Ухвала суду № 34211830, 15.10.2013, Апеляційний суд Сумської області

Копія

Справа №578/296/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Щербина Анатолій СеменовичНомер провадження 22-ц/788/2152/13 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 19

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2013 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Кононенко О. Ю.,

суддів - Білецького О. М., Шевченка В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 15 серпня 2013 року

у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України у Сумській області про стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 15 серпня 2013 року позов ХНУВС задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ХНУВС фактичні витрати, пов'язані з навчанням, в розмірі 33268,73 (тридцять три тисячі двісті шістдесят вісім гривень 73 коп.) та 332,68 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне та неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення змінити, відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням у ХНУВС, за період 2007-2008 року у сумі 6489,86 грн. та про стягнення фактичних витрат на комунальні послуги та харчування за період 2008-2011 років у сумі 19365,37 грн.

При цьому зазначає, що суд стягнув не фактичний розмір збитків, а розмір витрат, які міг би понести позивач.

Вказує, що показання свідка ОСОБА_4 є доказом його спільного проживання з нею в період навчання в університеті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, відповідача ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника відповідача ХНУВС - Шоптенко С.С., яка заперечувала проти доводів скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ХНУВС № 415 о/с від 15 серпня 2007 року ОСОБА_3 зараховано до складу курсантів ХНУВС з 17 серпня 2007 року.

01 вересня 2007 року між ХНУВС та ОСОБА_3 укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

Після закінчення університету відповідача було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби до УМВС України в Сумській області.

Наказом УМВС України в Сумській області № 34 о/с від 07 березня 2012 року лейтенанта міліції ОСОБА_3 звільнено за власним бажанням з органів внутрішніх справ відповідно до п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ХНУВС, суд першої інстанції виходив з того, що матеріально-технічне забезпечення відповідача здійснювалося з моменту його зарахування до числа курсантів університету, а саме з 17 серпня 2007 року і до закінчення навчання. ОСОБА_3 був ознайомлений та погодився з наказами про суми витрат на його утримання у вищому навчальному закладі.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до п. 1 та п. 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 18 Закону України «Про міліцію» при звільненні особи начальницького складу органів внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, такі особи відшкодовують МВС України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідні норми з цього приводу містяться у Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313.

Відповідно до п. 14 Постанови КМУ № 992 від 22 серпня 1996 року «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», яка діяла на момент вступу відповідача до університету, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Як вбачається з п. 2.1.3 договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01 вересня 2007 року в обов'язки університету входить забезпечення ОСОБА_3 харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України (а.с. 3).

У п. 2.3.6. цього договору сторони передбачили, що ОСОБА_3 зобов'язується у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті згідно із затвердженим розрахунком (а.с. 3, зворот).

17 серпня 2007 року ОСОБА_3 зарахований до числа курсантів ХНУВС і відповідно з цього часу університетом здійснювалося його матеріально-технічне забезпечення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_3 за час навчання, а саме, витрат на комунальні послуги, харчування, речове та грошове забезпечення за 2007-2008 рік склала 6251,85 грн., за 2008-2009 рік - 7837,99 грн., за 2009-2010 рік - 10326,15 грн., за 2010-2011 рік - 8852,74 грн., а всього 33268 грн. 73 коп. (а.с. 60).

З витягів з наказів № 473 від 30 серпня 2008 року, № 366 від 31 серпня 2009 року, № 371 від 28 серпня 2010 року ХНУВС вбачається, що ОСОБА_3 ознайомлений та погодився з сумами фактичних витрат на його утримання в період навчання в університеті, про що свідчить його особистий підпис (а.с.152-154).

Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано відповідачем у справі, що звільнившись за власним бажанням з ОВС відповідно до п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, відповідач не відшкодував позивачу фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті згідно з затвердженим розрахунком, чим не виконав умови п. 2.3.6. вищевказаного договору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витрати на утримання ОСОБА_3 за час його навчання у ХНУВС підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на спростування правильності розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_3 за час навчання у ХНУВС, відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що він у період з 2008 по 2011 рік проживав за межами університету, а відтак не повинен відшкодовувати витрати на харчування та комунальні послуги, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки не підтверджені належними доказами та суперечать умовам п. 2.1.3 договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України та Порядку розрахунку витрат, затвердженого наказом МВС України від 16 липня 2007 року, відповідно до яких на вищий навчальний заклад покладено обов'язок матеріально-технічного забезпечення курсанта на забезпечення навчального процесу незалежно від місця проживання останнього.

Інші доводи скарги висновків суду також не спростовують.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 15 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя Кононенко О.Ю.