Рішення № 34212167, 14.10.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/7928/13-ц

14.10.2013 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Яремчука В.І., при секретарі - Новаковій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння, анулювання реєстрації речового права, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

28.05. 2013 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали до суду позов до відповідачки ОСОБА_4 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 на користь позивачів; про визнання права власності позивачів на спірну квартиру, про анулювання реєстрації речових прав за відповідачкою ОСОБА_4 на спірну квартиру в органах реєстрації прав власності на нерухоме майно; про реєстрацію права власності на спірну квартиру за позивачами в органах реєстрації прав власності на нерухоме майно; про визнання відповідачки та проживаючих з нею осіб такими, що втратили право користування цією квартирою та про їх виселення зі зняттям з реєстраційного обліку.

У позові позивачі свої вимоги обґрунтували тим, що у вересні 2005 року вони звернулись до Московського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був укладений 19 серпня 2004 року між ними та ОСОБА_5, за яким вони продали власну квартиру, яка належала їм на праві спільної сумісної власності, на підставі Свідоцтва, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконкому Харківської міської ради від 17.03.2004 року за реєстровим № 5-04-246482-Х2.

02 грудня 2005 року до Московського районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_6 із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про виселення їх з квартири АДРЕСА_1 й в обґрунтування свого зустрічного позову ОСОБА_6 посилалась на те, що 27 липня 2005 року за Договором купівлі-продажу вона придбала у ОСОБА_7 вищевказану спірну квартиру АДРЕСА_1.

Зазначені позови судом було об'єднано в одне провадження, а ОСОБА_6 залучено до участі у справі в якості співвідповідача за первісним позовом.

16 квітня 2007 року рішенням Московського районного суду м. Харкова в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири відмовлено, а позов ОСОБА_6 задоволено й постановлено виселити позивачів з квартири АДРЕСА_1.

17 липня 2007 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.

05 березня 2008 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та ухвалу суду другої інстанції було задоволено частково, оскаржувані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

27 вересня 2010 року заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова заявлені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги було задоволено. При цьому суд вирішив визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був укладений 19 серпня 2004 року між ними та ОСОБА_5, посвідчений 19 серпня 2004 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстраційний № 1900.

25 жовтня 2010 року ухвалою Московського районного суду м. Харкова заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення була залишена без задоволення.

28 жовтня 2010 року ухвалою Московського районного суду м. Харкова заява ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення була залишена без задоволення.

13 жовтня 2011 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 судовою колегією судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області було постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.09.2010 року.

Позивачка ОСОБА_1 діючи у суді поряд із своїм представником ОСОБА_9, який повноваження здійснює на підставі довіреності (а.с. 44), позовні вимоги підтримала і пояснила, що у 2004 році сталася дорожня пригода за участю її сина позивача ОСОБА_2 і ОСОБА_5 Винним у ДТП був визнаний її син, якого було засуджено судом першої інстанції за вчинення ДТП, але судом апеляційної інстанції вирок було скасовано а справу закрито через сплив строків притягнення до кримінальної відповідальності. Вона і члени її сім'ї обіцяли ОСОБА_5 відшкодувати спричинену шкоду та на його вимогу уклали 19.08.2004 року договір купівлі-продажу спірної квартири, власниками якої на той час були вони. Не дивлячись на обіцянки ОСОБА_5 що квартиру він буде зберігати до того часу коли вони відшкодують завдану йому матеріальну шкоду, ОСОБА_5 не став чекати від них грошей на відшкодування шкоди та у наступному році перепродав квартиру своїй дружині.

У жовтні 2007 року цю квартиру ОСОБА_6 продала ОСОБА_10, який у свою чергу 07.03.2008 року перепродав квартиру відповідачці ОСОБА_4, яка тепер проживає у спірній квартирі. Вважає, що ОСОБА_4 не вправі була купляти квартиру, яка перебувала у судовому спорі. 05.03.2008р. Верховний Суд України скасував постановлені судами першої і другої інстанції постанови по справі та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Продаж квартири, вчинений через день після ухвалення Верховним Судом рішення про скасування попередніх рішень по справі, вважає неправомірним. Коли і з яких джерел дізналася про постановлену Верховним Судом ухвалу по її справі, пояснити та надати суду докази не змогла. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_2, діючи у суді у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності (а.с. 43) заявив, що він повністю підтримує заявлений позов та приєднується до пояснень, які дала його мати - позивачка у справі ОСОБА_1 та про те, що він по цей час зареєстрований у спірній квартирі і у відповідачки повинні були з'явитись питання з яких підстав вона купляє квартиру, у якій зареєстровані сторонні особи.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_11, діючий на підставі ордеру та угоди з відповідачкою, позов не визнав та пояснив, що укладаючи договір купівлі-продажу з ОСОБА_12 позивачі діяли з метою таким чином відшкодувати шкоду, завдану ними при ДТП. Відповідачка не знала і не могла знати, що квартира була предметом судового спору, її про це ніхто не повідомляв. Відповідачка купила квартиру за рахунок коштів отриманих у банку в кредит, який вона повністю повернула банку, повністю сплатила кредит. Служба безпеки банку перевіряла можливість надати кредит на купівлю спірної квартири і коли б малися якісь перешкоди для вчинення договору купівлі-продажу, то банк не надав би кредит для купівлі спірної квартири. Позивачка є добросовісним набувачем, це її єдине місце для проживання у якому вона проживає із трьома малолітніми дітьми, підстав для витребування квартири у відповідачки та у її виселенні не вбачає.

Представник управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради ОСОБА_13, яка була залучена до участі у справі у якості третьої особи, діючи на підставі довіреності, подала до суду заяву про заперечення проти задоволення позову та про розгляд справи у відсутності третьої особи.

Зважаючи, що третя особа не надала згоду на участь у справі суд керуючись ч. 3 ст. 36 ЦПК України розглянув справу без зазначеної особи (а.с.54, 62, 63).

У письмових запереченнях, оголошених судом, представник третьої особи ОСОБА_13 заперечила проти задоволення позову та зазначила, що відповідачка є добросовісним набувачем спірного майна та підстав для позбавлення її разом із трьома малолітніми дітьми, немає. (а.с. 62).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі та позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

У вересні 2005 року ОСОБА_1 та її сини ОСОБА_3 і ОСОБА_2 подали до суду позов до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був укладений 10 серпня 2004 року ними, як продавцями, із покупцем квартири ОСОБА_5

Після укладання цього Договору купівлі-продажу квартира кілька разів змінювала власника: договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений 27 липня 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_8; договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, посвідчений 05 жовтня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_14; договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, посвідчений 07 березня 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_15 Власником спірної квартири з 07.03.2008 року є відповідачка ОСОБА_4, яка проживає у квартирі з трьома малолітніми дітьми.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2010 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Визнаний недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 серпня 2004 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, посвідчений 19 серпня 2004 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8,р. №1900.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 відмовлено, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2010 року залишено без змін.

Позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги тим, що квартира АДРЕСА_1 вибула із їх володіння не з їхньої волі. При цьому, зі змісту позову вбачається, що позивачі у якості підстави своїх позовних вимог зазначили ч. 1 ст. 388 ЦПК України про витребування майна у добросовісного набувача. Таким чином позивачами не заперечується, що відповідач є добросовісним набувачем щодо спірної квартири.

Разом із тим, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2010 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року встановлює невідповідність волевиявлення усіх учасників правочину з купівлі-продажу спірної квартири, що був укладений 19 серпня 2004 року саме відносно вчинення правочину у формі купівлі-продажу. При цьому, рішення не містять посилання на факти застосування ОСОБА_5 насилля по відношенню до позивачів, введення їх в оману чи перелік тяжких обставин, що свідчили б про невідповідність наміру позивачів передати ОСОБА_5 у власність спірну квартиру.

У вищевказаних рішеннях судів встановлено, що вироком Харківського районного суду Харківської області від 13.03.2007 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання. Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 спричинену внаслідок ДТП матеріальну шкоду в розмірі 149 тисяч 514 гривень 19 копійок і моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень. Окрім того, рішенням встановлено, що передача ОСОБА_5 належної позивачам квартири відбувалась за їх згодою, в рахунок відшкодування шкоди, завданому останньому внаслідок ДТП.

Відповідно до абз.2 п. 3 розділу «Спори про право власності та інші речові права» Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави,передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2012 р. від 01.03.2013 р., за змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, із матеріалів справи не вбачається, що квартира АДРЕСА_1 у м. Харкові вибула із володіння позивачів не з їхньої волі, у зв'язку із чим позовна вимога про витребування із незаконного володіння відповідача квартири АДРЕСА_1 у м. Харкові задоволенню не підлягає.

З цих підстав не підлягає задоволенню і вимога про визнання права власності позивачів на спірну квартиру, окрім того вимоги особи, що вважає себе власником, про витребування майна із чужого незаконного володіння та вимоги цієї ж особи про визнання права власності на це майно є взаємовиключними вимогами.

Відсутність підстав для задоволення вимоги позивачів про витребування майна із незаконного володіння робить неможливим і задоволення позовних вимог щодо анулювання реєстрації речових прав за відповідачем на квартиру АДРЕСА_1, в органах реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в органах реєстрації прав власності на нерухоме майно, визнання ОСОБА_4 та проживаючих з нею осіб такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, виселення відповідачки з квартири АДРЕСА_1 разом з проживаючими з нею особами та зняття відповідача й зареєстрованих разом з нею осіб з реєстраційного обліку місця проживання за даною адресою.

Керуючись ст.ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння, анулювання реєстрації речового права, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя (Яремчук В.І.)