Рішення № 34201665, 14.10.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа № 926/792/13.

За позовом державного підприємства «Хотинське лісове господарство»

до відповідача фізичної особи підприємця Сафрюка Олександра Віталійовича

про визнання недійсним договору оренди.

Суддя С.О. Миронюк.

Представники:

Від позивача - Подря Р.О. - представник. Довіреність № 380 від 07.06.2013 р.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: державне підприємство «Хотинське лісове господарство» звернулося з позовом до фізичної особи підприємця фізичної особи підприємця Сафрюка Олександра Віталійовича, що проживає за адресою, м. Чернівці про визнання недійсним договору оренди № 2/53 транспортного засобу - автобуса марки Мерседес-Бенс 410 укладеного 03.01.2011 р.

Державне підприємство «Хотинське лісове господарство» звернулося із позовною заявою до приватного підприємця Сафрюк Олександра Віталійовича про визнання Договору оренди транспортного засобу № 2/53 від 03.01.2011 року - недійсним з моменту його укладання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір не містить усіх істотних умов, передбачених Законом України «Про оренду державного та комунального майна», що є підставою для визнання цієї угоди недійсною з огляду на положення ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України.

Ухвалою суду від 29.07.2013 р. порушено провадження по даній справі, судове засідання призначено на 15.08.2013 р.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався, в зв'язку з неявкою представників сторін та для витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 01.10.2013 р. продовжено розгляд справи до 14.10.2013 р.

Представник позивача в судовому позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що на правовідносини, які виникли між сторонами за договором оренди транспортного засобу дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не поширюється, оскільки транспортний засіб, що є предметом договору оренди не є об'єктом оренди в розумінні частини 1 статті 4 даного Закону. Відповідач також стверджує, що при укладанні спірного договору сторони дійшли усіх істотних умов.

Крім того, відповідач також вказує, що визнати недійсним договір оренди транспортного засобу з моменту його укладання неможливо. Оскільки відповідно до ст.. 207 ГК України, за своїм змістом зобов'язання може бути визнано недійсним і припинено лише на майбутнє.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд встановив:

03 січня 2011 року між позивачем - приватним підприємцем Сафрюк О.В. (надалі - Орендодавець) та відповідачем - ДП «Хотинське лісове господарство» (надалі - Орендар) укладено Договір оренди транспортного засобу № 2/53 (надалі-договір), згідно якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування Мерседес-Бенс 410, реєстраційний номер СЕ 0593АА, 1996 року випуску, шасі № 6114682Р356050 (надалі - транспортний засіб) та своєчасно та в повному розмірі вносити орендну плату.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендну плату Орендар незалежно від своєї господарської діяльності сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця наперед за наступний місяць не пізніше 10 числа попереднього місяця.

Розмір орендної плати за договором становить 24,375 грн. за годину (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.7. договору останній укладено строком на 12 місяців, що діє з 31.01.2011 року до 01.01.2012 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбаченні цим договором.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, сторонами підписано акт приймання виконаних робіт від 30.12.2011 року за 2011 рік на загальну суму 50139,38 грн. та акт приймання виконаних робіт від 31.07.2012 року за січень -липень 2012 рік на загальну суму 27763,13 грн. Тобто орендарем (позивачем) зазначені орендні послуги підтверджено.

Згідно ч. 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 р. N 02-5/237, об'єктами оренди може бути лише майно, зазначене у ч. 1 ст. 4 Закону«Про оренду державного та комунального майна» N 2269-ХП від 10 квітня 1992 року (далі - Закон).

Абзац 3 ч. 1 ст. 4 Закону, до об'єктів оренди відносить нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Згідно ст. 62 Господарського кодексу України підприємство це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, (ч. 4 ст. 62 ГК України).

Частина 1 статті 4 Закону визначає перелік майна, що може бути об'єктом оренди, при цьому в переліку видів майна не передбачено, що об'єктом оренди може бути рухоме майно яке належить на праві приватної власності фізичній особі. Тобто, до об'єктів оренди віднесено лише майно, що належить на праві власності підприємствам, а не майно фізичної особи.

Від так дія даного Закону не розповсюджується на правовідносини, щодо оренди транспортного засобу, що належить фізичній особі та є предметом договору оренди транспортного засобу № 2-53 від 03.01.2011р.

Враховуючи зазначені обставини, посилання позивача на ч. 1 ст. 203 ЦК України, як на підставу для недійсності правочину, є безпідставним.

Згідно з статтею 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас у ст. 180 ГК визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Досліджуючи відповідність Договору вимогам ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України, суд дійшов наступних висновків:

1) зміст Договору не суперечить Цивільному та Господарському кодексам України, іншим законодавчим актам, а також моральним засадам суспільства, а протилежного позивачем не доведено;

2) особи, які підписали Договір, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності (ст. 92 ЦК України);.

3) волевиявлення сторін під час укладення Договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, оскільки не доведено інше, натомість матеріалами справи підтверджується виконання позивачем Договору та прийняття відповідачем виконаного за Договором;

4) також суд не вбачає порушення форми укладення Договору або його фіктивного характеру.

Судом встановлено, що при укладенні договору оренди транспортного засобу №2/53 від 03.01.2011р. сторони дійшли згоди щодо усіх його істотних умов. Так, розділом 1 Договору визначено предмет. Ціна договору визначена в розділі 3. Строк дії Договору передбачено в п.5.1. Крім того, сторонами дотримано вимог ст. 799 ЦК України, щодо обов'язкової письмової форми даного правочину.

Підписання спірного договору оренди транспортного засобу № 1 від 9 липня 2010 року, а також його виконання сторонами, свідчить про те, що при його укладенні між сторонами була досягнута згода по всім істотним умовам, необхідним для такого виду договору.

При цьому обставини, з якими позивач пов'язує недійсність укладеного з відповідачем договору, а саме відсутність у договорі істотних умов - складу і вартість майна з урахуванням її індексації та відсутністю оцінки об'єкта оренди (ст. ст. 10, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), не свідчать про недотримання сторонами в момент укладення договору приписів ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки відсутність в угоді істотної умови не є підставою для визнання цієї угоди недійсною з огляду на положення ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України, а тому суд вважає що відсутні правові підстави для визнання недійсним оспорюваного договору.

Посилання позивача на відсутність у договорі істотних умов - складу і вартості майна з урахуванням її індексації та відсутністю оцінки об'єкта оренди (ст. ст. 10, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), що, на його думку, свідчить про недійсність договору, є необґрунтованими, оскільки відсутність істотних умов договору може свідчити про неукладеність даної угоди. При цьому за змістом частини 8 статті 181 Господарського кодексу України неукладеним є договір, який не відбувся. Як встановлено судом, спірний договір сторонами фактично виконаний, у зв'язку з чим підстави вважати його неукладеним відсутні.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками ВСУ та ВГСУ викладених у Постановах: від 10.02.2009 у справі N 10/33/08 (ВСУ); від 02.11.2011р. у справі № 16/17-1268-2011(ВГСУ).

За таких обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

У судовому засіданні 14 жовтня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 18 жовтня 2013 року.

Суддя С.О. Миронюк