Рішення № 34216516, 17.10.2013, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/5003/13-ц

Провадження №2/592/1661/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2013 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Катрич О.М.,

при секретарі - Гробовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про повернення вкладу та нарахованих відсотків, -

в с т а н о в и в :

У 2013 році позивачка звернулася в суд з цим позовом до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (надалі ПАТ„Райффайзен Банк Аваль"), посилаючись на порушення її прав відповідачем , вказуючи, що уклала договір банківського вкладу 30.07.2006 року на суму 43 715, 79 євро строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 25% річних, пізніше цей договір був пролонгований ще на 2 роки, тобто до 30.07.2009 року. На підтвердження вкладу коштів, вона отримала прибутковий валютний ордер № 3 від 30.07.2006 року. Всі дії по укладанню договору, прийнятті коштів виконувала уповноважена співробітниця банку ОСОБА_4 27.03.2009 року позивачка звернулася до відповідача віз заявою про повернення вкладу із відсотками, на що отримала відмову, яку вважає незаконною, а тому просить суд стягнути з відповідача на її користь 43 715, 79 євро в рахунок повернення вкладу за договором № 20/02-02/25 від 30.07.2006 року, а також 10 928, 95 євро в рахунок відсотків за цим договором та 3 500 грн. витрат на правову допомогу.

Під час розгляду справи по суті позивачка та її представник адвокат ОСОБА_5 заявлений позов підтримали, просили задовольнити його.

Представник відповідача Мурай О.О. заявлений позов не визнав, пояснивши, що договір, на який посилається сторона позивача, між банком та ОСОБА_1 фактично не укладався, не зареєстрований і не обліковується в установі банку. Договір банківського вкладу має укладатися в письмовій формі і така форма вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено видачею документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно правовими актами у сфері банківської діяльності чи банківськими правилами. Такого документу стороною позивачів суду не надано, а наданий не відповідає Інструкції про касові операції в банках України. Представник Банку ОСОБА_4 не мала повноважень на здійснення касових операцій, на даний час порушено кримінальне провадження. На момент укладення відповідного договору найвища процентна ставка за договорами на вклади у доларах США терміном 12 місяців становила 7 % річних, крім цього договорів від 2008 року та 2009 року взагалі не надано. Більш того , позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, представників, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних обставин.

Судом встановлено, що 30 липня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та АППБ « Аваль" було укладено Договір № 20/02 -02/25, за умовами якого позивачка передала відповідачу банку терміном на 12 місяціві готівкою валютні кошти в сумі 43 715, 79 євро виплатою 25 % річних / а.с. 5 /.

Факт передачі позивачкою валютних коштів відповідачу на виконання умов вищезгаданого договору підтверджується прибутковим валютним ордером № 3 від 30 липня 2006 року / а.с. 6 /.

27.03.2009 року ОСОБА_1 зверталася до керівництва відповідача з заявою про повернення суми вкладу, однак, її звернення залишилося без задоволення / а.с. 7 /.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

За змістом ст. 631 ч. 2 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Статтею 638 ч. 1 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту ) одна сторона ( банк ), що прийняла від другої сторони ( вкладника ) або для неї грошову суму ( вклад ), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Суд вважає, що договір від 30 липня 2006 року, копію якого надано стороною позивача на підтвердження заявлених вимог та оригінал якого був оглянутий судом в засіданні, відповідає вимогам згаданих норм, оскільки має просту письмову форму й містить усі істотні умови, необхідні для договору даного виду, а саме: суму вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, термін дії договору.

Пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Надана позивачкою копія прибуткового валютного ордера № 3 від 30 липня 2006 року відповідає вказаним вимогам Інструкції, а отже цей ордер є документом, який підтверджує внесення валютної суми до банку, тобто письмова форма договору банківського вкладу є додержаною.

Одночасно з цим договір на вклад «Валютний» був підписаний від імені банку повноважною особою ОСОБА_4, оскільки таке повноваження начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" як укладення депозитних договорів від імені банку, передбачено довіреністю, виданою їй 21.08. 2004 року / а.с. 44 /. На час укладення цього договору остання працювала на посаді начальника Миргородського відділення, відповідно до наказу і згідно своєї посадової інструкції / а.с. 45-47 /. Частиною 4 ст. 95 ЦК України встановлено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

При таких обставинах суд вважає додержаною письмову форму договору банківського вкладу.

