Рішення № 34210820, 10.09.2013, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4736/13-ц

Категорія 26

2/295/1986/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі : головуючого - судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Содель А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -

встановив:

Позивач 03.04.2013 року звернувся в суд з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 21.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно якого останній було надано кредит у розмірі 16 000,00 грн.

21.12.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого вказана особа поручається за належне виконання зобов»язань позичальником.

Вказуючи на те, що позичальником допущене порушення умов договору щодо строків повернення коштів, одночасно, відповідач ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання зобов»язань як поручитель, просить стягнути з відповідачів суму заборгованості, що виникла станом на 01.01.2013 року, в розмірі 56 476,12 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з вищевикладених підстав.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав частково, зауважив на тому, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом, який ухвалою суду залишено без розгляду у зв»язку з неявкою позивача. Крім того, нарахований розмір пені вважав значним, просив враховувати положення чинного законодавства щодо строків спеціальної позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково, зауважив на значному розміру заборгованості, посилався на тяжкий матеріальний стан.

Заслухавши пояснення учасників, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір кредиту, за умовами якого ОСОБА_2, що виступила позичальником, отримала кредит в сумі 16 000,00 грн. на умовах, передбачених договором, зі сплатою 20 % річних за користування грошовими коштами та кінцевим строком повернення - не пізніше 19.12.2008 року. Додатком № 1 до договору сторонами узгоджено графік погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором 21.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно якого поручитель ОСОБА_3 зобов»язувався відповідати перед кредитором за виконання зобов»язань, взятих на себе позичальником за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання договору відповідачем ОСОБА_2 підтверджується розрахунком заборгованості, графіком погашення кредиту.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За положеннями ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені);

У відповідності до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що під час укладення договору кредиту сторони погодили збільшити строк позовної давності, визначивши його в десять років (п.6.9). За висновком суду такий строк необхідно застосовувати як щодо загальної, так і спеціальної позовної давності.

Приймаючи до уваги вищенаведене, не є обгрунтованими посилання представника відповідкача про необхідність застосування строків позовної давності.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судом встановлено, що термін остаточного виконання зобов»язань за договором кредиту визначено 19.12.2008 року. Сторонами визнано, що заявлений позов залишено без розгляду в 2011 році.

За наведених умов, суд приходить до висновку про припинення поруки за відповідним договором від 21.12.2007 року у зв»язку з перевищенням встановленого положеннями ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред»явлення вимог.

Суд також вважає необхідним застосувати положення ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Враховуючи, що розмір пені - 13 124,63 грн. та 4 303,00 грн. є значним, приймаючи до уваги посилання відповідача на скрутне матеріальне становище, суд вважає необхідним зменшити його, визначивши розмір пені за несвоєчасну сплату кредиту - 100,00 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків - 50 грн.

Чинним законодавством не передбачено будь-які обмеження щодо одночасного застосування неустойки (штрафу, пені) та положень ст. 625 ЦК України про відповідальність за прострочення виконання зобов»язань шляхом сплати 3% річних (якщо інший розмір відсотків не визначено умовами договору), а також суми інфляційних збитків.

Згідно п. 5.2.8, п.6.5 договору сторони погодили можливість застосування ст. 625 ЦК України в разі неналежного виконання зобов»язань. У відповідності до п. 6.5 договору розмір відсотків визначено на рівні 50 % річних. Суд враховує право позивача щодо обмеження розміру заявлених вимог, зокрема, здійснення нарахування 3 %.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а також вищезазначене нормативне регулювання спору, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості, що виникла станом на 01.01.2013 року, в розмірі 39198,49 грн., з них: заборгованість за кредитом в сумі 16 000,00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом -13 004,35 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 100,00 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 50 грн., 3% річних від простроченої суми кредиту - 2 140,08 грн., 3% річних від прострочено суми процентів по сплаті кредиту - 793,55 грн., індекс інфляції за час прострочення по сплаті кредиту - 5 857,49 грн., індекс інфляції за час прострочення по сплаті процентів - 1 253,02 грн.

У відповідності до ст. 88 ч.1 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ід.номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» заборгованість по договору кредиту від 21.12.2007 року, що утворилась станом на 01.01.2013 року, в сумі 39198,49 грн., з них: заборгованість за кредитом в сумі 16 000,00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом -13 004,35 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 100,00 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 50 грн., 3% річних від простроченої суми кредиту - 2 140,08 грн., 3% річних від прострочено суми процентів по сплаті кредиту - 793,55 грн., індекс інфляції за час прострочення по сплаті кредиту - 5 857,49 грн., індекс інфляції за час прострочення по сплаті процентів - 1 253,02 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ід.номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» судовий збір в розмірі 391,98 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: