Постанова № 34212732, 16.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Слабкіна О.А.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року справа №269/2008/13а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Попова В.В.

при секретарі судового засідання: Гуринович А.Б.

за участі:

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради про визнання неправомірними дій і зобов'язання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради про визнання неправомірними дій і зобов'язання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду.

Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради про визнання неправомірними дій і зобов'язання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду задоволено, а саме:

визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у видачі йому документів на право пільгового проїзду на території держав - учасниць СНД неправомірними;

зобов'язано Управління Праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради видати ОСОБА_2 - інваліду II групи, посвідчення та аркуш талонів встановленого зразку і за формою, яка діяла на 01.01.1992 року, що надають право на пільговий проїзд по території держав - учасниць СНД.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивач звернувся до суду 25.04.2013 року з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання неправомірними дій і зобов'язання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» він має право на пільги встановлені зазначеним Законом. Він став інвалідом II групи при виконанні обов'язків військової служби, має право на пільги, встановлені для інвалідів війни цим Законом, зокрема, на право безоплатного проїзду один раз на рік в обидва кінці по території України залізничним, повітряним, водним або міжміським автомобільним транспортом, а також на передбачене статтею 2 Угоди держав про взаємне визнання права на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни та осіб прирівняних до них, право на безоплатний проїзд по території держав - учасників Угоди один раз на рік в обидва кінці по залізниці або на суднах транзитних та місцевих мереж річного флоту таз 50-відсотковою знижкою повітряним, водним або міжміським транспортом. Але на його звернення до УПТСЗН про видачу йому такого посвідчення та листів талонів на право пільгового проїзду відмовили.

ОСОБА_2 є інвалідом II групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» від22.10.1993 року №3551-11.

Згідно ст. 7 зазначеного Закону позивач відноситься до категорії інвалідів війни та користується пільгами встановленими законодавчими актами України, що не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до ст. 4 вищезазначеного Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій. інваліди війни, учасники війни.

Пунктом 6 рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/04 встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» , а саме розділ 11 цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інвалід війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо, як у воєнний, так і у мирний час виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається не тільки із Закону №3551 -І та з інших актів законодавства України.

Відповідно до ст. 2 Закону № 3551-1, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної зміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсним.

Статтею 3 Закону № 3551-1 встановлено, що якщо міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені більш високі вимоги щодо захисту ветеранів війни, ніж ті, що їх містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору або міжнародної угоди.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, діючи міжнародні договори є частиною національного законодавства України. З урахуванням принципів адміністративного судочинства, ст. З Закону №3551-1, суд вважає, що при вирішені даного спору є усі правові підстави для застосування Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» від 12.03.1993 року.

Дія зазначеної Угоди поширюється на інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, для яких встановлені пільги на проїзд відповідних видах транспорту згідно з додатками 1,2,3.

Підставою для придбання пільгового проїзного квитка є посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, видані відповідними органами колишнього СРСР або Сторонами за формою, що діяла на 01.01.1992 року, за місцем постійного проживання особи, яка має право на пільговий проїзд, що передбачено ст. 7 зазначеної вищи Угоди. Тобто основними документами для придбання пільгового проїзного квитка є саме посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, які вилають саме УПТСЗН, тобто відповідач по справ.

Як вбачається з мети зазначеної Угоди від 12.03.1993 року, її змісту - є взаємне визнання Державами-учасниками прав інвалідів, не тільки Великої Вітчизняної війни, але ж і осіб, які прирівняні до них.

Зазначені пільги біли представлені законодавством колишнього СРСР, та в послідуючому знайшли своє втілення в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» у пункті 21, яким встановлено, що інвалідам І та II групи надається право безоплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів І групи (не більше одного супроводжуючого) 50 відсотків знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.

Якщо Закон № 3551-II розповсюджував свою дію, надавав та встановлював такі пільги на території України, то Угода розповсюджувала свою дію, надавала та встановлювала такі пільги на території країн -учасниць СНД, які підписали таку Угоду.

Статтею 2 Угоди встановлено, що інвалідам Великої Вітчизняної війни І та II групи та особам, прирівняним до них, надається право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав-учасниці цієї Угоди, один раз на рік (туди та назад) та 50 відсотковою. Знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом.

Згідно Додатку № 1 цієї Угоди, до категорії громадян, прирівняних за пільгами на проїзд у міжміському транспорті до інвалідів Великої Вітчизняної війни відноситься інваліди Першої світової та громадянський війн, інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту колишнього Союзу РСР або під час виконання інших обов'язків військової служби або внаслідок хвороби, пов'язаної з перебуванням на фронті в інші періоди, а також інваліди з числа партизан громадянської війни.

Відповідно до наданого тлумачення абзацу першого пункту 2 Додатку № 1 до Угоди рішенням Економічного суду СНД від 17.03.2008 року під «іншими обов'язками військової служби» розуміється обов'язки військовослужбовців, передбачених законодавством колишнього СРСР, які не пов'язані із захистом СРСР. Військовослужбовці, які стали інвалідами при виконанні інших обов'язків військової служби, не пов'язані із захистом СРСР, відносяться до категорії громадян, прирівняних по пільгам на проїзд в міжнародному транспорті к інвалідам Великої Вітчизняної війни. Право на ці пільги підтверджується посвідченням, виданим компетентним органом.

Суд прийшов до висновку, що позивач, як особа яка стала інвалідом П групи при виконанні ним обов'язків військової служби, прирівнюється до категорії громадян, яка мас право на пільговий проїзд та підпадає під дію Угоди від 12.03.1993 року.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до додатку №1 Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» від 12.03.1993 року зазначеними пільгами користуються інваліди та учасники Великої Вітчизняної Війни, а також особи, прирівняні до них.

Позивач не є учасником, інвалідом Великої Вітчизняної Війни ні особою прирівняною до них.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» позивач належить до інвалідів війни, але не до учасників, інвалідів ВВВ або осіб прирівняних до них, має пільги, передбачені вказаним законом.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» не відносить інвалідів війни, які стали інвалідами внаслідок виконання обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, до інвалідів Великої Вітчизняної Війни.

Посилання суду першої інстанції на тлумачення абзацу першого пункту 2 Додатку №1 до Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» є помилковим, оскільки тлумаченню піддано термін «інші обов'язки військової служби» без врахування часу виконання таких обов'язків, тобто у роки ВВВ.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 травня 2013 року - задовольнити.

Постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради про визнання неправомірними дій і зобов'язання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради про визнання неправомірними дій і зобов'язання видати посвідчення та талони встановленого зразку на право пільгового проїзду - відмовити.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 18 жовтня 2013 року.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

В.В.Попов