Ухвала суду № 34203171, 16.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року справа №805/7633/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Мосіна К.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Тітова Я.А. - за довір. від 26.04.2013 року № 5

від відповідача - Сімонова О.О. - за довір. від 09.10.2013 року № 50

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 805/7633/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки, визнання протиправним та скасування акту камеральної перевірки та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000171501 від 4 березня 2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 805/7633/13-а (суддя Михайлик А.С.) у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що відповідно до Примірного порядку проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток, відповідач при проведенні камеральної перевірки при визначенні податкового зобов'язання платника податку з податку на прибуток використовував лише декларації, в яких не відображені конкретні контрагенти, тому не перевіривши та не запросивши документів на підставі яких підприємством сформований податок на прибуток, у відповідача не було підстав ставити питання в Акті перевірки щодо достовірності окремих звітних показників які вказують на можливі порушення податкового законодавства саме по контрагенту ПП «Адітум Маркет».

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечували представник відповідача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 03.03.2011 року, ідентифікаційний код 37014789, перебуває на податковому обліку в Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

14 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг» (Покупець) та приватним підприємством «Адітум Маркет» (Продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 14-03/11 та специфікація до нього від 23.04.2013 року на суму 260420,00 грн., згідно з яким Продавець зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти (бензин А-80, А-92, А-95, дизельне паливо та інші нафтопродукти) (Товар), а покупець прийняти та сплатити за нафтопродукти на умовах цього договору. Умовами договору ціни нафтопродуктів, що мають постачатися, не визначено.

З прибуткових накладних, вбачається, що позивачем оприбутковані у серпні 2012 року наступні нафтопродукти:

- дизельне паливо у кількості 7236,0 л. вартістю без ПДВ 52 702,20 грн. за прибутковою накладною № ПН 0000380 від 17 серпня 2012 року;

- дизельне паливо у кількості 9452,0 л. вартістю без ПДВ 63 485,93 грн. за прибутковою накладною № ПН 0000378 від 13 серпня 2012 року;

- дизельне паливо у кількості 9452,0 л. вартістю без ПДВ 68 842,07 грн. за прибутковою накладною № ПН 0000377 від 10 серпня 2012 року;

- бензин А-76 у кількості 7236,0 л. вартістю без ПДВ 46 732,50 грн. за прибутковою накладною № ПН 0000379 від 13 серпня 2012 року;

- бензин А-80 у кількості 7236,0 л. вартістю без ПДВ 47 998,80 грн. за прибутковою накладною № ПН 0000376 від 10 серпня 2012 року;

- бензин А-95 у кількості 16688,0 л. вартістю без ПДВ 127 663,20 грн. за прибутковою накладною № ПН 0000375 від 9 серпня 2012 року.

Виконання вказаного договору підтверджується також накладними та товарно-транспортними накладними, а саме:

- накладна № 080812 від 10 серпня 2012 року та товарно-транспортна накладна № 080812 від 10 серпня 2012 року на перевезення бензину А-80 у кількості 7236,0 л.;

- накладна № 090812 від 10 серпня 2012 року та товарно-транспортна накладна № 090812 від 10 серпня 2012 року на перевезення дизельного палива у кількості 9452,0 л.;

- накладна № 100812 від 13 серпня 2012 року та товарно-транспортна накладна № 100812 від 13 серпня 2012 року на перевезення дизельного палива у кількості 9452,0 л.;

- накладна № 070812 від 9 серпня 2012 року та товарно-транспортна накладна № 070812 від 9 серпня 2012 року на перевезення бензину А-95 у кількості 16688,0 л.;

- накладна № 110812 від 13 серпня 2012 року та товарно-транспортна накладна № 110812 від 13 серпня 2012 року на перевезення бензину А-76 у кількості 7236,0 л.;

- накладна № 130812 від 17 серпня 2012 року та товарно-транспортна накладна № 130812 від 17 серпня 2012 року на перевезення дизельного палива у кількості 7 236 л.

Відповідачем в період з 12 лютого 2013 року по 15 лютого 2013 року на підставі пункту 19-1.1.2, пункту 19-1.1. статті 19, підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємства за звітний податковий період: 2012 рік.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом був складений акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 15.02.2013 року № 68/15-1/37014789 та встановлено, що платником занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік на 85559 грн.

З акту перевірки вбачається, що в ході співставлення податкової звітності з податку на додану вартість та з податку на прибуток встановлено включення до складу витрат вартості придбаних позивачем товарів від приватного підприємства «Адітум Маркет» на загальну суму 407424,70 грн. без надання копі первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів. При проведенні камеральної перевірки податкових декларацій з податку на прибуток за 2012 рік по платнику ТОВ «Росімпортторг» не встановлено подання уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток або виправлення помилок згідно додатку ВП за попередні періоди, тобто вартість придбаних товарів включено до складу витрат, що є порушенням пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, згідно якого витрати, які враховуються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Таким чином, в ході камеральної перевірки встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 407424,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок відповідача про безпідставність формування витрат внаслідок відображення придбання товарів у приватного підприємства «Адітум Маркет» заснований на встановленні в ході судового розгляду справи № 2а/0570/14566/2012 від 26 лютого 2013 року безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 81485,00 грн. за наслідком відображення операцій з придбання товарів від приватного підприємства «Адітум Маркет» у серпні 2012 року.

04 березня 2013 року відповідачем на підставі акту перевірки, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 138.2, ст. 138 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000171501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 106948,75 грн., у тому числі 85559,00 основний платіж, 21389,75 грн. грн. штрафні санкції.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України..

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.3 - п. 138.4 ст. 138 ПК України у цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 152.1 ст. 152 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який, зокрема, містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження правомірності формування позивачем витрат ним надані: договір поставки нафтопродуктів № 14-03/11 від 14 березня 2011 року, прибуткові накладні та товарно-транспортні накладні, але зазначені документи підписані лише представником позивача, на всіх накладних наявний підпис без розшифровки скріплений печаткою «Росімпортторг», підпис та печатка від контрагента позивача - приватного підприємства «Адітум Маркет» відсутня.

Також, позивачем надані накладні та товарно-транспортні накладні: № 080812 та № 090812 від 10.08.2012 року, № 070812 від 09.08.2012 року, № 100812 та № 110812 від 13.08.2012 року, № 130812 від 17.08.2012 року.

Колегія суддів зазначає, що усі зазначені документи із кольоровими копіями печатки та підпису від приватного підприємства "Адітум Маркет", але оригінали зазначених документів в матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів апелянта про порушення відповідачем п. 2.10 Примірного порядку проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибутку, затвердженого наказом ДПІ України від 24.12.2009 року № 726 (який діяв на час проведення камеральної перевірки відповідачем), то як встановлено у судовому засіданні у податкового органу не виникло сумніву щодо встановленого порушення, а у відповідності до п. 2.11 вказаного Порядку в разі виявлення порушень посадова особа органу державної податкової служби складає акт про результати проведення камеральної або невиїзної документальної перевірки за відповідними формами, що і було фактично виконано відповідальною посадовою особою.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки в матеріалах справ відсутні належні первинні документи, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, які б підтверджували відбуття господарської операції з придбання позивачем нафтопродуктів від ПП «Адітум Маркет», тобто відповідачем доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000171501 від 04 березня 2013 року.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 805/7633/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі № 805/7633/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 16.10.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 21.10.2013 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська