Рішення № 34210980, 14.10.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16034/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Пилаєвої М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

23.07.2013 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним вище позовом до відповідача ОСОБА_2, просить стягнути з відповідача грошові кошти усього у розмірі 1 219 521, 50 грн. як заборгованість за договором позики на підставі ст.625, ст.ст.1048-1050 ЦПК України. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 11.03.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір позики, за яким позивач позичила відповідачу грошові кошти у розмірі 131 000, 00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 661 550, 00 грн. з терміном повернення не пізніше 31 грудня 2011 року, про що відповідач склала та надала позивачу розписку. Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань в строк до 31.12.2011, разом з тим, на повернення відповідачем позивачу 03.09.2012 частини позичених грошових коштів у розмірі 24 000, 00 гривень, що на час повернення було еквівалентно 3000, 00 доларів США, просить стягнути з відповідача залишок суми боргу у розмірі 1 023 104, 00 грн. - еквіваленту 128 000, 00 доларів США, а також розраховані позивачем станом на 17.07.2013 суму відсотків за користування позикою у розмірі 136 265, 67 грн., розрахованому на підставі ч.1 ст.1048 ЦПК України на рівні облікової ставки НБУ за період користування позикою, та суму відсотків за прострочення повернення позики у розмірі 60 151, 83 грн., розрахованому на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 3% річних від простроченої суми. /а.с.2-4/

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_3, /а.с.23/, позов підтримали повністю, посилаючись на викладені в позові обставини, просили позов задовольнити, вважаючи безпідставними та недоведеними заперечення на позов відповідача та її представника.

Додатково на заперечення відповідача та її представника проти позову, позивач ОСОБА_1 пояснила суду, що жодних домовленостей між позивачем та відповідачем щодо здійснення спільно будівництва на двох належних відповідно позивачу та відповідачу земельних ділянках в СТ «Берегиня» не було, на зазначення даної обставини при складанні відповідачем розписки позивач не звернула уваги, оскільки не має юридичної освіти, а також оскільки позивачу було відомо, що відповідач мала намір здійснювати будівництво на своїй земельній ділянці і розраховувала повернути позичені кошти за рахунок отриманого від будівництва доходу. При цьому, позивач не заперечувала, що будівництво на здійснювалось, і як їй відомо, свою земельну ділянку відповідач в подальшому продала іншій особі. Грошові кошти, передані відповідачу в позику, позивач частину у розмірі 360 348, 00 грн. отримала за договором купівлі-продажу з відповідачем від продажу земельної ділянки від 11.03.2008, іншу частину зібрала за рахунок власних заощаджень та коштів, позичених у друзів, потім конвертувала отриману суму в долари США у розмірі 131 000, 00 доларів США та передала відповідачу під розписку 11.03.2008. Перед укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки з відповідачем 11.03.2008, відповідно з метою його укладення, позивач самостійно погасила заборгованість за кредитним договором, в забезпечення якого в іпотеку було передано земельні ділянки. Оскільки відповідач до кінця 2011 року грошові кошти не повернула, позивач стала звертатись до відповідача з вимогою повернути борг, разом з тим, на неодноразові звернення позивача відповідач 03.09.2012 повернула тільки частину коштів у розмірі 3000, 00 доларів США, про що позивач 03.09.2012 склала розписку, оригінал якої передала відповідачу. На допит позивача як свідка за клопотанням представника відповідача позивач своєї згоди не надала, посилаючись на те, що вона є потерпілою стороною. При цьому судом відповідно до ст.10 ЦПК України позивачу було роз'яснено, що відповідно до ст.57 ЦПК України пояснення сторін, допитаних як свідків, є доказами.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4, /а.с.25-26/, проти позову заперечили повністю, посилаючись на викладене в письмових запереченнях на позов, просили відмовити в задоволенні./а.с.58-61/

Зокрема, представник відповідача заперечила укладення між сторонами договору позики та отримання відповідачем грошових коштів від позивача, послалась на недостатній майновий стан позивача, відсутність у власності грошової суми у розмірі 131 000, 00 доларів США, та на об'єктивну неможливість передати в позику таку значну суму грошових коштів, наявність між сторонами домовленостей про здійснення спільної діяльності - спільного будівництва на належних сторонам земельних ділянках в СТ «Берегиня», яке планувалось здійснювати у 2009-2011 роках, визнання відповідачем вказаною розпискою своєї участі у будівництві шляхом інвестиції у розмірі 131 000, 00 доларів США, разом з тим оскільки будівництво не відбулось, грошові кошти відповідачем вкладено не було, таким чином, посилаючись на наявність між сторонами домовленості про наміри здійснювати спільну діяльність 2009-2011 роках та взяття на себе відповідачем зобов'язань під відкладальною обставиною, яка не настала.

Відповідач ОСОБА_2, допитана за її згодою в порядку ст.184 ЦПК України як свідок, показала суду, що з позивачем знайома тривалий час, приблизно з 80-х років з часу спільного навчання в інституті, і до останнього часу мала близькі дружні стосунки, постійно спілкувались, мали довірливі стосунки, відповідач та її чоловік допомагали позивачу вирішувати життєві питання, в тому числі, декілька разів влаштуватись на роботу в банки, де працював чоловік відповідача. Позивач як працівник банку мала можливість отримували пільгові кредити з низькою процентною ставкою за користування кредиту, в тому числі позивач уклала кредитний договір 13.03. 2006 з метою придбання земельних ділянок в СТ «Берегиня» з подальшою їх іпотекою, за яким відповідач виступила поручителем. Відповідач постійно займалась бізнесом, в тому числі з нерухомим майном, і допомогла позивачу придбати вказані земельні ділянки в СТ «Берегиня» за вигідною ціною за рахунок отриманих позивачем кредитних коштів. В 2008 році позивач повідомила відповідачу про намір звільнитись з роботи в банку, що мало наслідком зміну умов договору кредиту та підвищення процентної ставки, крім того, позивач, маючи у власності вказані земельні ділянки виявляла бажання отримати від їх використання певний дохід. У зв'язку з чим, відповідач запропонувала позивачу здійснити спільне будівництво на належних позивачу земельних ділянках з метою подальшого продажу побудованих котеджів та отримання прибутку. За домовленістю між позивачем та відповідачем, відповідач передала позивачу приблизно в лютому на початку березня 2008 року 85 000, 00 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором від 13.03.2006, у зв'язку з чим іпотека земельних ділянок припинилась, в рахунок повернення вказаних грошових коштів відповідачу позивач уклала з відповідачем договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.03.2008. Розписка від 11.03.2008 була складена відповідачем власноручно безпосередньо після укладення та оформлення згаданого договору купівлі-продажу земельної ділянки в нотаріальній конторі, з метою підтвердження зобов'язань відповідача перед позивачем на участь у спільному будівництві у 2009-2011 роках у розмірі не більше ніж 661 550, 00 грн., що в еквіваленті становило 131 000, 00 доларів США. При цьому, як зазначила відповідач, позивач складання вказаної розписки від відповідача не вимагала, розписка була складена за ініціативою відповідача з метою фіксації суми участі відповідача у спільному будівництві, вказаний термін було зазначено враховуючи необхідність тривалого часу на розробку проектно-дозвільної документації. За вказаних обставин, відповідач категорично заперечила одержання від позивача вказаної в розписці суми грошових коштів та наявність у відповідача обов'язку перед позивачем повернути ці кошти, зокрема і до кінця 2011 року. Також відповідач заперечила повернення позивачу частини грошових коштів у розмірі 24 000, 00 грн. еквівалента 3000, 00 доларів США та отримання від позивача оригіналу розписки від 03.09.2012, копію якої позивач надала суду. По суті доводів та обставин позову, відповідач не заперечувала звернення позивача до відповідача з вимогою повернути вказану у розписці суму грошових коштів, на що відповідач позивачу відмовила.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи та показань відповідача як свідка, надходить до наступних висновків.

При з'ясуванні та встановлені обставин справи суд виходить з вимог ч.1 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, вимог ст.58, ст. 59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів та положень ч.1 ст.61 ЦПК України, відповідно до якої, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Зокрема, на підставі пояснень осіб у справі та наявних в матеріалах справи письмових доказів судом встановлено наступні обставини, які не заперечується сторонами.

11.03.2008 відповідач склала розписку, оригінал якої передала позивачу, і у якій зазначила, що підтверджує свій борг перед позивачем в розмірі 131 000, 00 доларів США в еквіваленті 661 550 грн., і що вказана сума буде повернута позивачу під час спільного будівництва будинків в СТ «Берегиня» в 2009-2011 роках. Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи належним і допустимим письмовим доказом: засвідченою судом копією розписки від 11.03.2008, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні./а.с.5/

При встановленні правовідносин сторін і законодавства, яке належить до них застосувати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч.2 вказаної статті ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Суд, оцінюючи наявний в матеріалах письмовий доказ розписку від 11.03.2008, в сукупності з показаннями відповідача як свідка про те, що остання грошових коштів від позивача у власність не отримувала і складаючи розписку мала намір виникнення та виконання свого зобов'язання у майбутньому, вважає даний доказ недостатнім та неналежним доказом укладення між сторонами договору позики та посвідчення передачі позивачем грошових коштів відповідачу, оскільки даних та відомостей про те, що позивач передала 11.03.2008 у власність відповідачу, а остання одержала від позивача у власність грошові кошти у розмірі 131 000, 00 доларів США - еквіваленту 661 550, 00 грн. розписка від 11.03.2008 не містить.

При цьому суд, враховуючи показання відповідача як свідка про те, що грошових коштів у розмірі 24 000, 00 грн. - еквіваленту 3000, 00 доларів США відповідач позивачу 03.09.2012 не передавала та оригіналу розписки від 03.09.2012 від позивача не отримувала, та виходячи з положень ст.545 ЦК України щодо наявності у боржника оригіналу боргового документа на підтвердження виконання зобов'язань, не приймає до уваги як недопустимий доказ копію розписки позивача від 03.09.2012 про одержання вказаної суми грошових коштів від відповідача як часткове повернення заборгованості./а.с.6/ Доказів на підтвердження обставин складання позивачем даної розписки позивачем та представником суду не надано і такі дані в матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин, суд надходить до висновку, що належних, допустимих та достатніх доказів укладення між сторонами договору позики 11.03.2008 суду не надано і такі дані в матеріалах справи відсутні, а тому вважає відсутніми підстави стверджувати про виникнення грошового зобов'язання у відповідача перед позивачем на підставі договору позики і відповідно відсутніми підстави для застосування до правовідносин сторін положень параграфу 1 Глави 71 ст.ст.1046-1053 ЦК України щодо договору позики, в тому числі щодо нарахування процентів за користування грошовими коштами на підставі ст.1048 ЦК України.

Оцінюючи вказану розписку від 11.03.2008 в сукупності та взаємозв'язку з показаннями відповідача як свідка, які кожен містять відповідні дані, суд надходить до висновку про наявність усних домовленостей між сторонами про наміри здійснювати у 2009-2011 роках спільне будівництво на належних сторонам станом на 11.03.2008 земельних ділянках в СТ «Берегиня».

Разом з тим, вказана обставина не має юридичного значення і не може бути підставою для виникнення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем під відкладальною умовою, а розписка від 11.03.2008 відповідно не є допустимим та належним доказом його виникнення, виходячи з наступного.

Відповідно ч.1 ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Враховуючи вищевикладене, за відсутності між сторонами договору про спільну діяльність або про наміри на його укладення у письмовій формі, розписка, складена однією із сторін, не є допустимим та належним доказом виникнення грошового зобов'язання на підставі усної домовленості сторін про наміри здійснення спільної діяльності, іншого цивільним законодавством не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до встановлених судом обставин, та положень законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, підстави стверджувати про виникнення та наявність у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання відсутні, а тому і відсутні правові підстави для стягнення заявлених позивачем сум грошових коштів, в тому числі за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст.625 ЦК України.

Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.11, ст.202, ст.207, ст.212, ст.509, ст.626, ст.635, ст.ст.1046-1047, ст.ст.1130-1031 ЦК України, ст.ст.6, 10-11, 12, ст.ст.57-61, ст.79, ст.88, ст.208, ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ст.218, ст.223, ст.ст.292, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення боргу за договором позики, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Печерського

районного суду міста Києва М.К. Пилаєва