Постанова № 34202675, 11.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2013 року № 2н-7/10/1370

15 год. 35 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Ячмінська Я.О.

від

заявника (відповідача) Патлачук Є.В.

позивача Хомяк О.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року у справі №2/1310-23/305А за позовом управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" 156684,19 грн.

Обставини справи.

Відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року у справі №2/1310-23/305А за позовом управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" 156684,19 грн.

Заява мотивована тим, що під час розгляду Господарським судом Львівської області справи № 6/244 встановлено, що ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» не займалося науковою діяльністю, не проходило атестацію згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ» від 07.04.1998р. № 469 та не є науковою установою в розумінні Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Відтак вищезазначеним рішенням господарського суду Львівської області від 26 лютого 2010 року спростовуються висновки, які було покладено в основу постанови Господарського суду Львівської області у справі №2/1310-23/305А, оскільки починаючи з листопада 2003 року на ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» не поширюється дія статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», в тому числі обов'язок відшкодування різниці між сумою призначеної пенсії за цим законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Такі обставини існували на час розгляду справи № 2/1310-23/305А, мають істотне значення для справи, але не були відомі суду першої інстанції та заявнику на час розгляду справи, оскільки встановлені рішенням суду вже після винесення оскаржуваної постанови.

У судовому засіданні представник заявника вимоги заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року у справі №2/1310-23/305А підтримав, подав додаткові докази, просить заяву задовольнити.

Представник управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова проти заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року у справі №2/1310-23/305А заперечив повністю з тих підстав, що правомірність стягнення з ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» різниці в призначених пенсіях встановлена судовими рішеннями, просить заяву залишити без задоволення.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив подані докази в їх сукупності та

встановив:

Постановою Господарського суду Львівської області у справі № 2/1310-23/305А від 31 січня 2008 року, яка набрала законної сили, задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова та стягнуто з ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» 156684,19 грн.

При винесенні постанови від 31 січня 2008 року суд виходив з положень статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та прийнятої на його підставі Постанови KM України від 24 березня 2004р. № 3/2 «Про затвердження порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно з Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи».

При розгляді справи судом встановлено, що факт врахування при призначенні пенсій працівникам, зазначеним у позовній заяві, їхнього наукового стажу підтверджується наявними у матеріалах справи розпорядженнями. Вказані у позовній заяві особи, займались науково-технічною та науково-організаційною роботою. Наявність у них наукового стажу підтверджується довідками, виданими відповідачем. Відповідно до вимог вищенаведеного Порядку позивачем надсилались відповідачу повідомлення. Однак, ВАТ "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" своїх зобов'язань зі сплати коштів для фінансування різниці у розмірі пенсій не виконало і в установлені Порядком строки грошових сум не перерахувало. Факт виплати пенсій підтверджується Довідками Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області і відповідачем у справі не спростований. Вирішуючи спір у справі, суд взяв до уваги й ту обставину, що рішенням господарського суду Львівської області від 20 січня 2004 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 08 лютого 2005 р., задоволено позовні вимоги УПФ України в Личаківському районі м. Львова до ВАТ "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Львівтеплоелектропроект" про стягнення 121866,19 грн. таких же витрат на виплату пенсій, проте за період, що передував спірному. Згаданим рішенням господарського суду Львівської області та постановою Вищого господарського суду України встановлено, що Відповідач є правонаступником державного підприємства "Теплокомунелектропроект", створеного по рішенню Міністерства енергетики і електрифікації України. В період до 1991 р. у складі Всесоюзного державного інституту "Теплоелектропроект", без прав юридичної особи, перебувало Львівське відділення.

Згідно ч.4 ст. 252 КАС України суд може не досліджувати докази стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається відповідно до ч.1 ст.249 КАС України до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26 лютого 2010 року у справі № 6/244 відмовлено повністю у позові ТзОВ «Західенергомонтажбуд» до ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект».

Під час розгляду Господарським судом Львівської області справи № 6/244 встановлено, що ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» не є науковою установою в розумінні Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Науковим працівникам пенсії призначаються, згідно статті 24 Закону України "Про науково і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 р. № 1977-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1977-XII).

В статті 1 Закону № 1977-XII визначено, що науковий працівник - це вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

Статтею 4 Закону № 1977-XII встановлено, що суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.

Науковий працівник може згідно ст. 6 Закону № 1977-XII виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, лабораторіях підприємств. Науковий працівник зобов'язаний провадити наукові дослідження відповідно до укладених договорів (контрактів), представляти результати наукової і науково-технічної діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій та захисту дисертацій, у встановленому порядку проходити атестацію на відповідність займаній посаді, постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Відповідно до положень статті 21 Закону № 1977-XII не рідше одного разу на п'ять років в наукових установах провадиться атестація наукових працівників з метою: оцінки рівня професійної підготовки наукового працівника, результативності його роботи; визначення відповідності кваліфікації наукового працівника займаній посаді; виявлення перспективи використання здібностей наукового працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня; визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійної підготовки наукового працівника.

Положення про атестацію наукових працівників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 року № 1475.

Частиною 1 ст.22-1 Закону № 1977-XII визначено перелік посад наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо).

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.

Зазначена правова норма поширюється на тих працівників, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь і які працюють на посадах, не включених до зазначеного переліку.

При цьому в обов'язковому порядку місцем роботи таких наукових працівників має бути наукова установа або організація (їх філіал, відділення тощо).

Стаття визначає посади наукових працівників, як працюють у наукових установах та організаціях (їх філіалах, відділеннях тощо).

Тобто особи, зазначені у частині 2 ст.22-1 Закону № 1977-XII, також мають бути працівниками наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо).

Зазначена правова норма не містить жодних винятків щодо місця роботи наукових працівників, статус яких визначений у цій правовій нормі.

Статтею 22-1 Закону № 1977-XII, яка визначає посади, що дають статус наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо), підстав для поширення цієї норми, крім посад наукових установ, на будь-які посади на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності не встановлено.

Особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, і працюють не в наукових установах та організацій (їх філіалах, відділеннях тощо) не виконують визначену статтею 21 цього Закону таку обов'язкову вимогу щодо кожного наукового працівника, як проходження не рідше одного разу на п'ять років атестації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 4 березня 2004 року № 257 визначено, зокрема, що до наукового стажу, який дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", зараховується час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України, якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота на посадах, передбачених переліком, та час роботи осіб, які мають науковий ступінь, на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю, час роботи на посадах керівника (начальника, завідуючого тощо), старшого викладача, викладача Вищих курсів іноземних мов Міністерства закордонних справ України в період з 1 січня 1990 р. по 1 січня 2004 року, на посаді начальника (керівника) бригади в наукових підрозділах наукових установ у період до 1 січня 1980 р.; час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, передбачених переліком, у наукових установах, організаціях, вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", у порядку, визначеному Міністерством освіти і науки за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством промислової політики; час навчання в аспірантурі або ад'юнктурі за денною (очною) формою навчання випускників аспірантури, ад'юнктури, час перебування в докторантурі випускників докторантури. Пунктом 21 вказаної постанови передбачено, що дія цієї постанови поширюється на наукових працівників, які працювали на державних підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах колишніх Української РСР, інших республік СРСР, а також СРСР.

Тобто науковий працівник, який має наукову ступінь і працює на посаді наукового працівника, відповідно до встановленого чинним законодавством переліку посад, але у науковій установі, яка не пройшла державної атестації, не має права на призначення пенсії наукового працівника.

Наведене свідчить про те, що положення частини 2 статті 22-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» поширюються лише на працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) і не поширюються не працівників, що працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності, які не є науковими установами або які, будучи науковими установами недержавної форми власності, не пройшли державної атестації відповідно до положень статті 11 Закону.

Відповідно до статті 24 Закону № 1977-XII, її дія поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із цим Законом, недержавних вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, що діють відповідно до Закону України "Про вищу освіту", міжнародних наукових організацій, відкритих на території України відповідно до міжнародних договорів, установчі документи яких затверджено Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР.

Згідно Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

З урахуванням норм статті 24 Закону № 1977-XII, різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Таким чином, для призначення наукової пенсії необхідна атестація наукової установи, тобто підтвердження наукового напряму роботи даної установи.

Згідно ст. 12 Закону № 1977-XII, для надання державної підтримки наукових установ усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави. Положення про Державний реєстр наукових установ затверджується Кабінетом Міністрів України.

Наукові установи включаються центральним органом виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності до Державного реєстру наукових установ за умови проходження державної атестації.

Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ:

- користуються податковими пільгами відповідно до законодавства України;

- не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність на інші види діяльності;

- зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї діяльності спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослідних робіт та розвиток дослідницької матеріально-технічної бази.

Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, виключаються з нього у разі недодержання ними вимог, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.1 Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. N 380, Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави (далі - Реєстр), - це перелік науково-дослідних, науково-технічних установ усіх форм власності (далі - наукові установи) та вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для розвитку науки, економіки і виробництва.

Із заявкою про включення до Реєстру до Держінформнауки звертаються згідно п.2 вказаного Положення наукові установи, які пройшли державну атестацію, та вищі навчальні заклади, які пройшли акредитацію.

Згідно п.5 вказаного положення, наукові установи та вищі навчальні заклади, включені до Реєстру: користуються податковими пільгами відповідно до законодавства; не можуть змінювати вид наукової і науково-технічної діяльності; зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї основної діяльності спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослідних робіт та розвиток дослідницької матеріально-технічної бази (крім вищих навчальних закладів); забезпечують не менш як 70 відсотків основної наукової або науково-технічної діяльності у загальному річному обсязі виконаних робіт (крім вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації).

У матеріалах справи відсутні докази державної атестації ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект», тобто підтвердження наукового напряму роботи даної установи шляхом надання витягу (довідки) з Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року N 380.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, і лише в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідно до ч.2 ст.71 КАС України на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Такі обставини, (тобто ті, що встановлені в судовому рішенні іншого суду, яке набрало законної сили (ч.1, ч.4 ст.72 КАС України)) є преюдиційними.

Та обставина, що ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» не є науковою установою в розумінні Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» встановлена рішенням Господарського суду Львівської області від 26 лютого 2010 року у справі № 6/244.

Оскільки ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» не є науковою установою в розумінні Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», що пройшла державну атестацію згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», не внесений до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, то відповідно і не має жодних податкових пільг, а також будь-якої іншої державної підтримки, котрі надаються науковим установам, і за рахунок яких атестовані наукові установи мають можливість виплачувати додаткові суми наукових пенсій.

Відповідно до ч.1 ст. 253 КАС України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

З урахуванням фактичних обставин справи та вищенаведених норм законодавства суд дійшов висновку, що оскільки Господарським судом Львівської області встановлена та обставина, що ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» не є науковою установою в розумінні Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і у матеріалах справи відсутні докази державної атестації ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» як наукової установи (підтвердження наукового напряму роботи даної установи), то заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Оскільки заявником документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, 245-253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Заяву відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» про перегляд постанови Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року у справі №2/1310-23/305А за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року у справі №2/1310-23/305А за позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» 156684,19 грн.

3. У задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» 156684,19 грн. відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Львівтеплоелектропроект» (м. Львів вул. Шота Руставелі 7, ЄДРПОУ 00114057) судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2013р. о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.