Ухвала суду № 34209003, 14.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/3680/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДніпропетровської митниці Державної митної служби Українина постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012та постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012у справі №2а/0470/7344/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Модена Авто»доДніпропетровської митниці Державної митної служби Українипровизнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Модена Авто» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати дії протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці Державної митної служби України від 07.06.2012 за №№ 100, 101, 102.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 позов задоволено, визнано дії Дніпропетровської митниці Державної митної служби України протиправними, а також визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення форми «Р» від 07.06.2012 №№100, 101, 102.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 у даній справі скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання дій Дніпропетровської митниці Державної митної служби України протиправними, а в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми «Р» від 07.06.2012 №№100, 101, 102 - позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, Дніпропетровська митниця Державної митної служби України подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідачем подано клопотання про заміну Дніпропетровської митниці Державної митної служби України її правонаступником - Дніпропетровську митницю Міндоходів.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо його обґрунтованості та наявності підстав для його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ТОВ «Модена Авто» у 2009 році заявлено до митного оформлення у Дніпропетровській митниці легкові автомобілі «Maserati», які ввозились в Україну на підставі контракту №4 від 23.06.2009 з панамською фірмою «Сentralone S.A.»;

- з 05.04.2012 по 12.04.2012 на підставі наказу Дніпропетровської митниці №227 від 28.03.2012 посадовими особами Дніпропетровської митниці проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України позивачем при митному оформленні легкових автомобілів «Maserati»;

- за результатами перевірки Дніпропетровською митницею Державної митної служби України складено акт №Н42/12/110000000/33421894 від 13.04.2012, за висновками якого позивачем порушені вимоги податкового законодавства України, а саме ст.ст. 81, 88 Митного кодексу України та розділ 5 «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України в частині обчислення сум податкового зобов'язання внаслідок невірного визначення основи нарахування (обчислення) при митному оформленні автомобілів «Maserati» за ВМД №110000005/9/500758 від 08.09.2009; №110000005/9/500833 від 29.09.2009 та №110000005/9/500628 від 17.07.2009;

- на підставі акту перевірки №Н42/12/110000000/33421894 від 13.04.2012 винесено оспорювані податкові повідомлення за №№ 100, 101, 102 від 07.06.2012, якими позивачу визначено суми податкових зобов'язань за ввізним митом (у розмірі 32 879,80 грн.), тимчасовою цільовою надбавкою до ставок ввізного мита (у розмірі 32 879,80 грн.) та податком на додану вартість (у розмірі 204 290,15 грн.).

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що:

- 27.06.2009 компанією «Сentralone S.A.» з Угорщини на митну територію України на умовах DDU, станція Дніпропетровськ (ІНКОТЕРМС 2000) вантажним автомобілем фірми-експортера «A&M Vamugynoksed Speditor Logistikal es Terminal Kft» в зону діяльності Чопської митниці було ввезено автомобілі «Maserati», які 01.07.2009 доставлено ТОВ «Модена Авто», в зону діяльності Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, що підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною №393209 від 26.06.2009 та попередньою декларацією №110000006/9/500210 від 24.06.2009;

- для здійснення митного оформлення зазначеного товару Дніпропетровській митниці Державної митної служби України були надані: ВМД типу «IM 40» №110000005/9/500628 від 14.07.2009, ВМД типу «IM 40» №110000005/9/500758 від 07.09.2009, ВМД типу «IM 40» №110000005/9/500833 від 28.09.2009;

- Дніпропетровською митницею Державної митної служби України було оформлено товари зі сплатою до державного бюджету податків і зборів та випущено у вільний обіг на територію України, що підтверджується відбитком штампу №24 Дніпропетровської митниці Державної митної служби України у графі «С, митний орган відправлення» на ВМД типу «IM 40» №110000005/9/500628 від 14.07.2009, ВМД типу «IM 40» №110000005/9/500758 від 07.09.2009, ВМД типу «IM 40» №110000005/9/500833 від 28.09.2009.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень, у зв'язку з чим також визнав дії митниці з винесення цих рішень протиправними.

Суд апеляційної інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності законності прийняття митницею спірних рішень, однак, відмовляючи у позові в частині визнання протиправними дій митниці, виходив з того, що право митного органу продовжити здійснення митного контролю після завершення митного оформлення встановлене законодавчо.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Можливість митного контролю після завершення митного оформлення та донарахування обов'язкових платежів не була прямо регламентована Митним кодексом України від 11.07.2002 N92-IV, однак, випливала, виходячи з системного аналізу положень п.п.19, 35 ст.1, ст.69, ст.265 Митного кодексу України від 11.07.2002 N92-IV та ст. 25 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 №2097-XII, які свідчили про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, а також давали підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.

Однак, з 01.06.2012 таке право митного органу прямо передбачене законодавцем, виходячи зі змісту положень нового Митного кодексу України та Податкового кодексу України.

Згідно ч.2. ст.1 Митного кодексу України від 03.03.2012 №4495-VI відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Пунктом 4 ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Відповідно до пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Зокрема, у відповідності до п.54.4 ст.54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Дійсно, за законодавством у митній справі до 01.06.2012, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначив митну вартість товару та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. Проте, в інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган мав право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Відтак, зважаючи на отримання від Європейської комісії боротьби з шахрайством митним органом копій інвойсів компанії «Maserati S.pA» №№ 9193, 9194 від 24.03.2009, №№ 9189, 9190 від 24.03.2009, №№ 9191, 9192 від 24.03.2009, згідно яких вартість вивезених з Італії автомобілів «Maserati» перевищувала заявлену декларантом митну вартість, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача були наявні правові підстави для продовження здійснення митного контролю для їх співставлення з документами, поданими позивачем при митному оформленні та для зробити висновок про наявність невідповідностей в них, навіть за умови, якщо при здійсненні митного контролю ним визначалась і розраховувалась митна вартість за резервним методом.

За вимогами ст.81 Митного кодексу України №92-IV від 11.07.2002 (в редакції, діючій на момент переміщення позивачем товару на митну територію України) процедура декларування має здійснюватись шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574 у відповідності до ст.ст. 81, 86 Митного кодексу України затверджено Положення про вантажну митну декларацію (далі - Положення №574).

Відповідно до приписів абз.3, 5 п.5 Положення №574 після прийняття ВМД для оформлення декларант несе відповідальність за наведені у ній відомості. Відповідальність за неточні відомості у ВМД установлюється законодавством.

Згідно приписів п.6 ст.1 Митного кодексу України та абз.3 п.2 Положення №574 вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 №307, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за №443/2247, на виконання постанови №574 затверджено Інструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації (далі - Інструкція №307), у відповідності до положень п.п. 1, 2 розділу І якої порядок заповнення граф вантажної митної декларації визначається цією Інструкцією, а вимоги до форми, порядку подання, якості заповнення граф ВМД, а також випадки застосування ВМД визначається Положенням № 574.

Відправник, за змістом абз.3 п.4 розділу І Інструкції №307, особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі, або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

Пунктом 2 глави 2 розділу II опису графи 2 «Відправник/Експортер» Інструкції №307 передбачено, що якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про відправника. Якщо відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), нерезидент - сторона зовнішньоекономічного договору (контракту) не є відправником, у графі зазначаються відомості про відправника і вчиняється запис «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

Як встановлено судами, у наявних ВМД відправником/експортером визначено лише панамську фірму «Сentralone S.A.» та транспортуючу фірму-експортера «A & M Vamugynoksed Speditor Logistikal es Terminal Kft», а будь-які доповнення щодо компанії «Maserati S.pA», на виконання вимог п. 2 глави 2 розділу II опису графи 2 «Відправник/Експортер» Інструкції №307, вантажні митні декларації не містять.

Окрім того, згідно додатку 1 до Положення №574 форма єдиного адміністративного документу МД-2 передбачає графу 44 «Додаткова інформація/Подані документи/ Сертифікати і дозволи», в яку декларантом вносяться відомості про комплект документів, що подаються для здійснення митного контролю та оформлення.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, як факт наявності інших контрактів, договорів тощо, так і існування в ланцюгу поставки чи транспортування компанії «Maserati S.pA».

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції вважає обґрунтованим неприйняття судами попередніх інстанцій в якості належного та допустимого доказу дані з інвойсів компанії «Maserati S.pA», яка не є учасником правовідносин, що виникли між позивачем та компанією «Centralone S.A.» внаслідок укладення контракту №4 від 23.06.2009, оскільки її господарська діяльність не стосується предмету доказування у даній справі та не може підтверджувати фактичні дані щодо експорту товару між іншими суб'єктами господарювання та не створює будь-яких юридичних наслідків безпосередньо для позивача.

Разом з тим, судами вірно оцінено, з дотриманням та врахуванням вимог ч.4 ст.72 КАС України, наявні в матеріалах справи постанови Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 02.03.2012 по справах про адміністративні проступки за №№ 0418/1170/2012, 0418/1169/2012, 0418/1168/2012.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, не спростований доводами касаційної скарги, що спірні податкові повідомлення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Дніпропетровської митниці Державної митної служби України) його правонаступником - Дніпропетровською митницею Міндоходів.

2. Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

3. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний