Ухвала суду № 34211962, 21.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8415/13 Справа № 419/2361/12 Головуючий у 1 й інстанції - Нізік О.В. Доповідач - Глущенко Н.Г. Категорія 45

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Колодяжної Н.Є., Осіяна О.М.

при секретарі - Біленькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Міністерства оборони України, треті особи - Управління Держкомзему в м. Дніпропетровську, Дніпропетровська міська рада, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, про усунення перешкод в реалізації права користування земельною ділянкою та за позовом Дніпропетровського обласного військового комісаріату до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Міністерства оборони України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_5, звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2013 року, в частині відмови йому та ОСОБА_3 в їх позовних вимогах, та ухвалити нове про задоволення цих позовних вимог в повному обсязі / т. 3 а. с.145-150 /.

Зазначеним рішенням суду від 30.05.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено в їх позовних вимогах до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Міністерства оборони України, де треті особи - Управління Держкомзему в м. Дніпропетровську, Дніпропетровська міська рада, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, про усунення перешкод в

реалізації права користування земельною ділянкою та відмовлено Дніпропетровському обласному військовому комісаріату в позові до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, де треті особи - КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Міністерства оборони України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою / т. 3 а. с. 233-240 /.

Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду, в оскаржуваній ним частині, є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / т. 3 а. с. 242-244 /.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.05.2006 року, що посвідчений в нотаріальному порядку, є власниками нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, яка складається з: нежитлової будівлі літера А-2, прибудови А11-1 загальною площею -1087,8 кв. м, ганку літ. а з навісом, навісу літ. Б, сараю (тимчасового) літ. В, споруд № № 1-5, бордюрів № № 6,7, мостіння І / т. 2 а. с. 83-84 /.

Нежитлова будівля, власниками якої є позивачі ОСОБА_2, раніше належала Міністерству оборони України, відчуження якого відбулося ще в 2005 році у відповідності з вимогами чинного законодавства та постанов Кабміну України від 28.12.200 року № 1919 «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил» та від 07.02.2001 року 3 35-р «Про надання повноважень на реалізацію військового майна на внутрішньому ринку» / т. 2 а. с.65-66, т. 1 а. с. 36-37, 38-39,59-67/.

Нежитлова будівля, власниками якої є позивачі ОСОБА_2, знаходиться на земельній ділянці військового містечка № 3 Дніпропетровського облвійськомату по АДРЕСА_1, яка відведена в постійне користування Міністерству оборони України згідно Державного акту на право користування землею від 26.12.1969 року і це право зареєстроване в державній книзі реєстрації землекористувань за № 96 від 26.12.1969 року / т.1 а. с. 40-43 /. На цій земельній ділянці, крім нежитлової будівлі ОСОБА_2, знаходяться і інші об'єкти власником яких є Міноборони України, якому і виділена в постійне користування земельна ділянка за вище вказаною адресою.

Правові засади і порядок використання земель оборони визначаються ЗУ «Про використання земель оборони» та ЗК України.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України (в її редакції, яка була чинною на момент придбання позивачами спірної нежитлової будівлі) - до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни цільового призначення, у розмірах встановлених договором, а згідно ч. 2 ст. 377 ЦК України - якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі її відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Оскільки, належна позивачам ОСОБА_2 нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, яка виділена в постійне користування Міністерству оборони України, то позивачі мають право вирішувати, у встановленому законом порядку, питання щодо переходу їм в користування земельної ділянки, що розташована під нежитловою будівлею та яка необхідна для його обслуговування.

Згідно ч.2 ст. 120 ЗК України - якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, на тих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, але згідно ч. 5 ст. 120 ЗК України - у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не

можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Так як земля по АДРЕСА_1 є землею оборони, оскільки вона передана в постійне користування Міністерству оборони України, то всі питання щодо користування ОСОБА_2 земельною ділянкою, у зв'язку з придбанням нежитлової будівлі у військовому містечку, може бути вирішене з Міністерством оборони України зокрема на умовах оренди, але позивачі не вирішували питання про надання їм земельної ділянки (під належні їм приміщення) у встановленому законом порядку.

Посилання позивачів ОСОБА_2 на те, що Дніпропетровська міська рада рішенням сесії від 30.08.2006 року № 132/3 надала їм згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню об'єкту, а отже є всі підстави для того, щоб в судовому порядку усунути перешкоди, які чинять відповідачі, в користуванні спірною земельною ділянкою, шляхом визнання узгодженими меж, є безпідставними, а рішення міської ради не породжує ніяких правових наслідків для відповідачів, оскільки земля передана Міністерству оборони України в постійне користування, яке і вправі розпоряджатися цими землями, так як в силу ч. 2 ст. 116 ЗК України міністерство набуло право постійного користування цією земельною ділянкою.

Згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України - надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому ЗК України.

Підстави припинення права користування передбачені ст. 141 ЗК України, а порядок вилучення земельних ділянок передбачений ст. 149 ЗК України.

Оскільки, спірна земельна ділянка перебуває в постійному користуванні Міністерства оборони України (право користування на неї не припинялось і вона не вилучалась у встановленому законом порядку), то міська рада не вправі розпоряджатися нею.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_2 фактично звернулися до суду з позовом про визнання за ними права користування земельною ділянкою з визначенням меж цієї земельної ділянки.

Згідно ж ч. 3 ст. 158 ЗК України - спори щодо меж земельних ділянок вирішують органи місцевого самоврядування, а не суди.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в їх позовних вимогах в повному обсязі в силу ст.ст. 2,116,120,125,126,141,149,152,158 ЗК України, оскільки з питанням про надання їм у користування земельної ділянки (під належним їм приміщення) вони не зверталися у встановленому законом порядку, тобто до Міністерства оборони України, а спори щодо встановлення меж вирішуються не судами, а органами місцевого самоврядування.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: