Постанова № 34206532, 15.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 915/391/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р.у справі№ 915/391/13-г господарського суду Миколаївської областіза позовомТОВ "Сандора"до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській областіпроскасування постанови

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Огриза В.І. (дов. №10-05-2519 від 21.12.2012р.);

від відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013р. у справі № 915/391/13-г (суддя Гриньова-Новицька Т.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р. (судді Величко Т.А., Бойко Л.І., Лисенко В.А.) позов задоволено повністю, скасовано у повному обсязі Постанову №17 від 22.02.2013 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, винесену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.

У касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р. у справі № 915/391/13-г, а позов ТОВ «Сандора» залишити без задоволення, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, п.1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011р. (згідно з яким Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади), ст.ст. 3, 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України, Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", Постанови КМ України від 06.04.1995р. №244 "Про затвердження порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", ст.ст. 12, 15 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

11.02.2013р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області здійснено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ "Сандора" при будівництві допоміжних об'єктів виробничого комплексу №1 ТОВ "Сандора" за адресою: с. Миколаївське, Жовтневого району Миколаївської області, за наслідками якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Позапланова перевірка на об'єкті „Будівництво допоміжних об'єктів виробничого комплексу №1 ТОВ "Сандора" в с. Миколаївське, Жовтневого району Миколаївської області" здійснена відповідно до заяви ТОВ "Сандора" про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифікату.

22.02.2013р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області за наслідками проведеної перевірки прийнято Постанову №17 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою визнано ТОВ "Сандора" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.6 ч. 2 ст. 2 Закону України „Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф в сумі 1032300 грн.

Вважаючи зазначену постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області незаконною, ТОВ "Сандора" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області про скасування в повному обсязі Постанови №7 від 22.02.2013р. про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, винесеної Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з відсутності порушень норм чинного законодавства при складанні позивачем акту №1 від 28.12.2012р. про готовність об'єкта до експлуатації, у зв'язку з чим застосування відповідачем при прийнятті оскаржуваної Постанови п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" є безпідставним.

Справу було розглянуто господарськими судами за нормами Господарського процесуального кодексу України.

Однак, при вирішенні спору, господарськими судами попередніх інстанцій залишено поза увагою норми ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено категорії спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, зокрема, це спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Предметом позову є скасування Постанови №7 від 22.02.2013р. про накладення штрафу у сумі 1032300грн. на ТОВ "Сандора" за порушення у сфері містобудівної діяльності, винесеної Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно з п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2011р. №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011р., Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи (п. 6 вказаного Положення).

З огляду на викладене в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства відповідач є суб'єктом владних повноважень.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" до компетенції господарських судів не відноситься, зокрема, розгляд справ у спорах про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що господарськими судами не взято до уваги, що 19.01.2012р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності" від 22.12.2011р. №4220-VI, яким викладено в новій редакції Закон України від 14.10.1994р. №208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", зокрема, викладено в новій редакції норми, що регулюють порядок оскарження рішень у справах про порушення у сфері містобудівної діяльності (в ст. 4 попередньої редакції закону передбачалася можливість оскарження рішення у справах про правопорушення у сфері містобудівної діяльності до господарського суду, тоді як в ст. 5 нової редакції закону передбачена можливість оскарження постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції України або її територіального органу до суду).

Таким чином, аналіз суб'єктного складу сторін спору, предмету спору та характеру правовідносин свідчать, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

За таких обставин, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з припиненням провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 111-5, 111-7, п. 4 ст. 111-9, ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р. у справі №915/391/13-г задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р. у справі №915/391/13-г та рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013р. у справі №915/391/13-г скасувати.

Провадження у справі припинити.

Головуючий К. Грейц

Судді С. Бакуліна

О. Глос