Рішення № 34210444, 14.10.2013, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1434/13-ц

2/405/283/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2013 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі : Фришко А.Ю.

з участю адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом МВС України до Голови ліквідаційної комісії Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ Клочко Анатолія Михайловича, Заступника голови ліквідаційної комісії Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ Пєткова Валерія Петровича, ОСОБА_4, Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача та відповідача - УМВС України в Кіровоградській області, ОКП «Кіровоградське обласне об»єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання приватизації недійсною, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним положення трудового договору, витребування майна з чужого незаконного володіння -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із вищезазначеним позовом, неодноразово уточнюючи позовні вимоги та відповідно до уточнень від10.10.2013 року просить: визнати приватизацію державного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 недійсною; визнати незаконним та скасувати розпорядження Кіровоградської філії Національного університету внутрішніх справи від 29.11.2011 року № 1; визнати незаконним та скасувати розпорядження Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справи від 29.11.2011 року № 1; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 30.11.2011 року на вищезазначену квартиру на ім»я ОСОБА_4; визнати недійсним положення пункту 5.10 трудового договору від 01.09.2004 року, підписаного Пєтковим В.П. та ОСОБА_4, щодо безоплатної передачі у власність вищезазначеної квартири за умови виконання ОСОБА_4 обов»язків, передбачених п.п. 3.1- 3.6 даного контракту; витребувати майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_4.

Позов обґрунтовує тим, що проведена процедура передачі державного майна та приватизація спірної квартири вчинені з порушенням норм чинного законодавства, так як КіпЮІ ХНУВС не зареєстрував спірне майно у відповідності до вимог чинного законодавства і не мав права ним розпоряджатись. Вказана квартира зареєстрована на праві загальнодержавної власності за Кіровоградською філією Національного університету внутрішніх справи. У 2003 році вказана філія реорганізована в Кір ЮІ НУВС, а у 2005 - Кір ЮІ ХНУВС і на МВС були покладені заходи щодо реорганізації зазначених закладів. Інститут не оформив зазначене нерухоме майно, проте саме від імені інституту прийнято рішення про приватизацію та видано розпорядження КірЮІ ХНУВС від 29.11.2011 року № 1, що і стало підставою для видачі свідоцтва на право власності відповідачу ОСОБА_4 Ліквідаційна комісія та посадові особи інституту не мали повноважень відчужувати спірну квартиру, що є порушенням Порядку відчуження об»єктів державної власності, норм

діючого законодавства. МВС являється органом управління відносно спірної квартири, відповідно до Статуту інституту не мав повноважень щодо самостійного відчуження квартири, а МВС не надавало згоди на відчуження даного державного майна, до Міністерства ліквідаційна комісія з даного питання не зверталась. МВС чітко визначила повноваження ліквідаційної комісії, а тому ліквідаційна комісія в особі голови та заступника не мали права відчужувати надане інституту на праві оперативного управління майно, але всупереч нормам діючого законодавства було прийнято рішення про приватизацію № 1 від 29.11.2011 року та видано свідоцтво про право власності на ім»я ОСОБА_4 на підставі розпорядження Кіровоградської філії НУВС № 1 від 29.11.2011 року. Крім того, надана квартира має площу 64,39 кв.м, що перевищує норму на 12,39 кв.м відповідно до довідки про скла сім»ї ОСОБА_4, доплату за перевищення площі ОСОБА_4 не сплатив. Відповідач отримав ордер 30.09.2011 року. а приватизував квартиру 30.11.2011 року, що не може вважатись постійним місцем проживання.

Приватизації нерухомого майна передувало укладення трудового контракту з ОСОБА_4, яким передбачена передача у власність ОСОБА_4 спірної квартири за умови виконання обов»язків, вказаних в п.п. 3.1-.3.6 контракту. Посилаючись на вимоги Закону України «Про міліцію» позивач вказує, що укладення трудового контракту з особами, до числа яких відноситься ОСОБА_4 не передбачено чинним законодавством. Будь-які трудові договори чи контракти не мають правових підстав щодо передачі майна, а особи за статутними повноваженнями не мають прав на укладання таких договорів.

Посилаючись на ці та обставини, викладені в позові, зазначені норми діючого законодавства, просив задовольнити позов.

Представник позивача та представник третьої особи УМВС України в Кіровоградській області в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі. Посилаючись на надані пояснення, обставини викладені в позові, просили позов задовольнити.

Представник відповідачів - Голови ліквідаційної комісії Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ Клочка А. М., заступника голови ліквідаційної комісії Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ Пєткова В. П., відповідач ОСОБА_4 та його представники. В судовому засіданні позов не визнали, надали суду заперечення, та посилаючись на обставини, що в них викладені просили в задоволенні позову відмовити.

Представник Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, представник третьої особи ОКП «Кіровоградське обласне об»єднане бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з2явились, про час та місце слухання справи повідомлені, причини неявки суду не сповістили. Заслухавши думку учасників процесу суд прийняв рішення про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, надавши їм правову оцінку, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 173 від 06.03.2001 року було створено Кіровоградську філію Національного університету внутрішніх справи, якій відповідно до договору дарування від 02.10.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 2702, було подаровано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

21.08.2003 року розпорядженням Уряду № 531-р «Про реорганізацію Кіровоградської філії Національного університету внутрішніх справ» та наказом МВС України від 29.09.2003 року № 114 «Про створення Кіровоградського юридичного інституту» - Кіровоградську філію Національного університету внутрішніх справи реорганізовано у Кіровоградський юридичний інституту Національного університету внутрішніх справи. У вересні 2005 року ВУЗ знову реорганізовано у Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ.

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 27.07.2011 року № 727-р «Про реорганізацію мережі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» передбачено ліквідацію КірЮІ ХНУВС. Наказом МВС України від 28.07.2011 року № 490 було створено комісію з припинення діяльності інституту. Процедура ліквідації юридичної особи проходить під назвою

Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС за участю голови ліквідаційної комісії Клочко А.М. та його заступника Пєткова В.П.

Відповідно до частини 3 статті 105 ЦК України з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Згідно з положеннями частини 1 і 2 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до яких з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління). Хоча цей Закон прямо не може застосовуватись до спірних правовідносин, однак він є єдиним в Україні законодавчим актом, який докладно визначає особливості процедури ліквідації та повноваження ліквідаційної комісії.

Повноваження керівника КірЮІ ХНУВС визначались пунктами 3.4. та 4.3. Статуту КірЮІ ХНУВС, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2006 р. № 116 та погодженого заступником Міністра освіти та науки України (а.с. 93-95). Вказаними пунктами Інституту та його начальнику надано право вчиняти правочини (пп. 1 п. 3.4.), надавати в установленому порядку придбане або збудоване житло працівникам Інституту як із частковою оплатою його вартості, так і безоплатно (пп. 34 п. 3.4.), начальник Інституту є розпорядником майна і коштів Інституту (пп. 8 п. 4.3.).

Наказом МВС України від 28.07.2011 року № 490 «Про реорганізацію вищих навчальних закладів МВС» не було передбачено обмежень повноважень голів ліквідаційних комісій. Пунктом 8 зазначено ужити передбачених законодавством заходів, пов'язаних з ліквідацією навчальних закладів.

Наказом МВС України від 07.07.2012 року № 1042 «Про передачу нерухомого майна Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС» зазначено вичерпний перелік об»єктів нерухомості, що передаються на баланс УМВС України в Кіровоградській області, пунктом 15 вказаного переліку зазначено квартира за адресою: м. Кіровоград вулиця Потавська, 28 кор. 2 кв. 100.

Вказана квартира на підставі ордеру № 103 на житло від 30.09.2011 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 916, прийнятого 20.09.2011 року, передана ОСОБА_4.

Міськрада прийняла вказане рішення № 916, керуючись витягом з протоколу спільного засідання адміністрації та житлово-побутової комісії Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС № 20, прийнятого 27.06.2011 року.

Прийняттю ж міськрадою вказаного рішення передувало клопотання Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС про надання ордеру на житло від 01.07.2011 року вих. № 876, підписаного начальником інституту, полковником міліції Пєтковим В.П.

З наведеного слідує, що більша частина дій як КірЮІ ХНУВС по наданню в користування ОСОБА_4 квартири № 100 були вчинені до початку ліквідації КірЮІ ХНУВС, а саме: відчуження квартири № 100 відбулось на підставі розпорядження № 1 від 29.11.2011 року, виданого КірЮІ ХНУВС. Позивач не заперечує, що розпорядження було

Відповідно до п. 3.2. та 5.1. Статуту КірЮІ ХНУВС майно було закріплено за КірЮІ ХНУВС, як за державною установою, на праві оперативного управління (а.с. 93).

Частиною 1 ст. 8 Закону № 2482-ХІІ, «приватизація державного житлового фонду здійснюється … державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд».

Таким чином, Інститут провів процедуру приватизації квартири № 100 з дотриманням порядку та способу, визначеного Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Твердження позивача про те, що КірЮІ ХНУВС прийняло рішення про приватизацію квартири № 100 на підставі та у відповідність до п. 5.10 трудового контракту від 01.09.2004 р., підписаного Пєтковим В.П. та ОСОБА_4 спростовується в судовому засіданні. Як встановлено спірна квартира передавана у власність ОСОБА_4 по процедурі приватизації. В приватизаційних документах не зназначено, що підставою для відчуження зазначеного майна на користь ОСОБА_4 є саме п. 5.10 контракту.

З матеріалів справи вбачається, що квартира № 100 передавалась ОСОБА_4 як квартиронаймачу, а не атестованому працівнику міліції. Вказані обставини відповідають вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Крім цього, норми ст.ст. 203 та 236 ЦК України не можуть застосовуватись до цих спірних правовідносин, оскільки нормами трудового законодавства не передбачена можливість визнання трудового договору (контракту) недійсними з підстав, визначених ст.ст. 203 та 236 ЦК України. Такий контракт у розумінні ст. 202 ЦК України не є тим правочином, на який поширюються передбачені ст. 203 ЦК України вимоги чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України підстав.

Окрім того п. 5.10 контракту не є цивільно-правовим за своєю природою, а за змістом не містить елементів цивільно-правових відносин, на які поширюються норми цивільного права. Насправді його застосування пов'язане з суто трудовими обов'язками, передбаченими п.п. 3.1-3.6 контракту, а не цивільно-правовими обов'язками.

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 30, ч. 2 ст. 47 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції, що діяла на час укладення контракту) до складу кафедри входять науково-педагогічні працівники. Науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю.

Пунктом 1.3Статуту КірЮІ НУВС також передбачено, що «діяльність Інституту … здійснюється відповідно до Конституції України, законів України «Про міліцію», «Про вищу освіту», «Про освіту», … нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України…» (а.с. 87).

Правовий статус Пєткова В.П. та ОСОБА_4 не міг обмежуватись у своєму регулюванні лише Законом України «Про міліцію» та Положенням № 114.

Вказане є особливістю проходження служби в системі МВС України та відрізняє працівників міліції, що несуть службу в практичних підрозділах ОВС, від працівників міліції, що несуть службу у вищих навчальних закладах системи МВС України. Останні є одночасно і працівниками міліції, і науково-педагогічними працівниками. На відміну від практичних працівників міліції, вони несуть службу в органах внутрішніх справ, займаючись професійно педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю, і за загальним правилом не можуть здійснювати оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну чи інші функції міліції, передбачені ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міліцію».

Враховуючи це, для того, що б стверджувати, що КірЮІ НУВС, в особі Пєткова В.П., та ОСОБА_4 уклали контракт неправомірно, недостатньо оцінювати їх дії на основі положень двох вказаних вище нормативно-правових актів, атому Пєтков В.П. мав право на укладення з ОСОБА_4 трудового контракту.

