Постанова № 3421337, 03.02.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

03 лютого 2009 р.                                                                                   Справа № 2-а-14282/08/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича,

При секретарі судового засідання:   Зелінській Ірині Василівні 

За участю представників сторін:

позивача: Мельник Т.І.

відповідача: в судове засідання не з"явився. Про час, дату і місце слухання справи повідомлений завчасно та належним чином. Причини неявки суду невідомі.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  

до:   товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринська хутрова фабрика" 

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

 До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “Жмеринська хутрова фабрика”про стягнення адміністративно–господарських санкцій в розмірі 7255,56 грн. та пені в розмірі 696,00 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.

Позов мотивований тим, що відповідачем, всупереч вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не забезпечено встановленого нормативу  1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів.

В разі не виконання  відповідачем вищевказаних положень Закону, відповідач повинен був самостійно нарахувати і сплатити Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня 2008 р. кошти, у розмірі середньої річної зарплати за 2007 рік за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Вказані обставини, тобто несвоєчасна сплата адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що було і здійснено позивачем. Оскільки, кошти в добровільному порядку не сплачені, Фонд звернувся до суду з зазначеними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 16 грудня 2008 року  провадження по справі було відкрито.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задоволити, обґрунтовуючи свої вимоги обставинами, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про час і місце розгляду попереднього судового засідання, призначеного на 15.01.2009 року, відповідач був повідомлений належним чином –ухвалою суду від 16.12.2008 року. Факт вручення ухвали відповідачу підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, №2061774 від 30.12.2008 року. В судове засідання 03.02.2009 року відповідач не з'явився повторно. Про час і місце розгляду справи останній був повідомлений судовою повісткою, що підтверджується  повідомленням про вручення поштового відправлення, №30600 від 23.01.2009 року.

 Отже, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи з його участю та реалізації ним права судового захисту, своїх прав та інтересів. Однак, відповідач заперечень на позовну заяву та повноважного представника у судове засідання не направив. Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач, який належним чином повідомлений, умисно ухилився від представництва в судовому засіданні.

Представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами, так як вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце слухання.  На підставі вищенаведеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 26 вересня 2002 року №1434, із внесеними змінами від 15.11.2006 року №1602, є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства та підпорядковується йому. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням  сум адміністративно -  господарських  санкцій,  що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць працевлаштування інвалідів.

Підставою звернення до суду позивача із зазначеними позовними вимогами стали приписи статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”(далі –Закон), та невиконання відповідачем обов'язку щодо працевлаштування інвалідів, що тягне за собою сплату штрафних санкцій у строк, встановлений законодавством.

За змістом ст.  19  Закону, для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вищевказаного Закону відповідачеві встановлено норматив робочих місць в 2007 році  для забезпечення працевлаштування інвалідів, що становить 1 робоче місце. Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за  2007 рік на підприємстві не було працевлаштовано інвалідів.

Частиною 4 статті 20 Закону встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються  та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Як вбачається з поданих матеріалів, за нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів у 2007р. відповідач у рядку 06, поданого звіту, самостійно нарахував суму адміністративно-господарських санкцій у сумі 7255,56  грн., яку у визначений законом строк не сплатив.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідач повинен був самостійно розрахувати і сплатити Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня 2008 р. адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньої річної зарплати за 2007 рік за робоче місце не зайняте інвалідом, тобто 7255,56 грн.

Проте, відповідач не забезпечив встановленого нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інваліда та, самостійно нарахувавши, не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 7255,56 грн., що зумовило нарахування позивачем пені у розмірі 696,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем протягом 2007 року не було вжито заходів для організації працевлаштування інвалідів шляхом надання інформації в місцевий центр зайнятості щодо потреби в працівниках з обмеженими фізичними можливостями.

Елементами правопорушення, виходячи із загальних норм права, є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Виходячи з загального розуміння вини,  суд приходить до висновку, що відповідачем не добросовісно виконано вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, оскільки ним не вживалися необхідні заходи задля недопущення господарських правопорушень, тому суд вбачає в діях роботодавця склад правопорушення, який в даному випадку виражений у формі бездіяльності роботодавця і тягне за собою відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи, що на день розгляду справи відповідач доказів в спростування позовних вимог не надав, не проводив заходів щодо інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями, не сплатив в добровільному порядку суму адміністративно-господарських санкцій та пені, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринська хутрова фабрика", 23100, м. Жмеринка, Вінницька область, вул. Магістральна, 67 (банківські реквізити: р/р 2600212853, ВД "Райфайзен банк Аваль", МФО 302247, код ЄДРПОУ 32331056) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет м. Жмеринка, р/р 31210230700006, код ЄДРПОУ 34701261, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2007 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 7255,56 грн. та пеню в розмірі 696,00 грн.

Копію даної постанови направити відповідачу рекомендованим листом.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  06.02.09 

Суддя                                                                     Гонтарук Віктор Миколайович