботи працівників, філії, розподіляє між ними обов'язки.

Відповідно до наявної в матеріалах справи, копії наказу в. о. керівника філії «Київський племконецентр» ДП «Конярство України» № 51-к від 08.08.2913 року, позивачку звільнено з роботи у зв'язку з скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 8.2.1., наявної в матеріалах справи, копії колективного договору колективу філії «Київський племконецентр» ДП «Конярство України» на 2001-2015 роки, який діяв на час роботи та звільнення позивачки, надавати матеріальну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку: у зв'язку із щорічною відпусткою на оздоровлення.

Відповідно до наявної в матеріалах справи, копії довідки третьої особи від 17.05.2013 року № 45, позивачка працювала на посаді зоотехніка з посадовим окладом 1134 грн..

Відповідно до наявної в матеріалах справи, копії наказу третьої особи від 11.06.2012 року № 34/3-к про надання основних щорічних відпусток, позивачці надавалась основна щорічна відпустка та додаткова відпустка, всього разом 31 календарний день з 27.06.2012 року по 28.07.2012 року за період роботи з 23.03.2011 року по 23.03.2012 року.

Передбачена п. 8.2.1. колективного договору колективу філії «Київський племконецентр» ДП «Конярство України» на 2001-2015 роки, матеріальна допомога при наданні позивачці вищезазначеної відпуски, не надавалась та не була виплачена позивачці і при її звільненні, проти чого не заперечували в судовому засіданні і представники відповідача та третьої особи.

Відповідно до положень ст. ст. 116 ч. 1, 117 ч. 1 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Днем звільнення позивачки, є 08.08.2013 року і в цей день позивачка працювала.

Відповідно до наявної в матеріалах справи, копії довідки третьої особи від 17.05.2013 року № 43, позивачка на день звільнення 08.08.2012 року отримала розрахунок по заробітній платі в розмірі 3889 грн. 64 коп..

При цьому, 1134 грн. - вихідної допомоги, позивачці в день звільнення, виплачено не було, проти чого в судовому засіданні не заперечували представники відповідача і третьої особи, а також вони не заперечували проти того, що в день звільнення позивачка мала право на отримання 1134 грн. - вихідної допомоги.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1134 грн. - вихідної допомоги, суд вважає обґрунтованими.

Також обґрунтованими суд вважає і позовні вимоги про стягнення з відповідача 1134 грн. - матеріальної допомоги, оскільки її виплата, як обов'язкова, була передбачена колективним договором колективу філії «Київський племконецентр» ДП «Конярство України» на 2001-2015 роки на час надання позивачці відпустки та її звільнення і яка не була виплачена позивачці, проти чого в судовому засіданні не заперечували представники відповідача і третьої особи.

У судовому засіданні, представники відповідача і третьої особи, не заперечували, що ДП «Конярство України», не є стовідсотковим бюджетним підприємством.

Відповідно до п. 3.2., п. 4.3., п. 4.4., статуту державного підприємства «Конярство України», предметом діяльності підприємства є: сукупність виробничих, господарських, комерційних, торгівельно-посередницьких, постачальницько-збутових, фінансових і соціальних функцій, робіт і послуг, які виконуються в інтересах самих виробників та споживачів. Підприємство самостійно організовує роботу з питань статутного спрямування, здійснює свою діяльність на засадах госпрозрахунку. Підприємство здійснює підприємницьку діяльність, формує програми діяльності, самостійно вибирає постачальників та споживачів продукції, робіт та послуг, встановлює ціни відповідно до законодавства.

У зв'язку з тим, що ДП «Конярство України» самостійно здійснює свою діяльність на засадах госпрозрахунку, а не за рахунок дотацій з державного бюджету, суд вважає, що відповідач є винним у несвоєчасній виплаті позивачці вихідної та матеріальної допомоги при звільненні.

Доводи представників відповідача і третьої особи на відсутність у відповідача грошових коштів, не є підставою для порушення трудових прав позивачки.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає обґрунтованими.

Що до розміру середнього заробітку, який має виплатити відповідач позивачці, то суд при вирішенні даного питання виходить з наступного.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки третьої особи від 30.09.2013 року № 74, яка ніким по справі не спростовувалась, середньоденний заробіток позивачки складав 55 грн. 31 коп..

Відповідно до наданої суду в судовому засіданні, письмової заяви представників сторін та третьої особи, з моменту звільнення позивачки і по день розгляду справи, тобто, по 17.10.2013 року минуло 300 робочих днів.

Тому, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню: 55 грн. 31 коп. х 300 = 16593 грн. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Будь-яких конкретних правових доказів у спростування позовних вимог, відповідач та третя особа, суду не надали і судом таких доказів не здобуто.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

За змістом положень ст. 44 і глави VІІ КЗпП України та ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року, вихідна допомога та матеріальна допомога, не включаються в структуру заробітної плати, а тому, положення ст. 367 ЦПК України, суд у даному випадку, не застосовує.

Оскільки позов частково задовольняється, а позивачка при подачі позову була звільнена від сплати судових витрат, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача у дохід держави, підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4-11, 209, 213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Конярство України» (код ЄДРПОУ: 37404165) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 1134 грн. - вихідної допомоги, 1134 грн. - матеріальної допомоги, 16593 грн. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з державного підприємства «Конярство України» (код ЄДРПОУ: 37404165) у дохід держави 229 грн. 40 коп. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: