Рішення № 34201452, 16.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2013 р.Справа № 916/2039/13

За позовом: Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт"

До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКА", Виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради

про визнання недійсними розпорядження та свідоцтва про право власності

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від прокуратури: Пшенічко С.О., представник за посвідченням

Від позивача: не з'явився

Від відповідачів: Грішин О.В., керівник ТОВ "ТЕКА"

Від 3-ої особи: не з'явився

Суть спору: Чорноморський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКА", Виконавчого комітету Одеської міської ради та Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, в якій просить суд визнати недійсним розпорядження Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради №1169 від 16.11.2001р., "Про затвердження Акту Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 16.10.2001р. - автозаправної стації за адресою: вул. Приморська, 40", та визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане ТОВ "Тека" виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.08.2009р. на нежитлову будівлю автозаправної станції, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 40.

19.08.2013р. до господарського суду Одеської області надійшли клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКА", у яких відповідач просив суд припинити провадження у справі та винести ухвалу про передачу справи за підсудністю до адміністративного суду. Вказані клопотання були залишені судом без задоволення, оскільки, на переконання суду, склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник даний спір, мають господарсько-правовий характер.

У поданому відзиві від 27.09.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКА" заявлено суду клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого ТОВ "Тека" виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.08.2009р. Заявлене Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКА" клопотання від 27.09.2013р. про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності судом залишено без задоволення, оскільки спірним правовідносинам, на переконання суду, повинна бути надана правова оцінка з винесенням рішення у справі, що також узгоджується з пунктом 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКА" проти задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним розпорядження Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради №1169 від 16.11.2001р. заперечував також з підстав, зазначених у письмовому відзиві.

Додатково, 04.10.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКА" подано до суду клопотання про сплив позовної давності, у якому представник відповідача просив суд його задовольнити та відмовити в позові у справі про визнання недійсними розпорядження Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради №1169 від 16.11.2001р. та свідоцтва про право власності, виданого ТОВ "Тека" виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.08.2009р.

Представники відповідачів - Виконавчого комітету Одеської міської ради та Приморської районної адміністрації Одеської міської ради у судові засідання не з'явилися, письмових відзивів на позовні вимоги не надали, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Відповідно до наданих суду письмових пояснень представника Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", третя особа у справі позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, що вбачається з наданих суду письмових пояснень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідача та третьої особи, суд встановив.

На підставі рішень виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.04.2001р. № 250 та Одеської міської ради від 17.04.2001р. № 2384-ХХІІІ Державному підприємству „Одеський судноремонтний завод „Україна" було затверджено проект відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку загальною площею 0,3517 га в тимчасове довгострокове користування, на умовах оренди, строком на 25 років, для будівництва, експлуатації та обслуговування АЗС на 250 заправок на добу за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 40.

20 квітня 2001року між Державним підприємством „Одеський судноремонтний завод „Україна" (Завод) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕКА" (Фірма) укладено договір про спільну діяльність, предметом якого було капітальне будівництво та експлуатація стаціонарної автозаправної станції на 250 заправок на добу за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 40, з метою отримання прибутку. Відповідно до розділу 3 Договору для досягнення мети Договору сторони повинні були внести майнові внески, а саме: внеском Заводу є право користування земельною ділянкою площею 0,3517 га за адресою м. Одеса, вул. Приморська, 40, що надана Заводу у тимчасове користування на умовах оренди для будівництва та експлуатації АЗС на 250 заправок на добу на підставі рішення Одеської міської ради № 2384-ХХІІІ від 17.04.2001 року, внеском Фірми є власні грошові кошти, а також можуть бути капітальні вкладення та обладнання АЗС, при цьому, грошові та інші майнові внески сторін, а також майно, створене або набуте в результаті спільної діяльності , у тому числі АЗС, є їх спільною дольовою власністю.

Згідно до п. 3.2. Договору про спільну діяльність в редакції додаткової угоди № 1 від 25.04.2001 р., внеском Заводу є право користування земельною ділянкою площею 0,3517 га по вул. Приморська, 40 в м. Одесі. Вартість такого майнового права визначалася з урахуванням експертної оцінки і відображається в Додатку №1 до Договору. Відповідно до п. 1 підписаного між сторонами Додатку №1 від 10.01.2002р. до Договору про спільну діяльність, суми внесків кожної сторони в інвестування капітального будівництва стаціонарної автозаправної станції на 250 заправок на добу по вул. Приморська, 40 склали: ТОВ „ТЕКА" - 1654333,65 грн., у тому числі 1501599,39 грн. - балансова вартість АЗС з підземним розміщенням 5 резервуарів, 152734,26 грн. - балансова вартість двох паливно - роздавальних резервуарів; ДП „Одеський СРЗ „Україна" - 162000 грн. відповідно до звіту від 26.10.2001 року про незалежну оцінку вартості права користування земельною ділянкою площею 3517 кв. м по вул. Приморська, 40. У п. 2 Додатку №1 від 10.01.2002р. до Договору про спільну діяльність сторонами було узгоджено, що доля ТОВ "ТЕКА" в об'єкті спільної власності (АЗС) складає 91\100, а доля ДП„Одеський судноремонтний завод „Україна" - 9\100.

Фактичний перехід права користування на земельну ділянку площею 0,3517 га по вул. Приморська, 40 в м. Одесі до ДП„Одеський судноремонтний завод „Україна", яка була внеском підприємства у спільну діяльність, відбувся на підставі укладеного між ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна" та Одеською міською радою договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 01.10.2001р. (копія а.с. 42-45)

На виконання досягнутих двосторонніх домовленостей ТОВ „ТЕКА" та ДП„Одеський судноремонтний завод „Україна" було розроблено та погоджено проектно-дозвільну документацію на будівництво стаціонарної автозаправної станції на 250 заправок на добу за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 40, в результаті чого на замовлення ТОВ „ТЕКА" та ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна" 16.10.2001р. державною технічною комісією було складено та підписано акт про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації (копія а.с. 49-51).

16.11.2001р. за результатами розгляду заяви ТОВ „ТЕКА", акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 16.10.2001р. по вул. Приморська, 40, копії договору на право тимчасового користування землею, на умовах оренди № 9472 від 01.10.2001р., копії рішення Одеської міської ради від 17.04.2001р. № 2384-ХХІІІ, копії висновку УАМ № 155/00 від 16.03.2000р., копії архітектурно-планувального завдання № 16/16 від 14.06.1999 р. Жовтневою районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради (правонаступником якої є Приморська районна адміністрація Одеської міської ради) прийнято розпорядження № 1169, яким затверджено акт державної технічної комісії від 16.10.2001р. про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації - автозаправної станції по вул. Приморська, 40.

В подальшому, на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №971 від 02.10.2006 року реорганізовано ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна" шляхом приєднання до ДП "Одеський морський торговельний порт" та визначено, що ДП „ОМТП" є правонаступником прав і обов'язків ДП „Одеський СРЗ „Україна".

15.10.2007 року між ДП "Одеський морський торговельний порт" та ТОВ „ТЕКА" укладено додаткову угоду № 2 до Договору про спільну діяльність від 20.04.2001 року, в якій зазначено про перехід прав та обов'язків за Договором від 20.04.2001 року від ДП „Одеський СРЗ „Україна" до ДП „ОМТП", а також досягнуто згоди щодо дострокового розірвання Договору про спільну діяльність з моменту підписання цієї Угоди. В укладеній додатковій угоді сторонами прийнято на себе зобов'язання здійснити звіряння взаєморозрахунків та погасити виявлені заборгованості протягом 15 календарних днів з моменту підписання цієї угоди та у цій частині дія Договору припиняється виконанням сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

12.08.2009р. виконавчим комітетом Одеської міської ради видане ТОВ „ТЕКА" свідоцтво про право власності на об'єкт за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 40, який в цілому складається з будівлі літ „А", загальною площею 43,8 кв. м. Свідоцтво видане на підставі розпорядження Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 1169 від 16.11.2001р.

