Ухвала суду № 34206335, 15.10.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/653/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Ярошенко Т.О.Номер провадження 11-кп/788/120/13 Суддя-доповідач - Яременко Г. М. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Яременка Г. М.,

суддів - Олійника В. Б., Захарченка О. П.,

при секретарі судового засідання - Сокол О.В.,

з участю прокурора - Кравцової Л.М.,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

захисника - ОСОБА_5,

обвинуваченого - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012200060000125 від 27 листопада 2012 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2013 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 Сумської області, громадянин України, освіта середня, не працюючий, одружений, раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на строк два роки, якщо він протягом встановленого строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки і на підставі ст. 76 КК України його зобов'язано повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію, та постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі Головного фінансового управління в Сумській обласної державної адміністрації витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, в сумі 11065 грн. 80 коп, на користь держави в особі управління фінансів Охтирської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 35 грн. 56 коп., на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 грн. та 131 грн. матеріальної шкоди, окрім цього постановлено стягнути з ПАТ Страхової компанії «Уніка» на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 грн., в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за їх необґрунтованістю, також постановлено стягнути з ОСОБА_6 судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 1532 грн. 50 коп. та транспортно-трасологічної експертизи в сумі 1471 грн. 20 коп., а всього 3003 грн. 70 коп. на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, вирішено питання речових доказів в порядку ст. 100 КПК України,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що він 21 жовтня 2012 року близько 09 год. поблизу домоволодіння №325 по вул. Фрунзе в м. Охтирка Сумської області, керуючи автомобілем НОМЕР_1, маючи технічну можливістю уникнути наїзду на велосипедиста, який перетинав проїзну частину по ходу руху автомобіля зліва на право, шляхом своєчасного застосування гальмування скоїв наїзд на велосипед, яким керував потерпілий ОСОБА_3, чим порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини: перелом з 2 по 10 ребер справа, посттравматичного пневмогемотораксу справа, гемотораксу, множинного перелому ребер справа з деформацією грудної клітини, закритого перелому 6 ребра зліва, які небезпечні для життя і за цією ознакою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та закритого перелому лодижки правої гомілки, які не являються небезпечними для життя і відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5, вважає вирок суду першої інстанції незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і просить змінити вирок, пом'якшивши покарання ОСОБА_6 із застосуванням ст. 69 КК України та зменшити суму кошті, що підлягають стягненню за цивільним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що обвинувачений свою вину визнавав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, та вибачився перед потерпілим, відразу після дорожньо - транспортної пригоди надав потерпілому 11 000 грн. на лікування. Вважає, що суд при призначенні покарання не врахував, що в діях потерпілого також є порушення п. 10.1, 10.4 правил дорожнього руху, які стали першопричиною виникнення дорожньо - транспортної пригоди. Вважає, що при постановленні вироку суд безпідставно не врахував обставину, яка пом'якшує покарання - надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення і є підстави для застосування ст. 69 КК України. Апелянт вважає, що суд не мотивував призначення додаткового покарання, хоча обвинувачений вказував, що має на утриманні малолітню дитину, яка часто хворіє, має батьків похилого віку, жодного разу до відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався, позитивно характеризується, працює водієм. Захисник вважає, що так як загальна сума витрат на лікування потерпілого склала 6032 грн. 35 коп., тому 4967 грн. суд повинен був врахувати у відшкодування моральної шкоди. Стягнення матеріальної шкоди в сумі 131 грн. є незаконним, так як матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі. Що стосується стягнення з ОСОБА_6 50% від заявленої потерпілим 20 000 грн. моральної шкоди, то апелянт вважає, що вона є завеликою і суд повинен був її зменшити та відшкодувати за рахунок страхової компанії, як і витрати на лікування потерпілого повинні бути повністю відшкодовані страховою компанією.

На подану захисником ОСОБА_5 апеляцію від представника потерпілого ОСОБА_4 надійшло заперечення, в якому він посилається на законність, обґрунтованість та вмотивованість вироку суду, а тому вважає, що законних підстав для його зміни не вбачається. Свої твердження мотивує тим, що є безпідставними посилання в апеляції на те, що обвинувачений весь час повністю визнавав свою вину, що компенсував всі витрати потерпілому. Твердження про надання обвинуваченим потерпілому медичної або іншої допомоги безпосередньо після дорожньо - транспортної пригоди не підтверджується доказами, а тому підстав для застосування ст. 69 КК України немає. Згідно даних висновку автотехнічної експертизи вбачається, що ОСОБА_6 грубо порушив правила дорожнього руху, що було враховано судом при призначенні додаткового покарання. Що стосується заявленого цивільного позову, то 11000 грн. було надано потерпілому в рахунок компенсації за лікування, а не відшкодування витрат на лікування.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини кримінального провадження, суть поданої апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 захисника ОСОБА_5 про наявність підстав для зміни вироку суду з наведених в апеляції захисника підстав і пом»якшення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, думку прокурора Кравцової Л.М., яка вважає вирок суду законним, обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню, пояснення потерпілого ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, які вважають, що вирок суду є законним, а апеляція захисника не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, є обґрунтованими і в апеляції не оспорюються. Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України також є вірною і в апеляції не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що потерпілим ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ПАТ Страхова компанія «Уніка» було пред»явлено позов про стягнення матеріальної шкоди в сумі 262 грн. та моральної шкоди в сумі 20 000 грн., який суд задовольнив частково.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 щодо зависокого розміру стягнення моральної шкоди на користь потерпілого є необґрунтованими, оскільки розмір моральної шкоди судом визначений правильно з урахуванням всіх моральних страждань, які були понесені потерпілим в результаті вчинення протиправних дій відносно нього, виходячи з принципу розумності та справедливості. При цьому, суд врахував, що потерпілий ОСОБА_3 порушив пункти 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України і ці порушення знаходяться в причинному зв»язку з дорожньо-транспортною пригодою і тому вірно визначив розмір моральної шкоди в розмірі 50 відсотків від заявленої суми. В той же час суд врахував фізичний біль, характер, обсяг та тривалість моральних страждань те, що потерпілий тривалий час знаходився на лікуванні, порушено спосіб життя потерпілого. Тобто судом враховано і обставини, на які посилається апелянт.

Виходячи з викладеного підстав для зменшення розміру моральної шкоди не вбачається.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги захисника про те, що частину коштів від 11000 грн., які сплачені потерпілому як компенсація за лікування, необхідно врахувати у відшкодування моральної шкоди і матеріальної шкоди, оскільки як вбачається зі змісту розписки ОСОБА_8, показань потерпілого ОСОБА_3 і обвинуваченого ОСОБА_6 вказані кошти сплачені саме як компенсація за лікування потерпілого на час виплати, а не в рахунок відшкодування моральної шкоди чи майбутніх витрат..

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими і доводи апеляційної скарги про відшкодування моральної шкоди за рахунок страхової компанії виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 22.1, 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, в розмірі не більше ніж 5 відсотків ліміту.

Згідно полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2826889 від 24.03.2012 року ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров»ю становить 100 000 грн.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до вказаних вимог закону вірно стягнув із ПАТ Страхової компанії «Уніка» на користь ОСОБА_3 5000 грн. на компенсацію моральної шкоди, тобто в розмірі 5 відсотків ліміту і 5000 грн. - стягнув із обвинуваченого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3

Також, суд першої інстанції вірно стягнув витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 11 065 грн. 80 коп. та 35 грн. 56 коп. саме з обвинуваченого ОСОБА_6, оскільки відповідно до вимог ст. 1206 ЦК України вказані витрати закладу охорони здоров»я зобов»язана відшкодувати саме особа, яка вчинила злочин, а тому доводи апеляційної скарги про те, що вказані витрати повинна відшкодувати страхова компанія, є безпідставними.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 про незаконність стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 131 грн. з мотивів відшкодування її останнім, то слід зазначити, що суд першої інстанції вірно врахував, що матеріальна шкода в сумі 262 грн. полягає у витратах на придбання ліків потерпілому після отримання вказаної вище компенсації за проведене лікування, що не заперечує сам обвинувачений і його захисник. Тому суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про необхідність відшкодування обвинуваченим потерпілому матеріальної шкоди в розмірі п»ятдесяти відсотків, а саме у сумі 131 грн.

Що стосується доводів захисника, про пом'якшення призначеного йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Так, покарання, яке суд призначив обвинуваченому, відповідає вимогам ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, а саме з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який згідно з вимогами ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставин справи, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання, а саме, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття, позитивну характеристику, наявність на утриманні малолітньої дитини, добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме наявність порушень правил дорожнього руху у потерпілого, дані про особу обвинуваченого, пом»якшуючі покарання обставини, обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, застосувавши ч.1 ст. 75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов»язків, передбачених ст. 76 КК України. В даному випадку суд вірно прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання.

Таким чином судом враховані в тому числі і обставини, що пом»якшують покарання, на які посилається в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5

Призначене покарання ОСОБА_6 колегія суддів знаходить таким, що є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Колегія суддів вважає, що враховуючи всі дані про особу засудженого, пом»якшуючі покарання обставини, обставини вчинення кримінального правопорушення, наслідки та те, що вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких, то підстав вважати, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення немає, а тому і не має підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України.

Доводи захисника про те, що дитина обвинуваченого часто хворіє, що має батьків похилого віку, що він працює водієм, що надав медичну допомогу потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки докази на підтвердження вказаних обставин в провадженні відсутні.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд не мотивував призначення додаткового покарання і не врахував дані про особу обвинуваченого, оскільки суд при призначенні додаткового покарання обвинуваченому врахував дані про особу обвинуваченого, а також і те, що ОСОБА_6 допустив грубе порушення Правил дорожнього руху України.

Тому, не знаходячи підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Яременко Г. М. Олійник В. Б. Захарченко О. П.