Разом з цим, суд не може прийняти до уваги посилання представника банку відповідача на невідповідність змісту згаданого прибуткового валютного ордеру № 3 від 30 липня 2006 року вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, оскільки положення вказаної Інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь яких обов»язкових правил поведінки для клієнтів банку. У правовідносинах позивачки ОСОБА_1 з банком касову операцію проводила працівник банку, а не сама позивачка, а тому остання і не може бути відповідальною за порушення працівниками банку положень згаданої інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів. Виданий банком ОСОБА_1 прибутковий валютний ордер № 3 від 30 липня 2006 року має підпис посадової особи, достовірність та повноваження якої засвідчені печаткою банку. Отже, цей ордер є документом бухгалтерського обліку, складений представником банку і за його відповідність вимогам нормативних актів несуть відповідальність саме працівники банку, а не вкладник позивачка.

Одночасно з цим відповідно до пункту 6.4 Договору від 30.07.2006 року банк відповідач брав на себе зобовязання нести відповідальність за дії службовця, уповноваженого приймати вклади від фізичних осіб ( в даному випадку ОСОБА_4), як за свої власні.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника банку відповідача на те, що кошти від позивачки за зазначеним договором до каси банку не надходили і рахунки по згаданому депозитному договору не відкривалися, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі позивачкою коштів відповідальному працівнику банку, тим більше, що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунку не могло залежати від волі вкладника. Крім цього, за умовами згаданого договору (п. 2.2), вказаний рахунок зобовязувався відкрити банк, а у виданих вкладнику валютних ордерах банком було зазначено номер рахунку, який відповідав змісту договору.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна. Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3.2.3. договору вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Виходячи із аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи факти, встановлені судом, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" зобовязаний повернути позивачці, внесену останньою суму вкладу по договору, а відмова від такого повернення є неправомірною. Тому суд вважає, що вимога позивачки про стягнення суми вкладу ґрунтується на законі, а отже підлягає до задоволення.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом суд виходить із наступного.

Так, позивачем надано договір на вклад від 30.07.2006 року , термін дії якого складав 1 рік, тобто по 30.07.2007 року. Суд не може прийняти як належний доказ надпис на договорі «Пролонговано до 30.07.2008 року та до 30.07.2009 року», оскільки у п. 6.2. зазначено, строк його дії не продовжується. Після закінчення строку вкладу,згідно п.1.1 сторони можуть укласти новий договір , однак позивачкою не доведено, що такі нові договори укладалися, а тому суд вважає, що строк дії вкладу 1 рік, а не 3 роки.

Крім цього, з письмових заперечень проти позову ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" вбачається, що на дату укладення спірного договору на вклади у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" діяли максимальні розміри процентних ставок у доларах США 7 % річних / а.с. 29 /. Це ж підтверджено і представником відповідача при розгляді справи.

Даних про те, що начальник Миргородського відділення АТ „Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_4 мала повноваження укладати договори по депозитним вкладам з більш високими відсотками судом не встановлено і таких доказів стороною позивача суду не надано.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що при визначенні відсоткової ставки по спірному депозитному вкладу у євро слід виходити з розміру 7 % річних, а не 25 % річних, як це зазначено в договорі, оскільки стягнення більших відсотків, ніж офіційно встановив Банк, не відповідатиме положенням ст. ст. 5, 44 Закону України „Про банки і банківську діяльність".

Виходячи із меж позовних вимог про стягнення на користь позивачки річних відсотків по вкладу в євро та, беручи до уваги положення пункту 2.4.2 Договору від 30.07.2006 року, суд вважає за необхідне із ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 стягнути відсотки по вкладу у євро за 12 місяців в загальній сумі 3 060, 10 євро (43 715, 79 євро х 7 % ).

Що ж стосується застосування судом строків позовної давності до заявлених вимог, то такі доводи представника відповідача не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню, так як статтею 268 ч.1 п. 2 ЦК України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку(фінансової установи) про видачу вкладу.

Понесені позивачкою ОСОБА_1 судові витрати по оплаті правової допомоги адвоката, які документально підтверджені / а.с. 9-12 / на загальну суму 3 500 грн., підлягають до часткового відшкодування в сумі 3 000 грн. за рахунок відповідача згідно до положень ст. 88 ч. 1 ЦПК України, за якою, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 208, 214, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ:14305909) на користь ОСОБА_1 43 715, 79 євро в рахунок повернення вкладу за договором № 20/02-02/25 від 30.07.2006 року, а також 3 060, 10 євро в рахунок відсотків за цим договором та 3 000 грн. витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Катрич