Ухвала суду № 34203648, 07.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/6223/13-а

07.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Воробйової С.О. ,

Лядової Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 02.07.13 у справі № 801/6223/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Слідчого з особливо важних справ прокуратури АР Крим Кашуркіна Юрія Віталійовича (вул.Треньова, буд.16, м.Сімферополь)

про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 надіслав до Окружного адміністративного суду АР Крим заяву, в якій просить визнати незаконними дії та бездіяльність слідчого прокуратури АР Крим Кашуркіна Ю.В. при виконанні функцій органа державної виконавчої влади у відношенні нього, в результаті чого його законні та конституційні права громадянина України були грубо порушені, а саме з 24.09.2012 року по 05.10.2012 року він незаконно утримувався у Сімферопольському СІ-15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.13 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з позовом ОСОБА_2 до Слідчого з особливо важних справ прокуратури Автономної Республіки Крим Кашуркіна Юрія Віталійовича про визнання незаконними дій та бездіяльності.

Роз'яснено позивачу про його право звернутися з відповідною скаргою в порядку кримінального судочинства

Не погодившись з даною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

У судове засідання 07.10.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії та бездіяльність слідчого з особливо важних справ прокуратури Автономної Республіки Крим Кашуркіна Юрія Віталійовича, що стосуються незаконного утримання його під вартою за період 24.09.2012 року по 05.10.2012 року, у зв'язку із закінченням строків тримання під вартою під час досудового слідства, посилаючись при цьому на ст. 156 Кримінально-процесуального кодексу України у редакції 1960 року.

Статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Порядок обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовження строків тримання під вартою, питання щодо зміни або скасування запобіжного заходу врегульовані статтями 149, 155, 156, 165-165-3 Кримінально-процесуального кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Позов ОСОБА_2 стосується питань законності тримання його під вартою, пов'язаний з провадженням по кримінальній справі, у зв'язку з чим повинен розглядатися в порядку кримінального судочинства відповідно до приписів кримінально-процесуального законодавства.

Крім того, стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, це, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб`єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до ст. 156 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, строки тримання під вартою під час досудового слідства закінчуються в день надходження справи до суду.

У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, якщо цей строк не продовжено у встановленому цим Кодексом порядку, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти.

Отже, у даному випадку слідчий та прокурор виконують владні процесуальні функції.

Тому, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, спори щодо оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, в даних правовідносинах відповідач - не перебуває при здійсненні управлінських функцій і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб`єкта владних повноважень, що виключає можливість розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини шостої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

При викладених обставинах, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені вимоги позивача не відносяться до сфери адміністративного судочинства, а повинні розглядатись в межах кримінального судочинства, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно застосував положення пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України та відмовив у відкритті провадження по адміністративній справі.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтями 196, 197, пунктом 1 частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 02.07.13 у справі № 801/6223/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль