Рішення № 34211705, 14.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.10.2013 Справа № 905/6555/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Зекунова Е.В. при секретарі судового засідання Павленко М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійську Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Донецька обласна дирекція про стягнення 3744,79 грн.

Представники сторін:

від позивача: Пупченко А.В. за довірен.;

від відповідача: Глушко М.С. за довірен.

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійську Донецької області (надалі - Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Донецька обласна дирекція (надалі - Відповідач), про стягнення 3744,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставну відмову відповідача щодо повернення йому зайво перерахованих сум страхових виплат відповідно до договору від 04.01.2009 року на ім`я Шаркова І.І., у зв'язку з його смертю.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що проти позову заперечує з тих підстав, що кошти з рахунків фізичних осіб установи Банку можуть бути списані тільки за дорученням (розпорядженням) власників цих рахунків або на підставі рішення суду. Банк не є власником грошових коштів, які знаходяться на особових рахунках фізичних осіб (у тому числі і Шаркова І.І.). Відповідач вважає, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не є належним відповідачем по справі, оскільки право власності на вклад, які раніше належали померлому Шаркову І.І. перейшло до його спадкоємців.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

04 січня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 07-3/34-10/СБО/6-09/НЮ на зарахування та виплату (надалі - Договір) на поточні та карткові рахунки фізичних осіб. Відповідно до параграфу 3 ст. 8 розділу ІІІ договору суми страхової виплати зараховані на поточний або картковий рахунок отримувача страхових виплат, починаючи з дня наступного за днем його смерті, установи Банку повертають відповідно Фонду, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку одержувача грошової допомоги (а.с.8-10).

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 1 січня 2010 року. Додатковими угодами від 04.01.2010р. та від 04.01.2012 договір автоматично продовжувався на кожен наступний календарний рік.

На підставі вищезазначеного Договору, 21.04.2009 року відповідачем відкрито картковий рахунок № 0601056000 на ім'я Шаркова Івана Івановича для перерахування страхових виплат.

Після відкриття зазначеного рахунку, Фонд здійснював щомісячні страхові виплати по втраті професійної здатності Шаркову І.І.

У липні 2013 року Позивач отримав копію свідоцтва про смерть Шаркова І.І. з якого вбачається, що він помер 25.03.2013р., внаслідок чого Фондом було припинено нарахування страхових виплат на рахунок № 0601056000 (а.с.18).

У зв'язку з несвоєчасним отриманням інформації про смерть Шаркова І.І., позивач безпідставно перерахував на поточний рахунок померлого за період з 26 березня 2013р. по червень 2013 року кошти у сумі 3744 грн. 79 коп.

17 липня 2013 року Позивач звернувся до відповідача з листом №01-03/1204, яким просив повернути зайву суму виплат на користь Шаркова І.І., перерахованих за період з 26 березня 2013р. по червень 2013 року кошти у сумі 3744 грн. 79 коп..

Відповідач листом від 19.07.2013р. відмовив у перерахуванні страхового платежу Шаркова І.І., з тих мотивів, що він не є власником грошових коштів, які знаходяться на рахунку фізичної особи.

Як встановлено судом, станом на 23.09.2013р. на особовому рахунку Шаркова І.І., обліковуються грошові кошти у розмірі 5710,99 грн., що підтверджується довідкою банку (а.с.38).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Частиною першою статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

За статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку; за статтею 40 вказаного Закону страхові виплати провадяться щомісячно, а за бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою № 24 від 27.04.2007 року також передбачено спосіб одержання суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; відповідне положення міститься також у статті 14 Цивільного кодексу України, за якою цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В силу статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), за статтею 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на пенсію, допомогу або на інші виплати встановлені законом.

Водночас відповідно до приписів статей 1066, 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку регулює правовідносини між банком та клієнтом; за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом п.п. 1.3. 1.39, ст.1, пункту 7.1.2 статті 7 та ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", гроші, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без її розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Зміст частини другої наведеної статті, в частині обов'язку банку списати кошти з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, слід розуміти, як обов'язок виконати рішення суду, яким стягуються грошові кошти з клієнта банку на користь іншої особи. Такої позиції притримується і Вищий господарський суд України, що викладена ним у постановах, прийнятих за наслідками розгляду справ № 32/641-47/311 від 22.05.2012р., №5006/41/1/2012 від 09.10.2012р.

За відсутності такого рішення суду у позивача відсутні підстави посилатися в обґрунтування свого позову на положення ст. 1071 Цивільного кодексу України. Інших матеріально-правових підстав позову, які б давали суду можливість надати оцінку діям банку як неправомірним, позивачем в позові не зазначено.

Доводи позивача про те, що сума страхових виплат не включається до складу спадщини, а тому відповідач мав списати кошти з особового рахунку Шаркова І.І.. не ґрунтуються на законі, оскільки до компетенції та повноважень відповідача, як банківської установи законом не віднесено повноваження щодо відокремлення грошових коштів, що обліковуються на рахунку клієнта тих, що включаються до складу спадщини від тих, що не включаються до її складу.

Отже думка позивача про те, що відповідач наділений повноваженнями за власним розумінням того, чи відносяться грошові кошти до складу спадщини чи не відносяться, розпоряджатися рахунками своїх клієнтів, виконуючи волевиявлення осіб, за розпорядженням яких частина таких коштів зараховувалася на ці рахунки, є хибною, оскільки з моменту зарахування цих коштів на рахунки клієнтів вони стають їх власністю та наступне ними розпорядження здійснюються банком виключно у межах угод, укладених ними з клієнтами або у без договірний спосіб - на підставі рішення суду, що приймається по відношенню до власників рахунків щодо примусового стягнення з них грошових коштів.

Інших аргументів, які б підтверджувалися належними та допустимими доказами, що свідчать про існування цивільного обов'язку відповідача виконати вимогу позивача, доказів порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача станом на час розгляду справи, позивачем суду в порушення приписів статей 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано, що зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 43, 22, 25, 33, 34, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійську Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Донецька обласна дирекція про стягнення 3744,79 грн. - відмовити повністю.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 14 жовтня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 18 жовтня 2013 року.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов