Ухвала суду № 34203189, 18.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року справа №812/6130/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А.,Бишова М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року по адміністративній справі № 812/6130/13-а за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення №739 від 26.03.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив скасувати рішення № 739 від 26.03.2013 року, прийняте відповідачем про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в розмірі 170 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що рішення № 739 від 26.03.2013 року складено на підставі акту, у якому відомості не відповідають дійсності, оскільки акт складений без проведення перевірки та без дослідження документів.

Крім цього, позивач не повинен знаходитися на обліку в УПФУ як платник єдиного внеску, оскільки не використовує працю найманих працівників.

Також відповідач є приватною юридичною особою і не має відношення до органів Пенсійного фонду України, оскільки УПФУ в м. Сєвєродонецьку не утворювалося Пенсійним Фондом та відповідно до даних ЄДРПОУ зареєстровано як суб'єкт господарської діяльності.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та закрити провадження по справі з визначенням її підсудності в порядку ч.2 ст.157 КАС України.

В обгрунтування зазначив, що суд першої інстанції не перевірив, чи видане рішення №739 від 26.03.2013 року уповноваженою особою.

Також суд не звернув уваги, що ця справа не підсудна судам адміністративної юрисдикції, оскільки жодна із сторін не є суб'єктом владних повноважень.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 09.08.2007 за №2 383 000 0000 004945 в якості фізичної особи - підприємця та є платником єдиного податку (а.с.20)

ФОП ОСОБА_3 не подано звіт про суми зарахованого доходу застрахованих осіб та сми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органв ПФУ за 2011 рік, про що складено акт №693 від 26.03.2013 року про неподання звітності до Пенсійного фонду України (а.с.9).

26 березня 2013 року управлінням ПФУ в м. Сєвєродонецьку прийнято рішення №739 про застосування штрафних санкцій до ОСОБА_3 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170,00 грн. (а.с.10).

Не погодившись із зазначеним рішенням ОСОБА_3 оскаржив його до ГУ ПФУ в Луганській області та Пенсійного фонду України.

Обидві скарги позивача залишені без задоволення, а рішення від 26.03.2013 №739 залишено без змін (а.с.11-12, 17-18)

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як платник єдиного внеску у відповідності до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний подавати звітність у строки, в порядку та за формою, встановленою Пенсійним фондом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах апеляційного оскарження, вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з дня набрання чинності якого платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як вказувалось раніше, відповідачем встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2011 р. не надавались.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність порушень вимог діючого законодавства з боку органу Пенсійного фонду при прийнятті ним оскаржуваного рішення №739 від 26.03.2013 р., оскільки на момент прийняття вказаного рішення позивач перебував на обліку відповідача як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не подавав обов'язкову звітність.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що відповідач не є органом державної влади, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Згідно із ст. 7 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У відповідності до ст. 4 вказаного Положення Пенсійний фонд України організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства; здійснення контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за № 21792459, організаційна правова форма за КОПФГ встановлена як орган державної влади, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ з АБ № 584974. До того ж, в матеріалах справи наявний наказ Луганського обласного управління Пенсійного фонду України № 90 від 10.05.2002 р., яким затверджено структуру апарату обласного управління та міських управлінь, районних, районних у місті Луганську управлінь Луганського обласного управління Пенсійного фонду України та утворено міський, районних та районних у місті Луганську управліннях відділи пенсійного забезпечення, в переліку якого є й Сєверодонецьке міське управління.

Таким чином, відповідач управління пенсійного фонду України у м. Сєверодонецьку Луганської області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому повноваження.

Також колегія суддів вважає необґрунтованою вимогу апелянта стосовно закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підсудна судам адміністративної юрисдикції, оскільки вимогами частини другої статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскільки судом встановлено, що орган Пенсійний фонду є органом державної влади та є суб'єктом владних повноважень, то така вимога не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року по адміністративній справі № 812/6130/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року по адміністративній справі № 812/6130/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач І.Д.Компанієць

Судді: В.А. Шальєва

М.В. Бишов