Рішення № 34211062, 17.09.2013, Рутченківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Донецька)

2/258/2471/13 258/7811/13-ц

Провадження № 2/258/2471/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Леонова О.С.

при секретарі Ярошенко І.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кіровської районної в м. Донецьку Ради, за участі третіх осіб: комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, Реєстраційна служба Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів на домоволодіння, своєчасного прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Кіровської районної в м. Донецьку Ради, за участі третіх осіб: комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, Реєстраційна служба Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів на домоволодіння, своєчасного прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Свої позовні вимоги мотивує наступним.

На підставі договору на право забудови земельної ділянки від 09.07.1928 р., посвідченого Сталінською нотаріальною конторою за № 4483 від 09.06.1928 дідові позивача, ОСОБА_2, належав будинок АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Після смерті діда, будинок фактично успадкував батько позивача, ОСОБА_3, оскільки він був постійно зареєстрований і проживав у спадковому будинку, поховав діда і користувався всім раніше належним дідові майном.

У нотаріальну контору з питання прийняття спадщини батько позивача не звертався, оскільки вважав , що фактично прийняв спадщину після смерті діда. Позивач вважає, що його батько прийняв спадщину як спадкоємець першої черги за законом в порядку ст. 549 ЦК України в ред. 1961.

ІНФОРМАЦІЯ_4. помер батько позивача, ОСОБА_3. Після смерті батька позивача відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за закон були позивач і його мати, ОСОБА_4, в рівних частках.

У нотаріальну контору ні позивач, ні його мати з питання прийняття спадщини, не зверталися, оскільки вважали, що вони в рівних частках фактично в порядку ст. 549 ЦК України в ред. 1961 прийняли спадщину, оскільки фактично вступили у володіння спадковим майном.

Так, на день смерті батька, вони були зареєстровані в будинку і проживали в ньому. Даний факт підтверджується домовою книгою та записами про реєстрацію в паспорті громадянина України. Вони користувалися майном, яке раніше належало батькові позивача і поховали його.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача, ОСОБА_4. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1\2 частини спадкового домоволодіння. Позивач вважає, що фактично прийняв спадщину після смерті матері, оскільки є спадкоємцем 1 черги за законом і на день смерті матері постійно проживав з нею в спадковому будинку. Інших спадкоємців, крім позивача немає. У встановлений законом 6-ти місячний строк для прийняття спадщини після смерті матері позивача, ніхто не звертався.

Факт постійної реєстрації позивача в спадковому будинку і його проживання з матір'ю в одному будинку підтверджується домовою книгою.

Позивач зазначив, що користується всім майном що, раніше належало його матері. Тому вважає, що в порядку ст. 1268 ЦК України, він як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, яка залишилася після смерті матері.

В даний час позивач звернувся до нотаріуса з питанням оформлення спадщини, що залишилася після смерті його матері, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, а КП БТІ м. Донецька не видало витяг про право власності на будинок, з тих підстав, що вказаний будинок зареєстрований на ім'я діда на прізвище ОСОБА_2, замість «ОСОБА_2», тому йому необхідно встановити факт належності будинку і правовстановлюючих документів дідові, ОСОБА_2.

Крім того, у відповіді КП БТІ м. Донецька зазначено, що право власності зареєстровано на діда під прізвищем ОСОБА_2.

Одночасно зазначено, що право власності зареєстровано на підставі договору на право забудови від 09.06.1928 р., в якому вказано прізвище діда ОСОБА_2.

Дід був безграмотним і не міг перевірити правильність складання договору забудови земельної ділянки.

Всі документи на житлове будівництво заповнювалися працівниками КП БТІ м. Донецька і вони допустили помилки в написанні прізвища діда в документах на будинок.

У паспорті діда і у свідоцтві про його смерть його прізвище, ім'я та по батькові вказані правильно ОСОБА_2, а в документах на вище вказане домоволодіння, що знаходяться в КП БТІ м. Донецька прізвище діда вказана неправильно ОСОБА_2.

Той факт, що ОСОБА_2 доводився рідним батьком батькові позивача, ОСОБА_3 і позивачу дідом, підтверджується свідоцтвом про його смерть. У зазначеному свідоцтві вказані правильно прізвище, ім'я та по батькові діда, ОСОБА_2.

В свідоцтві про смерть батька позивача, його по-батькові «ОСОБА_3» записано на ім'я діда «ОСОБА_2» та прізвище батька «ОСОБА_2».

У свідоцтві про народження позивача у графі «Батько» вказаний ОСОБА_3.

У позивача є інвентаризаційна справа № 6\434 на вказаний будинок на прізвище діда ОСОБА_2, яке заводилося і оформлялося працівниками КП БТІ м. Донецька.

Ті ж працівники КП БТІ м. Донецька оформили право власності діда на прізвище ОСОБА_2.

Таким чином, позивач вважає, що працівники КП БТІ м. Донецька в черговий раз спотворили прізвище діда.

Після смерті діда, мати позивача ОСОБА_4, 1926 р.н. була зареєстрована в спадковому будинку під прізвищем батька позивача ОСОБА_2, яке батько успадкував від діда, ОСОБА_2.

В даний час, щоб прийняти спадщину на будинок після смерті діда, ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3., позивачу необхідно встановити факт, що всі правовстановлюючі документи на будинок, складені на прізвища ОСОБА_2 і ОСОБА_2, належать дідові позивача, ОСОБА_2: договір на право забудови, посвідчений Сталінською нотконторою від 09.06.1928 р. № 4483, інвентаризаційна справа на спадковий будинок АДРЕСА_1.

У зв'язку з вищевикладеним позивач вимушений звернутися до суду та просить визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: літ. А-1 - житловий будинок; літ. Б-1 - літня кухня; літ. В-1 - вбиральня; літ. б - погріб; літ N1 - паркан; літ. І - замощення.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та проси позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи були попереджені у встановленому законом порядку.

Представник КП Бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи були попереджені у встановленому законом порядку.

Представник Реєстраційної служби Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку в судове засідання не з'явився, однак надали суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності.

Позивач не заперечував проти розглядання справи за відсутності відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд вважає необхідним прийняти заочне рішення на підставі доказів, які є в матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Згідно п.6. ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.256 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з питання оформлення спадщини, що залишилася після смерті його матері, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, а КП БТІ м. Донецька не видало витяг про право власності на будинок, з тих підстав, що вказаний будинок зареєстрований на ім'я діда на прізвище ОСОБА_2, замість «ОСОБА_2». У відповіді КП БТІ м. Донецька зазначено, що право власності зареєстровано на діда позивача під прізвищем ОСОБА_2. Одночасно зазначено, що право власності зареєстровано на підставі договору на право забудови від 09.06.1928 р., в якому вказано прізвище діда позивача ОСОБА_2. Таким чином при складанні документів на домоволодіння, які заповнювалися працівниками КП БТІ м. Донецька, було допущено помилки в написанні прізвища діда позивача.

У паспорті діда позивача і у свідоцтві про його смерть його прізвище, ім'я та по батькові вказані правильно ОСОБА_2, а в документах на вище вказане домоволодіння, що знаходяться в КП БТІ м. Донецька прізвище вказано неправильно, як «ОСОБА_2».

Той факт, що ОСОБА_2 доводився рідним батьком батькові позивача, ОСОБА_3 і позивачу дідом, підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1. У зазначеному свідоцтві вказані правильно прізвище, ім'я та по батькові діда позивача, ОСОБА_2.

В свідоцтві про смерть батька позивача, його по-батькові «ОСОБА_3» записано з імені діда «ОСОБА_2» і прізвище батька «ОСОБА_2».

У свідоцтві про народження позивача у графі «Батько» вказаний ОСОБА_3.

Як вбачається з копії інвентаризаційної справи № 6\434 на вказаний будинок (а.с. 8-20), в ній прізвище діда позивача зазначено як ОСОБА_2, яке заводилося і оформлялося працівниками КП БТІ м. Донецька. Ті ж працівники КП БТІ м. Донецька оформили право власності діда позивача на прізвище ОСОБА_2. Після смерті діда, мати позивача ОСОБА_4, 1926 р.н. була зареєстрована в спадковому будинку під прізвищем батька позивача ОСОБА_2, яке батько успадкував від діда, ОСОБА_2.

Таким чином, на підставі викладеного, судом встановлено, що правовстановлюючі документи на домоволодіння АДРЕСА_1: договір на право забудови, посвідчений Сталінською нотконторою від 09.06.1928 р. № 4483 та інвентаризаційна справа на будинок АДРЕСА_1, складені на прізвища ОСОБА_2 і ОСОБА_2, належали за життя дідові позивача, ОСОБА_2.

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки необхідно йому для прийняття спадщини.

Крім того, на підставі договору на право забудови земельної ділянки від 09.07.1928 р., посвідченого Сталінською нотаріальною конторою за № 4483 від 09.06.1928 дідові позивача, ОСОБА_2, належав будинок АДРЕСА_1, що підтверджується відповідями КП БТІ м. Донецька від 06.05.2010 р. № 30957 та від 05.07.2013 року № 253845.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Після його смерті, будинок фактично успадкував батько позивача, ОСОБА_3, оскільки він був постійно зареєстрований і проживав у спадковому будинку, поховав діда і користувався всім раніше належним дідові майном.

У нотаріальну контору з питання прийняття спадщини батько позивача не звертався, оскільки вважав, що фактично прийняв спадщину після смерті діда.

Як вбачається з відповіді Четвертої Донецької державної нотаріальної контори, згідно Спадкового реєстру (спадкові справи) від 02.08.2013 року за № 34739370 до майна ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкову справу не заведено Четвертою Донецькою державною нотаріальною конторою.

Таким чином, судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 прийняв спадщину у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1, як спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 в порядку ст. 549 ЦК України в ред. 1961 року.

Згідно п.1 ч.1 ст.549 ЦК України (в редакції 1961 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача, ОСОБА_3, що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги за закон були позивач і його мати, ОСОБА_4, в рівних частках.

У нотаріальну контору ні позивач, ні його мати з питання прийняття спадщини, не зверталися, оскільки вважали, що вони в рівних частках фактично в порядку ст. 549 ЦК України в ред. 1961 прийняли спадщину, оскільки фактично вступили у володіння спадковим майном.

Так, на день смерті батька позивача, позивач та його мати були зареєстровані в будинку і проживали в ньому. Даний факт підтверджується записами про реєстрацію в домовій книзі та паспорті громадянина України. Вони користувалися майном, яке раніше належало батькові позивача і поховали його.

Як вбачається з відповіді Четвертої Донецької державної нотаріальної контори, згідно Спадкового реєстру (спадкові справи) від 02.08.2013 року за № 34739520 до майна ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 спадкову справу не заведено Четвертою Донецькою державною нотаріальною конторою.

Таким чином, судом встановлено, що мати позивача ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 в рівних частках прийняли спадщину у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1, як спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 в порядку ст. 549 ЦК України в ред. 1961 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача, ОСОБА_4.

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1\2 частини домоволодіння АДРЕСА_1.

Позивач після смерті матері - ОСОБА_4 є спадкоємцем 1 черги за законом і на день смерті матері постійно проживав з нею в спадковому будинку, а також поховав її.

Інших спадкоємців, крім позивача немає. У встановлений законом 6-ти місячний строк для прийняття спадщини після смерті матері позивача, ніхто не звертався.

Факт постійної реєстрації позивача в спадковому будинку і його проживання з матір'ю в одному будинку підтверджується домовою книгою (а.с. 24-27).

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в порядку ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, яка залишилася після смерті його матері.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від нього.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: літ. А-1 - житловий будинок; літ. Б-1 - літня кухня; літ. В-1 - вбиральня; літ. б - погріб; літ N1 - паркан; літ. І - замощення, - доведені і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі наведеного, ст.ст. 1261, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 548-549 Цивільного кодексу УРСР, керуючись ст. ст. 10, 11, 58- 60, 208-209, 212-215, 218, 224, 256 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кіровської районної в м. Донецьку Ради, за участі третіх осіб: комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, Реєстраційна служба Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів на домоволодіння, своєчасного прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт належності правовстановлюючих документів на домоволодіння АДРЕСА_1, а саме: договору на право забудови, посвідченого Сталінською нотконторою від 09.06.1928 р. № 4483 та інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1, які були складені на прізвища «ОСОБА_2» і ОСОБА_2, належали за життя дідові позивача, ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: літ. А-1 - житловий будинок; літ. Б-1 - літня кухня; літ. В-1 - вбиральня; літ. б - погріб; літ N1 - паркан; літ. І - замощення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: О.С. Леонов