Рішення № 34210855, 18.10.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9813/13-ц

Провадження № 2/344/4333/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

16 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

секретаря Сивухіної Ю.Ю.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника третьої особи Пушкара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, мотивуючи тим, що 24 лютого 2009 року зареєстрував шлюб з відповідачкою. В шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_4. Рішенням суду від 13 березня 2012 року шлюб між сторонами розірвано, дитину залишено проживати з матір'ю. Окрім того судовим рішенням від 13.03.2012 року присуджено стягувати з ОСОБА_1 аліменти в користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Мати, ОСОБА_3 на даний час не займається належним доглядом та вихованням доньки, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її виховання, у зв'язку з чим позивач в квітні 2013 року був змушений забрати дитину на проживання до себе. ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, ним створені належні умови для утримання дочки. Вважає, що відповідачкою грубо порушуються її батьківські обов'язки щодо належного догляду за дитиною, тому просив суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з ним, припинити стягнення з нього аліментів на підставі рішення суду від 13.03.2012 року та стягувати з відповідачки аліменти в його користь на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради суду надав висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1, та в судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених у висновку.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку. Причини неявки суд не повідомила.

Вислухавши пояснення позивача та представника Служби у справах дітей, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 25 серпня 2009 року (а.с.10).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Дитину - ОСОБА_4 після розірвання шлюбу залишено на проживанні з матір'ю (а.с.11).

На даний час позивач ОСОБА_1 сплачує аліменти в користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 700 грн. щомісячно на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2012 року.

Згідно копії довідки про заробітну плату і доходи № 1406-02/13 від 14 червня 2013 року, ОСОБА_1 працює в ПрАТ «Телесистеми України» на посаді спеціаліста по експлуатації базових станцій. За період з грудня 2012 року по травень 2013 року його загальна сума доходів склала 16 350 грн. 39 коп., відрахування на аліменти - 4 283 грн. 40 коп. (а.с.12).

Малолітня ОСОБА_4 відвідує дошкільний навчальний заклад № 18 «Зернятко» з 20.08.2012 року. Відповідно до інформації дошкільного закладу № 193 від 20.06.2013 року дитина не має емоційного контакту з мамою. Між родичами, батьком, бабусею і дівчинкою спостерігається емоційна близькість. У дитини високий ступінь прихильності до батька (а.с.15).

З відповіді Служби у справах дітей Тлумацької РДА Івано-Франківської області № 272/01-13 від 16.07.2013 року вбачається, що малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично не проживає за місцем прописки (АДРЕСА_2). Дитина проживає разом з батьком ОСОБА_1 в м. Івано-Франківську. Вказані обставини підтверджує копією акту обстеження матеріально-побутових умов від 15.07.2013 року.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Актом обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_4 від 21 червня 2013 року, громадського інспектора ДНЗ № 18 «Зернятко» встановлено, що дитина проживає за адресою: АДРЕСА_3. Сім'я складається із двох осіб: ОСОБА_1, 1983 року народження - батька, та ОСОБА_4, 2009 року народження - дочки. Умови проживання відмінні, матеріальна забезпеченість сім`ї на достатньому рівні. Мати дівчини не бере участі у вихованні та утриманні дитини, батько - приймає активну участь у вихованні та утриманні дочки. Приводить та забирає дитину з ДНЗ.

Орган опіки та піклування у своєму висновку вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком ОСОБА_1.

В судовому засіданні доведений факт проживання малолітньої ОСОБА_4 з її батьком із квітня 2013 року, перебування дитини на утриманні позивача та встановлено, що мати дівчини не проживає з нею, не займається її вихованням та матеріальним забезпеченням, а тому враховуючи положення ст. 161 СК України суд вважає позовну вимогу про визначення місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 підставною та такою, що підлягає задоволенню.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Частино 1 ст. 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Згідно роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Таким чином, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина, а тому, суд приходить до переконання, що позовну вимогу про припинення стягнення аліментів слід задовольнити, оскільки у судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами, що одержувач аліментів не проживає з дитиною та не забезпечує її матеріально, дитина на теперішній час мешкає разом з платником аліментів - батьком та знаходиться на повному його утриманні. Стягнення аліментів з позивача, як із особи з якою проживає малолітня ОСОБА_4 призводить до порушення принципу рівності обов'язків батьків щодо дитини та не сприяє її належному утриманню.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України і роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Враховуючи ту обставину, що судом встановлено та визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з її батьком, суд вважає, що позивач набув права на стягнення аліментів з відповідачки, як той з батьків, з ким проживає дитина.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України враховує, що відповідачкою не надано суду доказів про її матеріальне становище та стан здоров'я та не може погодитись із розміром аліментів який просить стягувати позивач. Доводи про те, що відповідачка спроможна сплачувати аліменти в розмірі 700 грн. щомісячно суд не може взяти до уваги, оскільки вони будуються на не підтверджених доказово припущеннях позивача стосовно спроможності відповідачки сплачувати аліменти в такому розмірі, а тому слід стягувати з відповідачки аліменти в користь позивача на утримання малолітньої дочки в твердій грошовій сумі розмірі 500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.

За змістом ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 229,40 гривень судового збору в дохід держави.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 161, 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», ст. 11, 88 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 213-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком ОСОБА_1.

Припинити стягнення з ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, аліментів на користь ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягуваних на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.03.2012 року по справі № 0907/3688/2012 року.

Стягувати з ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, аліменти в користь ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повнолітня.

Стягнення аліментів розпочати з дня набрання цим рішенням законної сили.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 гривень 40 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2013 року.

Суддя Бабій О.М.