На час укладення контракту Пєтков В.П. займав посаду ректора КірЮІ НУВС. Відповідно до Статуту КірЮІ НУВС «автономія та самоврядування Інституту … передбачають право: - самостійно приймати рішення з будь-яких питань, віднесених до компетенції Інституту; приймати на роботу … науково-педагогічних … працівників…» (п. 1.6.). Положення вказаного пункту кореспондується з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції, що діяла на той час).

«Відповідно до чинного законодавства при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися … контракт» (п. 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого наказом МОН України від 24.12.2002 р. № 744).

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Отже, Пєтков В.П. мав право укласти від імені КірЮІ НУВС контракт з ОСОБА_4, так як це відповідало діючому законодавству України та Статуту КірЮІ НУВС, та не суперечило Закону України «Про міліцію» та Положенню № 114.

Більше того, Пєтков В.П. у відносинах з ОСОБА_4 під час прийняття останнього на роботу до КірЮІ НУВС, повністю виконав вимоги Закону України «Про міліцію» та Положення № 114.

Зокрема, діючи як ректор КірЮІ НУВС, Пєтков В.П. підписав наказ № 91 о/с від 06.09.2004 року, яким призначив «старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1), випускника магістратури Національного університету внутрішніх справ, як запрошеного з іншої місцевості, на посаду викладача (за рахунок посади доцента) кафедри теорії і практики управління в ОВС Кіровоградського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ з 01.09.2004 року, встановивши йому посадовий оклад у розмірі 135 гривень на місяць» (а.с. 99-100).

Кім цього, правомірність дій сторін оспорюваного контракту підтверджується також тим, що його укладенням вони врегулювали питання, які не охоплювались Положенням № 114 та Законом України «Про міліцію».

Положення № 114 визначало лише питання порядку проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, а саме: питання прийняття на службу вперше; питання присвоєння, зниження та позбавлення спеціальних звань; питання призначення на посади, переміщення і просування по службі; питання атестації та відпусток, звільнення зі служби, права, обов'язків і відповідальності.

На відміну від Положення № 114, контракт врегулював питання суто науково-педагогічної діяльності ОСОБА_4, як-то: визначив його обов'язок виконувати посадові функції (п. 3.1. контракту), захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (п. 3.2.), отримати вчене звання доцента (п. 3.3.), видавати підручники, навчальні посібники з грифом МОН України (п. 3.4.) тощо. Крім цього, контрактом було передбачено відповідне стимулювання ОСОБА_4 до взятих ним на себе обов'язків.

Фактично Пєтков В.П. та ОСОБА_4 оспорюваним контрактом доврегулювали порядок проходження служби в частині здійснення ОСОБА_4 науково-педагогічної діяльності в КірЮІ НУВС.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо витребування майна із чужого незаконного володіння на підставі ст. 387 ЦК України, так як представником позивача не доведено, що той хто її заявляє є власником майна, а особа в якої воно знаходиться на час пред'явлення такої вимоги, незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивач не є власником квартири № 100, та на час її відчуження ОСОБА_4 таким не був. Власником квартири № 100 до її відчуження була держава. У свою чергу МВС України, як орган, що уповноважений управляти державним майном, закріпило за КірЮІ ХНУВС квартиру № 100 на праві оперативного управління, надавши останньому Статутом КірЮІ ХНУВС відповідний об'єм правомочностей щодо неї, які і були реалізовані.

Враховуючи вищевикладене у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, а тому керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову МВС України до Голови ліквідаційної комісії Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ Клочко Анатолія Михайловича, Заступника голови ліквідаційної комісії Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ Пєткова Валерія Петровича, ОСОБА_4, Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача та відповідача - УМВС України в Кіровоградській області, ОКП «Кіровоградське обласне об»єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання приватизації недійсною, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним положення трудового договору, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Шевченко