Ухвала суду № 34209011, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/23645/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011

у справі № 2а-12668/10/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агама-Трейд-Восток" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.02.2010 № 0000972312/0, від 12.04.2010 № 0000972312/1, від 20.07.2010 № 0000972312/2 та від 20.09.2010 № 0000972312/3.

Судові акти по справі мотивовано тим, що право позивача на податковий кредит підтверджується податковими накладними, тоді як податковим органом не доведено належними засобами доказування недійсність правочину, укладеного Товариством зі спірним контрагентом.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (зокрема, пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), а також дійсним обставинам даної справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства в частині дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Салком-2007» (далі - ТОВ «Салком») за період з 01.03.2008 по 31.10.2008. За наслідками цієї перевірки податковою інспекцією складено акт від 29.01.2010 № 63/23-12/35331881 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2010 № 0000972312/0, згідно з яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 622 650 грн. (у тому числі 415 100 грн. за основним платежем та 207 550 грн. за штрафними санкціями). Решту оспорюваних податкових повідомлень-рішень було прийнято податковою інспекцією у процедурі адміністративного оскарження.

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок податкової інспекції про неправомірне формування Товариством податкового кредиту за операціями з названим контрагентом у зв'язку з їх фіктивністю. На обґрунтування цього висновку ДПІ зазначає, що ТОВ «Салком-2007» було створено особами (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) з метою побудови схеми ухилення від оподаткування шляхом документального оформлення безтоварних операцій для штучного формування податкового кредиту та валових витрат. Зазначені факти були установлені постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 у кримінальній справі № 1-119/09 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), яких було звільнено від кримінальної відповідальності за амністією.

Крім того, ДПІ наголошує на відсутності у ТОВ «Салком-2007» об'єктивних умов для провадження господарської діяльності (як-от - необхідної матеріально-виробничої бази, основних фондів, трудових ресурсів), що додатково підтверджує безтоварність правовідносин між Товариством та цим постачальником.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди послалися на наявність у ТОВ «Салком-2007» реєстрації у податковому органі на час здійснення спірних операцій, а також на подання позивачем належним чином оформлених податкових накладних, складенням яких опосередковувалося виконання спірних операцій.

Однак з таким висновком судів погодитися на можна.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна. При цьому підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Закону встановлюються обов'язкові для оформлення податкової накладної вимоги, недотримання яких є підставою для відмови у визнанні права платника на податковий кредит.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

При цьому необхідною умовою є те, що подані документи у сукупності повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на отримання податкової вигоди, тобто відомості у представлених документах повинні бути достовірними.

А відтак сама по собі наявність податкових накладних, оформлених з дотриманням правил підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є достатньою підставою для висновку про існування у платника права на податковий кредит. До обставин, що підлягають доказуванню у розглядуваній категорії спорів, є, зокрема, реальність виконання господарських операцій, за наслідками яких платником було сформовано дані податкового обліку.

У справі, що переглядається, суди взагалі не надали правової оцінки господарським операціям, здійсненим в рамках виконання договору постачання товару від 10.10.2007 № 10/07-10-5; не дослідили зміст та правову сутність цих операцій, не з'ясували який саме товар та в яких обсягах поставлявся позивачеві, не перевірили вчинення ТОВ «Салком-2007» необхідних дій у процесі виконання поставки товару в адресу позивача (як-от - перевезення, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання товару тощо).

З урахуванням доводів податкового органу про відсутність у ТОВ «Салком-2007» необхідної матеріально-технічної бази для провадження господарської діяльності, судам слід було дослідити наявність у цього товариства платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), витребувавши, зокрема, банківську виписку з рахунку, на який позивач перераховував кошти на оплату придбаних товарів (робіт, послуг).

У контексті викладеного судам необхідно було перевірити і обґрунтування вибору позивачем контрагента, враховуючи, що за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Судами не перевірено наявності доказів того, що Товариством було витребувано від даного контрагента будь-які документи, у тому числі і ті, що підтверджують підпис на первинних документах. Доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

Крім того, суди не надали належної правової оцінки і фактам, установленим постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 у кримінальній справі № 1-119/09 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Так, за правилами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Названою постановою встановлено як фіктивність реєстрації ТОВ «Салком-2007», так і підроблення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 первинних документів.

У той же час суди, визнаючи податкові накладні, виписані TOB «Салком-2007» належним та допустимим доказом задекларованих позивачем сум податкового кредиту, послалися на їх відповідність вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Разом з тим, вимоги, встановлені цим підпунктом, не є виключними вимогами, яким повинна відповідати податкова накладна для того, щоб вона була визнана допустимим доказом сум ПДВ, що можуть бути включені до податкового кредиту. Так, відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 № 165, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - виконавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Наведена неповнота з'ясування судами обставин справи виключає можливість правильного вирішення даного спору та згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене у цій ухвалі, встановити зазначені обставини справи, витребувавши у тому числі і за власною ініціативою необхідні докази, та на підставі встановленого правильно застосувати норми матеріального права і прийняти об'єктивне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 у справі № 2а-12668/10/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько