Постанова № 34202270, 30.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 р. Справа № 804/11918/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Житниця» про накладення адміністративного арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2013р. Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Житниця» та просить накласти адміністративний арешт на кошти відповідача, які знаходяться на рахунках у банках, що зазначені у позові.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовим особам відповідача 05.08.2013р. було вручено направлення на проведення виїзної позапланової перевірки та наказ на проведення перевірки, однак головний бухгалтер відповідача не допустив посадових осіб податкової інспекції до проведення перевірки, вважаючи, що підстави для її проведення відсутні. Посадовими особами податкової інспекції був складений відповідний акт про відмову від допуску до проведення перевірки та відповідно до п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України відмова посадових осіб від допуску до перевірки органу податкової служби є підставою для арешту коштів платника податків, який здійснюється виключно на підставі рішення суду. Виходячи з того, що посадові особи відповідача не допустили працівників органів податкової інспекції до перевірки, позивач просить накласти адміністративний арешт на кошти відповідача, які знаходяться у банках на його розрахункових рахунках, при цьому, зазначає, що накладення арешту на майно відповідача неможливе, оскільки відомості про наявність у відповідача майна у податкової інспекції відсутні.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак 30.09.2013р. засобами електронного зв'язку надіслав на адресу суду письмові пояснення, в яких просив розглянути справу без участі податкового органу та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.31).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 23.09.2013р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи (а.с.28).

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За приписами ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч.6 ст.128 вказаного вище Кодексу, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

За таких обставин, враховуючи заявлене позивачем клопотання про розгляд справи без участі представника податкової інспекції, належне повідомлення судом відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами з урахуванням вимог ч.4 ст. 122, ч.4, ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.

Згідно до вимог ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку з неявкою у судове зсідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Приватне підприємство «Житниця» зареєстровано як юридична особа у Єдиному державному реєстрі підприємств на організацій за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, село Карпівка, вул.Центральна, будинок 1-А та перебуває на обліку у Криворізькій південній ОДПІ Дніпропетровської області, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 24.07.2013р. та копією довідки від 19.07.2011р. № 142 (а.с.7-10).

01.08.2013р. податковою інспекцією на підставі п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України на виконання вимог абз.1,3,4 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75,пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Кодексу було прийнято наказ № 151 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Житниця» за період з 01.07.10 по 30.06.2013р. терміном на 5 днів, з 05.08.2013р. (а.с.11).

Також, 05.08.2013р. були складені два направлення на перевірку за № 39/222, №40/222 від 05.08.2013р., які були пред'явлені разом в наказом на перевірку посадовій особі відповідача - головному бухгалтеру Коріненко Т.Л. 05.08.2013р., що підтверджується відповідними відмітками про пред'явлення направлень та вручення наказу на перевірку (а.с.12-13).

Однак, посадовою особою відповідача Коріненко Т.Л. від допуску до проведення перевірки посадовим особам податкової інспекції було відмовлено, що підтверджується актом від 05.08.2013р. № 2125/222/32653164 (а.с.16).

Позивач вважає, що у відповідності до вимог п.п.94.2.3 п.94.2, абз.3 п.94.6 ст. 94 Податкового кодексу України відмова від допуску до проведення перевірки є підставою для накладення арешту на кошти платника податків, а тому у зв'язку з не допуском посадових осіб податкової інспекції до перевірки відповідачем просить накласти адміністративний арешт на кошти відповідача, які знаходяться на рахунках у банках.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Підпунктом 21.1.1 п.21.1 ст. 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

При цьому, підпунктом 14.1.105 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено поняття терміну «майно» у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України. У цивільному праві під майном розуміють певну річ або їх сукупність, у тому числі грошові кошти та цінні папери.

У відповідності до п.94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6 ст. 94 Податкового кодексу України).

Так, у відповідності до п.п.94.2.3 п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Крім того, відповідно до п. п. 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за № 9/20322 (далі - Порядок № 1398), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

З аналізу наведених норм видно, що застосування арешту коштів на рахунках платника податків можливе за двох умов, а саме:

- у разі відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу ДПС (п.п.94.2.3 п.94.2 ст. 94 ПКУ);

- подання позову у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ( п.п.7.1, 7.3 Порядку № 1398).

