Ухвала суду № 34212714, 16.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року справа №2а/0570/9804/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Попова В.В.

при секретарі судового засідання: Гуринович А.Б.

за участі

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року позов Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, а саме:

стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету (ЄДРПОУ 34686940, р/р 33210815700011, код платежу 13050500, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016) кошти за податковим боргом з земельного податку в розмірі 27132 (двадцять сім тисяч сто тридцять дві) грн. 85 коп.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі -податки, інші платежі).

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з п. 41.5. ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи, щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідач ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, є платником податків та зборів.

Відповідно до рішення донецької міської ради від 17,10.2008 р. № 24/74 було затверджено проект ОСОБА_2 землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1403 га для експлуатації існуючої будівлі магазину з прибудовою та господарськими спорудами по АДРЕСА_1. Відповідно до вказаного рішення, відповідачу передано земельну ділянку в оренду строком на 5 років та встановлена річна орендна плата в розмірі 3% від грошової оцінки землі.

1 червня 2009 р. між Донецькою міською радою та відповідачем укладено договір користування № 11/1024, відповідно до якого плата за земельну ділянку за договором встановлюється відповідно до рішення міської ради від 20.05.2008 р. № 19/39 та становить 4% від грошової оцінки земельної ділянки і вноситься користувачем у грошовому вигляді у розмірі 12157,20 грн. на рік.

Станом на 16.05.2011 р. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 має несплачену заборгованість перед бюджетом зі сплати орендної плати за користування земельної ділянки в розмірі 27132,85 грн.

Відповідно до ст. 14.1.175 Податкового кодексу України, податковий борг-сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 14.1.156 Кодексу передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до ст. 15.1. Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно до п. 16.1.5 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 31 Кодексу, строком сплати податку та збору визначаються періоди, що розпочинаються з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутись.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку чи збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 285.1 ст. 285 Кодексу встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для подання податкових розрахунків з земельного податку з юридичних осіб є календарний рік.

Згідно до п. 286.2 ст. 286 цього Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частини власниками те землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислується з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частини).

Як передбачено п. 287.3 ст. 287 Кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно до р. 288.1 ст. 288 цього Кодексу, підставою для нарахування орендної плати на земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

На момент звернення до суду, податкова заборгованість з орендної сплати з фізичних осіб становить 27132,85 грн.

Пунктом 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен повинен сплачувати податку та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 3 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що органи, які контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Суд правильно д не погодився з доводами відповідача що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, орендована земельна ділянка належить іншій особі, ОСОБА_3., а тому договірні відносини вважаються припиненими, виходячи з наступного.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду ( їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 кодексу).

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 кодексу, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

За договором купівлі-продажу від 20.05.2010 р. до ОСОБА_3. перейшло право власності на будівлю а не на земельну ділянку, суд прийшов до висновку, що відповідач був зобов'язаний сплачувати орендну плату, відповідно до договору користування земельної ділянки № 11/1024 від 1 червня 2009 р.

У відповідності до ст. 87.11. Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про державну виконавчу службу.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 18 жовтня 2013 року.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

В.В.Попов