Ухвала суду № 34216594, 17.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/419/13-ц Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П. Провадження № 22-ц/780/5362/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.Категорія 4 17.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.

та секретаря Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом та, з уточненнями та доповненнями, просила визнати автомобіль марки Chevrolet модель Aveo ТC 58U, 2007 року випуску, колір-бежевий, тип ТЗ легковий седан таким, що належав їй на праві приватної власності, стягнути з ОСОБА_3 на її користь збитки у розмірі 60 000 грн. та судові витрати з відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2011 року нотаріусом Киїського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було посвідчено довіреність (далі - довіреність) на ім'я ОСОБА_3 (далі- відповідач1), згідно якої позивачка надала йому право на розпоряджання транспортним засобом марки Chevrolet модель Aveo ТC 58U 2007 року випуску, який належав їй на праві власності. 16.01.2012 року довіреність була нею скасована, про що позивачка листом повідомила відповідача1. У грудні 2012 року вона дізналась від нотаріуса про те, що відповідачем1 у порядку передоручення було видано довіреність на право розпоряджання автомобілем ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які відповідно до довідки рахунку № 147604 від 21.12.2011 року відчужили зазначений автомобіль третій особі - ОСОБА_7 Оскільки відповідач1 не повідомив її про вчинення передоручення на інших осіб, то ОСОБА_2 вважає, що він порушив взяті на себе зобов'язання та повинен відшкодувати їй завдані ним збитки у сумі 60 000грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_3, виданого УДАІ ГУ МВС УКРАЇНИ в м. Києві 04.03.2008 року ОСОБА_2 є власником автомобіля марки CHEVROLET модель AVEO ТС 58U 2007 року випуску, колір-бежевий, шасі НОМЕР_2 тип ТЗ легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1.

01.12.2011 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 була посвідчена довіреність від 01.12.2011 року реєстраційний № 4195, згідно з якою позивачка надала відповідачу1 право на розпорядження спірним автомобілем, а саме керувати, здавати в оренду(найм), передавати в заставу, зняти з обліку в органах ДАІ, обміняти або продати за власним розсудом, з правом передоручення повноважень іншим особам, строком до 01 грудня 2012 року.

17.12.2011 року відповідачем1, у порядку передоручення було видано довіреність на право розпорядження спірним автомобілем ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрована у реєстрі під № 7836.

21.12.2011 року ОСОБА_5 продав спірний автомобіль третій особі -ОСОБА_7, що підтверджується довідкою-рахунком серія ДПРІ №157604, виданої ТОВ «Брок-Аудит-Системс».

16.01.2012 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 з заявою про скасування довіреності виданої на ім'я ОСОБА_3, у зв'язку з чим було внесено відповідний запис за № 85 до Єдиного реєстру довіреностей.

Відповідно до довідки УДАІ МВС України у Черкаській області спірний автомобіль з 23.03.2013 зареєстрований за ОСОБА_7

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження обставин на які вона посилалася в позовній заяві та не було встановлено правових підстав для витребування автомобіля з чужого незаконного володіння та повернення у власність позивачці.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина третя якої передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст.ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідносини, в якому одна сторона /представник/ зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

У відповідності до ст.240 ЦК України представник може передати свої повноваження частково або у повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Як вбачається з матеріалів справи, довіреність була скасована позивачкою 16 січня 2012 року, вже після того, як 17 грудня 2011 року відповідач1 у порядку передоручення уповноважив ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на розпоряджання спірним автомобілем, в тому числі продати від імені довірителя належний ОСОБА_2 автомобіль CHEVROLET модель AVEO.

Таким чином, ОСОБА_3 відповідно до наданих йому повноважень та на час чинності довіреності здійснив передоручення на зазначених осіб.

21 грудня 2011 року, на час чинності основної довіреності, виданої позивачкою, ОСОБА_5 відчужив спірний автомобіль третій особі - ОСОБА_7

Таким чином, діючи в межах повноважень, наданих йому довіреністю позивачки, відповідач1, діючи від її імені, здійснив передоручення на інших осіб, що не суперечить змісту довіреності та закону, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний автомобіль був придбаний на час перебування в шлюбі позивачки та відповідача1.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не повідомив позивачку про передоручення автомобіля іншим особам не ґрунтуються на вимогах закону.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не зазначення в мотивувальній частині оскаржуваного рішення мотивів відмови у задоволенні змінених позовних вимог не спростовують висновки суду першої інстанції та самі по собі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позовних вимог.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не дає підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: Л.А. Волохов

Ю.О. Матвієнко