Досліджуючи питання щодо наявності у податкової інспекції законних підстав для проведення позапланової виїзної перевірки, суд приходить до висновку про те, що у податкового органу не було законних підстав для проведення такої позапланової виїзної перевірки відповідача, виходячи з наступного.

За приписами п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірки здійснюється на наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судом, підставою для проведення вказаної вище перевірки відповідача стала отримана податковою інспекцією інформація Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області від 24.07.2013р. №1438/13-1.04 про укладені договори оренди земельних ділянок з боку ПП «Житниця» та загальну площу земель, а саме: згідно отриманої інформації загальна площа земель у Широківському районі Дніпропетровської області становить 2457,0168 га, а згідно відомостей Держкомзему загальна площа земель становить 2121,7522 га.

Однак, зі змісту вищенаведеного листа не вбачається, що в ньому міститься будь-яка податкова інформації, яка б свідчила про порушення ПП «Житниця» вимог податкового законодавства, а в ній наведено лише інформація стосовно діючих договорів оренди ПП «Житниця», при цьому, дана інформація надійшла до податкової інспекції 25.07.2013р., що підтверджується відповідною відміткою податкової інспекції за вх. №21309/10 (а.с.37).

В той же час, із копії відповіді за вих. №101 від 05.06.2013р. ПП «Житниця», направленої податковій інспекції видно, що відповідач надав відповідь на запит податкової інспекції за №10398/10/221 від 20.05.2013р., тоді як підставою для проведення перевірки, як вказує сам позивач у позові та у наданих документах, є інформація Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області від 24.07.2013р., яка отримана податковим органом 25.07.2013р. (а.с.34-35, 37).

За таких обставин, враховуючи, що податковим органом було отримано податкову інформацію з Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області від 24.07.2013р. - 25.07.2013р., суд приходить до висновку, що у позивача не було законних підстав для направлення запиту до відповідача про надання відповідної інформації по використанню земельних ділянок відповідачем станом на 20.05.2013р. (податковий запит №10398/10/221 від 20.05.2013р.) -(а.с.34-35).

Доказів того, що податковим органом у період з 25.07.2013р. по 05.08.2013р.( день прийняття наказу на перевірку № 151) було направлено відповідний інформаційний запит на адресу відповідача, суду не надано.

Суд критично ставиться до наданого позивачем копії запиту про надання документів від 23.08.2013р. №3536/10/222 адресованого відповідачеві, оскільки підставою для проведення перевірки, як зазначає сам позивач у позові, а також і підтверджується наданими позивачем документами, був запит податкової інспекції від 20.05.2013р., на який відповідачем було надано відповідь № 101 від 05.06.2013р. та яка була отримана податковим органом 07.06.2013р. (а.с.34-35).

Окрім того, слід зазначити, що інформаційний запит від 23.08.2013р. не може бути належним доказом законності та обґрунтованості перевірки, призначеної з 05.08.2013р., оскільки згідно наказу на проведення перевірки відповідача № 151 його було складено 05.08.2013р., тоді як інформаційний запит та надання на нього відповіді платником податків передує складанню відповідного наказу для проведення перевірки за умови ненадання письмових пояснень на обов'язковий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту за нормами Податкового кодексу України.

За викладеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено наявності законних підстав для проведення позапланової виїзної перевірки відповідача у відповідності до вимог п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.

Також, згідно п.п.7.1, 7.3 Порядку №1398 встановлено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Позивачем не надано суду доказів прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

При цьому, слід зазначити, що посилання позивача у позові на те, що у податкової інспекції відсутні відомості про наявність майна у відповідача, що унеможливило прийняття рішення про накладення арешту на майно платника податків, є безпідставними з огляду на те, що податковим органом не надано доказів, які б свідчили про вчинення дій, направлених на виявлення у відповідача будь-якого майна у власності відповідача та такі посилання спростовуються відомостями самого відповідача у листі від 05.06.2013р., в якому позивач зазначає, що відповідач використовує у своїй діяльності офісні, складські та інші виробничі приміщення з зазначенням відповідних адрес (а.с.14-15,34-35).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надано жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо обґрунтованості заявленого позову та наявності законних підстав для накладення адміністративного арешту на кошти відповідача з урахуванням вчинених позивачем дій, які досліджені судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтями 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на відсутність у податкового органу законних підстав для проведення перевірки відповідача, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому адміністративний суд не вбачає правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Житниця» про накладення адміністративного арешту на кошти відповідача - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва