Постанова № 34201759, 10.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа № 5010/856/2012-П-3/43

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянув апеляційну скаргу Косівського районного підприємства "Райагроліс" за №08 від 15.01.2013р. (вх. № 99 від 01.02.2013р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2012р.

у справі №5010/856/2012-П-3/43

за позовом Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Лючанської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області (фонду охорони навколишнього природного середовища), с.Люча, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.

до відповідача Косівського районного підприємства "Райагроліс", с.Пісинь, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.

про стягнення 73 990,80 грн. шкоди, завданої лісовим ресурсам

за участю представників сторін:

прокурор - Яворський Я.Т. (старший прокурор відділу),

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2012р. у справі №5010/856/2012-П-3/43 (суддя Фрич М.М.) позов задоволено, стягнуто з Косівського районного підприємства "Райагроліс" (відповідач, надалі - КРП «Райагроліс») на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Лючанської сільської ради (позивач) 73990,80 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. В забезпеченні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що до кола обов'язків відповідача, як постійного лісокористувача, входить забезпечення охорони лісових насаджень. Внаслідок неналежного виконання працівником відповідача Котюком І.Д. своїх службових обов'язків, ним було допущено незаконну вирубку 30 дерев, про що складено відповідний акт та розрахунок шкоди, а вина Котюка І.Д. підтверджена вироком суду. Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник зазначає, зокрема, що безпосередньо КРП «Райагроліс» не завдавало шкоди лісовим ресурсам, шкоду було завдано Котюком І.Д. внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, а отже і шкода повинна стягуватись з нього. У зв'язку з цим, нарахування шкоди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. №665 вважає неправомірним.

Крім того, КРП «Райагроліс» подало доповнення до апеляційної скарги від 07.03.2013р. №68 (а.с. 105-106) та від 12.04.2013р. №121 (а.с. 119-121), у яких зазначило, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу. Вирок суду у кримінальній справі, на його думку, звільняє власне відповідача, як юридичну особу, від доказування відсутності своєї вини у завданні шкоди.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, прокурор подав до суду відзив на апеляційну скаргу від 31.01.2013р. №81-188вих.13 (а.с. 100-101), в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Прокурор зазначає, зокрема, що судом вірно застосовано ст.1172 ЦК України щодо відповідальності юридичної особи за шкоду, завдану своїм працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Листом від 08.10.2013р. №52-34-12 Івано-Франківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законодавства у природоохоронній сфері (а.с. 198-199) з покликанням на п.7 ч.3 ст.29 та п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України просив розподілити суму шкоди, завданої навколишньому природному середовищу на одержувачів: 50% до спеціального фонду бюджету сільської ради, на території якої вчинено правопорушення, 20% до спеціального фонду обласного бюджету, 30% до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позивач та відповідач не забезпечили в дане судове засідання явки своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою від 16.09.2013р. не визнавалась обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутністю представників позивача та відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

29.05.2012р. Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області проведено позапланову вибіркову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства та території лісового фонду обходу №2 кварталу №7 лісової ділянки №42 Нижньоберезівського лісництва Косівського РП «Райагроліс».

За наслідками проведеної перевірки складено акт №433 від 29.05.2012р., в якому зафіксовано факт незаконної вирубки 30-ти дерев породи ялина європейська на території вищевказаної лісової ділянки (а.с. 9, 21-22).

Відповідно до цього акту, польової відомості переліку дерев по пнях від 29.05.2012р. (а.с. 164) та розрахунку розміру шкоди, завданої лісу незаконною рубкою та пошкодженням дерев (а.с. 10), складеного згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008р., розмір шкоди, завданої лісу становить 73990,80 грн.

Відсутність відшкодування в добровільному порядку Косівським РП «Райагроліс» заподіяних збитків, стало підставою для звернення Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Лючанської сільської ради до суду з позовом про стягнення з КРП «Райагроліс» 73990,80 грн. шкоди в судовому порядку.

Судова колегія, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується за наявності вини заподіювача шкоди і причинного зв'язку між самою шкодою та неправомірними діями особи, що заподіяла шкоду. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ст. 88 Лісового кодексу України, службові особи лісової охорони зобов'язані запобігати порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого порядку використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду, що можуть впливати на ліс, і припиняти їх.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Матеріалами справи, зокрема, актом перевірки №433 від 29.05.2012р. зафіксовано факт незаконної вирубки 30-ти дерев на території обходу №2 кварталу №7 лісової ділянки №42 Нижньоберезівського лісництва.

Долученими до матеріалів справи документами підтверджується, що на землях лісового фонду обходу №2 кварталу №7 лісової ділянки №42 Нижньоберезівського лісництва ведення лісового господарства здійснює Косівське РП «Райагроліс». Так, рішенням Івано-Франківської обласної ради від 18.10.2001р. №537-22/2001 Косівському РП «Райагроліс» відведено в постійне користування 20531,0 га для ведення лісового господарства (а.с. 157).

Указом Президента України від 14.05.2002р. №456/2002 на території Косівського р-ну Івано-Франківської обл. створено національний природний парк «Гуцульщина», додатками №1та №2 до якого визначено переліки землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування природному парку чи включені до його складу без вилучення, в т.ч. землі Яблунівського лісництва Косівського міжгосподарського лісгоспу (а.с. 149-150). На підставі акту приймання-передачі від 23.08.2002р. до НПП «Гуцульщина» від КРП «Райагроліс» передано без вилучення, зокрема, квартал №7 Яблунівського лісництва площею 250 га (а.с. 151-159). Наказом директора КРП «Райагроліс» №32 від 25.02.2003р. створено на базі існуючих лісництв підприємства спеціалізовані лісогосподарські дочірні підприємства, серед яких, в тому числі, Нижньоберезівське лісництво (а.с. 186).

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.05.2012р. №433, встановлено, що відповідно до таксаційного опису, плану ведення лісового господарства по Нижньоберезівському лісництві Косівського РП «Райагроліс», ділянка №42 кварталу №7 обходу №2 відноситься до категорії захисності - експлуатаційні ліси, а також згідно з розподілом земель НПП «Гуцульщина», ця ділянка входить в територію НПП без вилучення.

Вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07.11.2012р. у справі №0910/1715/2012, який набрав законної сили, встановлено доведеною вину Котюка І.Д. у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст.367 КК України, оскільки він вчинив службову недбалість, тобто будучи службовою особою, неналежно виконував свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам.

Вироком встановлено, що наказом директора КРП «Райагроліс» №30-к від 02.02.2012р. Котюк І.Д. був прийнятий на роботу на посаду майстра лісу Нижньоберезівського лісництва. Цього ж числа йому було передано під охорону обхід №2 Нижньоберезівського лісництва, який складається з кварталів 7, 12 та 23. Відповідно до посадової інструкції Котюка І.Д., до його обов'язків входило, зокрема, здійснення охорони обходу №2, виявлення незаконних вирубок та лісопорушень.

Внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків по охороні і захисту лісу через несумлінне ставлення до них, Котюк І.Д. у період з 02.02.2012р. по 29.05.2012р. на території переданого йому обходу №2, кварталу 7, лісова ділянка 42 Нижньоберезівського лісництва, допустив вчинення незаконних рубок 30 дерев ялини європейської, які своєчасно не виявив та не зафіксував, хоча мав реальну можливість і зобов'язаний був це зробити, чим заподіяв навколишньому природному середовищу, державним та громадським інтересам шкоду на суму 73990,80 грн. (а.с. 165-167).

Зважаючи на норми ст.35 ГПК України, згідно якими вирок суду із кримінальної справи є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, судова колегія вважає преюдиційним вищезазначений процесуальний документ при вирішенні даної справи в частині встановлення факту порушення природоохоронного законодавства несумлінним виконанням службових обов'язків посадовою особою відповідача, а також факт завдання збитків державі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відповідає за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З огляду на викладене, судова колегія суддів зазначає, що актом перевірки від 29.05.2012р. №433 підтверджено факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених лісів обходу №2 кварталу №7 лісової ділянки №42 Нижньоберезівського лісництва, що знаходяться на території Лючанської сільської ради сільської ради (а.с.11).

Даними діями лісокористувача порушено вимоги п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, якою постійних лісокористувачів зобов'язано забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів та використовувати земельні ділянки лісового фонду способами, які забезпечували б збереження оздоровчих та захисних властивостей лісів, а також створювали б сприятливі умови для їх охорони, захисту, використання і відтворення.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що саме порушення відповідачем, як лісокористувачем, вимог лісового законодавства щодо забезпечення охорони та захисту лісових насаджень призвело до незаконної порубки лісу на території лісництва КРП «Райагроліс».

Наведеним вище спростовуються доводи відповідача про те, що КРП «Райагроліс» не завдавало шкоди лісовим ресурсам та про відсутність його вини, а також доводи про неможливість застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. №665 та постанови від 23.05.2007р. №761.

Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, а згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відповідає за шкоду, заподіяну працівником при виконанні ним своїх службових обов'язків.

Зі змісту ст. 19 Лісового кодексу України вбачається, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, покладено на постійних лісокористувачів.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Слід зазначити також, що шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища).

Відповідач під час розгляду справи, в порушення вимог ст.ст.33, 34, 43 ГПК України, не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконної вирубки, а також відсутність вини в такій бездіяльності його працівників.

На підставі наведеного колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про підставність позовних вимог Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Лючанської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області про стягнення з Косівського районного підприємства "Райагроліс" 73 990,80 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев, оскільки даний факт підтверджується матеріалами справи, а відповідальність за таке правопорушення покладається на відповідача згідно вимог діючого законодавства.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в накладенні арешту на рахунок та майно відповідача (в порядку ст.66 ГПК України) через недоведеність прокурором обставин утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Щодо тверджень скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то колегія такі безпідставні, оскільки виправлення описки в ухвалі суду від 27.09.2013р. оформлено належним чином, відповідно до вимог ст.89 ГПК України, а в матеріалах справи наявне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано та не доведено в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Однак, оскільки збитки внаслідок незаконної вирубки лісових ресурсів завдані на території Лючанської сільської ради, відповідно до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", з врахуванням положень п.7 ч.3 ст.29 та п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, суму заявлених збитків слід було розподілити на одержувачів: 50% до фонду охорони навколишнього природного середовища Лючанської сільської ради, на території якої вчинено правопорушення, 20% до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету, 30% до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Косівського районного підприємства "Райагроліс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2012р. у справі №5010/856/2012-П-3/43 змінити, виклавши абзаци 2, 3, 4 резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з відповідача Косівського районного підприємства "Райагроліс" (78633, с.Пістинь, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., вул. 30 років Перемоги, 1, ідентифікаційний код 13658480, р/р 26001300619, МФО 336503) 73990,80 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 36995,40 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Лючанської сільської ради (78616, с.Люча, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., вул.Шевченка, 23, ідентифікаційний код 38026046, р/р 33114331700280, ГУДКСУ в Івано-Франківській області, одержувач - УДКСУ у Косівському районі), 14798,16 грн. до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету, 22197,24 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 18.10.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.