Рішення № 34201580, 15.10.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру, 20 тел.678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

від 15 жовтня 2013 року по справі №927/1194/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1194/13

за позовом: Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, вул.Дорогожицька,

10, м.Київ, 04112 (Чернігівська філія Концерну радіомовлення,

радіозв'язку та телебачення, вул. Комсомольська, 53-Б, м. Чернігів,

14000)

до відповідача: Державного комунального підприємства Телерадіокомпанії «Ніжинське телебачення», пл.Леніна, 1, кім. 85, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

про стягнення 13221грн.07коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Нацик О.В. - представник, довір. від 03.10.13р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 13138грн.20коп. боргу за телекомунікаційні послуги, надані в квітні-червні 2013 року на підставі договору №4/13 від 01.04.2013р., 82грн.87коп. процентів річних, нарахованих за період з 20.05.13р. по 29.08.13р.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення адресату, проте уповноваженого представника в засідання господарського суду не направив.

До початку судового засідання від відповідача надійшла факсограма з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.

Оскільки явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізовує на власний розсуд. Враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував, а тому суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача крім суми боргу за послуги також 382грн.83коп. пені, нарахованої за період з 20.05.13р. по 29.08.13р. До заяви надано докази надсилання її копії відповідачу.

Приймаючи до уваги, що в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, судом приймається заява позивача до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Клопотання позивача про відмову від здійснення фіксації судового засідання технічними засобами судом задоволено. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2013 року між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Чернігівської філії (позивач у справі, виконавець за договором) та Державним комунальним підприємством Телерадіокомпанією «Ніжинське телебачення» (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір №4/13 (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги у відповідності до ліцензії виконавця на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення, а замовник, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання, зокрема, своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за рахунками, виставленими виконавцем.

В розділі 3 договору сторони узгодили умови щодо ціни договору та встановили, що ціна договору на 2013 рік визначається додатком №1 до даного договору і складається з: ціни на телекомунікаційні послуги з використанням технічних засобів виконавця за «Тарифами на телекомунікаційні послуги Концерну РРТ», затвердженими наказом КРРТ №312 від 10.10.12р.; ціни на телекомунікаційні послуги з використанням технічних засобів замовника за домовленістю сторін. Ціни вказані без урахування ПДВ.

Як вбачається з додатку №1 до договору, вартість послуг сторонами визначена у розмірі 5,97грн./год.

В розділі 5 договору сторони визначили умови і порядок розрахунків та встановили, що розгляд підсумків виконання наданих телекомунікаційних послуг і якісних показників технічних засобів проводиться щомісячно (п.5.1. договору). Виконавець щомісячно, не пізніше 10-го числа, складає акт прийняття наданих послуг, після чого направляє рахунок та акт замовнику (п.5.2. договору).

Замовник у триденний строк після отримання рахунку та акту розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю (п.5.3. договору). За наявності зауважень або заперечень до рахунку та акту, замовник протягом трьох днів після їх отримання, складає протокол зауважень або заперечень, направляє його виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі непогодження сторін на оперативній нараді, спірні питання вирішуються відповідно до чинного законодавства (п.5.4. договору).

У разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в зазначений п.5.4. строк, послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному актом прийняття наданих послуг, а сума, що зазначена в акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті (п.5.5. договору). Зміна суми, зазначеної в акті, в односторонньому порядку не допускається (п.5.6. договору).

Розрахунки за надання телекомунікаційних послуг здійснюються безпосередньо між виконавцем і замовником за цінами згідно додатку №1 (п.5.7 договору). Щомісячна оплата здійснюється за фактично відпрацьований час фактичних технічних засобів. Не пізніше 20 числа наступного місяця проводиться остаточний розрахунок за надані послуги з урахуванням авансу. (п.5.8. договору).

Аналіз змісту договору №4/13 від 01.04.2013р. свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини з надання послуг у сфері телекомунікацій, які регулюються нормами спеціального Закону України «Про телекомунікації», а також загальними положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За повідомленням позивача ним надані відповідачу телекомунікаційні послуги в квітні-червні 2013 року загальною вартістю 13138грн.20коп.

Як зазначає позивач, відповідач отримані в квітні-червні 2013 року телекомунікаційні послуги не оплатив, а тому, за твердженням позивача, на момент подання позову у відповідача наявна заборгованість за отриманні телекомунікаційні послуги в сумі 13138грн.20коп.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладений обов'язок доведення суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем на підтвердження факту надання відповідачу в період з 01.04.13р. по 22.07.13р. телекомунікаційних послуг на підставі договору №4/13 від 01.04.13р. надано до позовної заяви копії рахунків-фактур №0163/13 від 30.04.13р., №0213/13 від 31.05.13р., №0261/13 від 30.06.13р. (а.с.20-22)

Разом з тим, аналіз змісту розділу 5 договору, свідчить, що належними доказами надання телекомунікаційних послуг є акт прийняття наданих послуг, який щомісячно не пізніше 10-го числа складається виконавцем та направляється разом із рахунком замовнику. При цьому, замовник у триденний строк після отримання рахунку і акту, розглядає їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю. А за наявності зауважень або заперечень до рахунку та акту, замовник протягом трьох днів після їх отримання, складає протокол зауважень або заперечень, направляє його виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. Також сторонами встановлено, що у разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в зазначений п.5.4. строк, послуга вважається прийнятою замовником в обсязі, визначеному актом прийняття наданих послуг, а сума, що зазначена в акті, вважається узгодженою сторонами і підлягає оплаті.

Крім того, суд приймає до уваги, що зі змісту договору вбачається визначення сторонами вартості телекомунікаційних послуг у грн./на год., тобто вартість наданих послуг кожного місяця не є сталою, внаслідок чого сторонами встановлено, що оплата фактично отриманих послуг має здійснюватись замовником на підставі виставлених виконавцем рахунків (п/п. «е» п.2.4., розділ 5 договору).

Отже, згідно з умовами договору, обов'язок відповідача сплатити вартість наданих йому послуг кореспондує з обов'язком позивача щомісяця, не пізніше 10 числа, надати відповідачу рахунок на оплату та Акт прийняття наданих послуг, в якому визначається обсяг наданих послуг та відображається сума, що підлягає оплаті.

На вимогу суду позивачем надано акти прийому-передачі наданих послуг. Аналіз вказаних актів свідчить, що відповідачем ці акти не підписані.

Крім того, позивачем на підтвердження виконання свого обов'язку щодо щомісячного надсилання відповідачу актів та рахунків надано суду копію фіскального чеку №7229 від 25.09.13р., виданого підприємством «Укрпошта», та опис вкладення до цінного листа №23733961, із яких вбачається, що фактично рахунки-фактури та акти прийому-передачі наданих послуг були надіслані позивачем відповідачу лише 25.09.13р., тобто після порушення провадження у справі. Відповідачем вказані документи отримані 03.10.13р.

Відповідно до п.5.3. договору відповідач, як замовник, зобов'язаний у триденний строк після отримання рахунку та акту, розглянути їх, і у випадку відсутності зауважень або заперечень, підписати акт, скріпити печаткою та повернути виконавцю.

На момент розгляду справи по суті сторонами не надано суду доказів підписання та повернення відповідачем актів. Тому, виходячи із умов договору, зокрема п.5.5., суд приходить до висновку, що послуга відповідачем прийнята та узгоджена вартість послуг.

Разом з тим, з огляду на умову договору, викладену у п.5.8., та приймаючи до уваги, що обов'язок відповідача сплатити надані послуги ставиться в залежність від зустрічного зобов'язання позивача надіслати акти про надані послуги та рахунки, в яких має бути відображена сума, що підлягає сплаті, а фактично позивачем акти прийому-прийняття наданих послуг за квітень-червень 2013р. та рахунки на оплату направлені відповідачу з порушенням умов договору - лише 25.09.13р., тому суд приходить до висновку, що на момент вирішення спору термін оплати відповідачем наданих послуг не настав. А відтак, відсутні підстави для ствердження про порушення відповідачем зобов'язань за договором та наявності у нього заборгованості в сумі 13138грн.20коп.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, право позивача, яке він просить захистити у визначений ним спосіб, має бути порушено на момент його звернення до суду з позовом.

Вразовуючи, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача станом на 16.09.13р. (день направлення позовної заяви до суду відповідно до дати на поштовому штемпелі на конверті) та на день вирішення спору заборгованості в сумі 13138грн.20коп., а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно із п.6.5. договору за несвоєчасну оплату рахунку виконавця, у строки, передбачені п.5.8. договору, замовник сплачує пеню, яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються пеня, за кожен день прострочення та за весь період такого прострочення.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 382грн.83коп. пені, нарахованої за період з 20.05.2013р. по 29.08.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту вищенаведених норм господарського та цивільного законодавства вбачається, що підставою для застосування до боржника відповідальності у вигляді пені є порушення ним зобов'язання.

Враховуючи, що судом не встановлено факту порушення відповідачем зобов'язання, відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідача 382грн.83коп. пені, нарахованої за період з 20.05.2013р. по 29.08.2013р.

В силу ст.625 Цивільного кодексу України відповідальність боржника у вигляді сплати кредитору трьох процентів річних настає у разі порушення боржником грошового зобов'язання.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується факт порушення відповідачем грошового зобов'язання станом на день звернення позивачем до суду та вирішення спору, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 82грн.87коп. процентів річних за період з 20.05.13р. по 29.08.13р.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим у задоволенні позову має бути відмовлено повністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом позивача.

Керуючись ст.230 Господарського кодексу України ст.ст.549,625,901 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,22,33,34,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення підписано 17 жовтня 2013 року.

Суддя Т.Г. Оленич