Між тим, на відсутність у ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна" права на земельну ділянку - внесок у спільну діяльність на момент укладення договору про спільну діяльність від 20 квітня 2001року звернув увагу господарський суд Одеської області під час розгляду двосторонніх позовних вимог ДП "Одеський морський торговельний порт" та ТОВ „ТЕКА" про визнання договору про спільну діяльність від 20.04.2001 року розірваним та про відшкодування частки у спільній частковій власності, як еквіваленту 9/100 частин майнового комплексу АЗС у справі № 30/127-10-3440. Рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2010р. у справі № 30/127-10-3440, яке залишено без змін постановами апеляційної (від 21.12.2010р.) та касаційної (від 22.02.2011р.) інстанцій, у задоволенні позовних вимог у справі відмовлено, а договір про спільну діяльність №СР-48, укладений між Державним підприємством „Одеський Судноремонтний завод „Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕКА", визнано недійсним.

У якості підстав позову Чорноморським прокурором з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області вказується на те, що укладення договору про спільну діяльність №СР-48 від 20 квітня 2001року відбулось із порушенням чинного законодавства України, за відсутності погодження Одеської міської ради, у зв'язку з чим будь-які подальші дії учасників сумісної діяльності по відношенню до майна, яке було передано ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна" у сумісну діяльність, порушує право власності позивача - територіальної громади в особі Одеської міської ради.

Позовні вимоги у справі направлені на визнання недійсними розпорядження Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради №1169 від 16.11.2001р., "Про затвердження Акту Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 16.10.2001р. - автозаправної стації за адресою: вул. Приморська, 40", та свідоцтва про право власності, виданого ТОВ "Тека" Виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.08.2009р. на нежитлову будівлю автозаправної станції, що розташована за адресою: м.Одеса, вул. Приморська, 40.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідача та третьої особи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Прийняття Жовтневою районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради оспорюваного у справі розпорядження відбулось 16.11.2001р.

Положенням частини першої статті 58 Конституції України передбачено те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому, як вбачається з офіційного тлумачення вказаної норми основного Закону Конституційним Судом України положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) (Рішення Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999р.).

Таким чином, на думку суду, надання правової оцінки судом спірним правовідносинам сторін повинно відбуватись з урахуванням законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу УРСР, дія якого поширювалась до 01.01.2004р., перебіг строку позовної давності починається зі дня виникнення права на позов. Таке право виникає зі дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тобто, перебіг строку позовної давності починається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Оспорюване у справі Розпорядження прийняте виконавчим органом Одеської міської ради, який у відповідності до ст. 1,5 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" був створений для реалізації повноважень виконавчого комітету Одеської міської ради, у зв'язку з чим, на думку суду, позивач у справі міг та повинен був довідатись про прийняття Жовтневою районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради оспорюваного у справі розпорядження від 16.11.2001р. одразу після його прийняття, оскільки Одеська міська рада наділена повноваженнями контролю підзвітних їй виконавчих органів.

Згідно положень статті 75 ЦК УРСР встановлювалась обов'язковість застосування судом позовної давності незалежно від заяв сторін, а ст. 83 ЦК УРСР встановлено вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і серед яких не передбачено вимоги про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування.

Крім того, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалось винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів недійсними як форми захисту цивільних прав, у зв'язку з чим до даної категорії позовних заяв застосовується загальний трирічний строк позовної давності, що передбачався ст. 71 ЦК УРСР (п. 4 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").

У будь-якому випадку, про обізнаність Одеської міської ради з фактом прийняття Жовтневою районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради оспорюваного у справі Розпорядження від 16.11.2001р. засвідчує лист юридичного управління Одеської міської ради від 15.01.2008р., у якому йшла мова та зазначалось про прийняття оспорюваного у даній справі розпорядження.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів" якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Оскільки, на переконання суду, Одеська міська рада могла довідатись про факт порушеного права одразу після прийняття підзвітним їй органом Жовтневою районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради оспорюваного у справі розпорядження від 16.11.2001р., на думку суду, Чорноморський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради тільки 01.08.2013р., вже після закінчення трирічного строку позовної давності.

У розумінні ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

04.10.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКА" подано до суду клопотання про сплив позовної давності, у якому представник відповідача просив суд його задовольнити та відмовити в позові у справі, у зв'язку з чим пропуск Одеською міською радою строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

Посилаючись на відсутність згоди Одеської міської ради на укладення договору про спільну діяльність №СР-48 від 20 квітня 2001року Прокурор в позові у даній справі вказує на те, що передача на виконання такого договору майна, яке належало Міській раді, була незаконною. На думку Прокурора, оспорювані розпорядження Жовтневої районної адміністрації №1169 від 16.11.2001р. та свідоцтво про право власності виконавчого комітету Одеської міської ради від12.08.2009р. порушують права власника земельної ділянки - Одеської міської ради, так як видавались у зв'язку з виконанням недійсного договору про спільну діяльність №СР-48 від 20 квітня 2001року.

Між тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що положення п. 3.2. Договору про спільну діяльність в редакції додаткової угоди № 1 від 25.04.2001 р. передбачали у якості внеску Заводу - право користування земельною ділянкою площею 0,3517 га по вул. Приморська, 40 в м. Одесі.

Натомість, оспорюваним у справі розпорядженням Жовтневої районної адміністрації №1169 від 16.11.2001р. регулювались правовідносини введення в експлуатацію та реєстрації об'єктів нерухомого майна на підставі чинних та той час норм права.

Відповідно до положень чинного на момент виникнення правовідносин наказу Держкоммістобудування України від 05.10.94 року "Про затвердження Державних будівельних норм "А3.1-3.94", органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування оформляють право власності на об'єкти нерухомого майна за наявності акта державної технічної комісії про готовність зазначеного будівництвом об'єкта до експлуатації про прийняття таких об'єктів в експлуатацію.

При цьому, вимоги і умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державною власністю, незалежно від їх призначення, способів проведення будівельних робіт і поширюються на нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння, реставрацію, капітальний ремонт (далі - будівництво) об'єктів - будівель, споруд, приміщень підприємств, їх окремих черг, пускових комплексів на території Одеської області регулювалось Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державною власністю, затвердженим розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 7 серпня 2000 року № 610/А-2000.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.6 даного Порядку Державні технічні комісії призначаються районними державними адміністраціями та виконавчими комітетами міських рад (міст обласного значення). Замовник (забудовник) пред'являє державній технічній комісії: дозвіл органів державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельно-монтажних робіт; затверджену проектно-кошторисну документацію і довідку про основні техніко-економічні показники об'єкта, що приймається в експлуатацію; архітектурно-технічний паспорт об'єкта архітектури за встановленим зразком (додаток 3); документи на геодезичну розбивочну основу для будівництва, а також документи на геодезичні роботи, виконані замовником в процесі будівництва; документи на геологію та гідрогеологію будівельного майданчика про результати випробування грунту та аналізу грунтових вод; геодезичну схему фактичного розташування інженерних мереж; паспорти на устаткування та механізми; довідки міських експлуатаційних організацій, що зовнішні комунікації холодного та гарячого водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання, енергопостачання та зв'язку забезпечать нормальну експлуатацію об'єкта і прийняті цими організаціями на обслуговування; довідку про відповідність потужностей, що вводяться (для початку періоду освоєння проектних потужностей), потужностям, що передбачені проектом; документацію, перелічену в п. 2.7 ДБН А.3.1-3-94.

Згідно п. 2.8 даного Порядку державна технічна комісія була зобов'язана перевірити відповідність об'єкта затвердженій (погодженій) технічній документації; відповідність виконаних будівельно-монтажних робіт заходам з охорони праці, забезпеченню пожежо-, вибухобезпеки, будівельним нормам; окремі конструкції, вузли будівель і споруд; наявність виконавчої технічної документації; наявність дозволів відповідних служб на підключення об'єкта до мереж водопроводу, гарячого водозабезпечення, каналізації, енергозабезпечення, теплових і газових мереж.

Таким чином, при затвердженні акту державної технічної комісії від 16.10.2001р. про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації - автозаправної станції по вул. Приморська, 40, Жовтнева районна адміністрація виконавчого комітету Одеської міської ради діяла в сфері регулювання правовідносини введення в експлуатацію та реєстрації об'єктів нерухомого майна у відповідності до вимог наказу Держкоммістобудування України від 05.10.94 року "Про затвердження Державних будівельних норм "А3.1-3.94". При цьому, на думку суду, Жовтневою районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради у прийнятому розпорядженні від 16.10.2001р. жодним чином не регулювалось земельних правовідносин, у т.ч. не зачіпалось прав та інтересів Одеської міської ради, як власника земельної ділянки.

Крім того, як засвідчується матеріалами справи, акт державної технічної комісії від 16.10.2001р. про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації - автозаправної станції по вул. Приморська, 40 затверджувався Жовтневою районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради у відношенні двох замовників будівництва: ДП „Одеський Судноремонтний завод „Україна" та ТОВ „ТЕКА".

При цьому, до прийняття оспорюваного розпорядження, право користування земельною ділянкою площею 0,3517 га по вул. Приморська, 40 в м. Одесі було отримано ДП„Одеський судноремонтний завод „Україна" на підставі укладеного з Одеською міською радою договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 01.10.2001р. Відповідно, така земельна ділянка надавалась ДП„Одеський судноремонтний завод „Україна" з метою будівництва, експлуатації та обслуговування АЗС на 250 заправок на добу.

За умовами п. 3.4.5 Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 01.10.2001р. ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна" був зобов'язаний без попередньої письмової згоди Одеської міської ради не передавати земельну ділянку у суборенду, будь-яким іншим способом не здійснювати повну або часткову передачу прав та обов'язків за цим договором третім особам ( в т.ч. за договором про сумісну діяльність, установчим договором та ін.).

Таким чином, будучи обізнаною з фактичною передачею частини прав на земельну ділянку площею 0,3517 га по вул. Приморська, 40 в м. Одесі від ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна" до ТОВ „ТЕКА" (що засвідчують наявні у справі докази), Одеська міська рада могла захистити свої права поданням позову про розірвання такого договору, однак позивач до цього часу не скористався таким правом. Більш того, відповідно до наданої у судовому засіданні від 16.10.2013р. інформаційної довідки про надання дозволів суб'єктам господарювання на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), питання про надання в оренду ТОВ „Тека" земельної ділянки площею 0,3517 га по вул. Приморська, 40 в м.Одесі винесено на розгляд сесії ХХІ постійною комісією із землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради 09.10.2013р.

З урахуванням вищевикладеного, на думку суду, позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження Жовтневої районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради №1169 від 16.11.2001р. заявлені Прокурором необґрунтовано та з пропуском строку позовної давності, у зв'язку з чим такі вимоги не підлягають задоволенню судом.

Щодо іншої частини позовних вимог у справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого ТОВ "Тека" виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.08.2009р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, як один із способів захисту визнання недійсним тільки правочину.

Відповідно до змісту ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, в редакції положення станом на 03.06.2009р. чинної на момент оформлення оспорюваного у справі свідоцтва, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

У відповідності до змісту п. 6 Тимчасового положення, в редакції положення станом на 03.06.2009р. чинної на момент оформлення оспорюваного у справі свідоцтва, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти.

Таким чином, свідоцтво про право власності є документом, яким оформлюється відповідне право, тобто не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що прокурором у справі було не вірно обрано спосіб захисту прав та інтересів позивача у справі поданням позову про визнання недійсним свідоцтва, яке не є правочином у розумінні ст. 16 ЦК України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спір про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки виходячи зі змісту ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, тому з урахуванням статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а спірні правовідносини мають господарсько-правовий характер.

У відповідності до п. 4.3 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Таким чином, дослідивши правову природу позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого ТОВ "Тека" виконавчим комітетом Одеської міської ради 12.08.2009р., та врахувавши п. 4.3 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, суд приходить до висновку, що Прокурором у справі було не вірно обрано спосіб захисту прав та інтересів позивача у справі, у зв'язку з чим відмовляє в позові у даній частині позовних вимог.

З урахуванням усього вищевикладеного, на думку суду, позовні вимоги у справі заявлено неправомірно, у зв'язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні в повному обсязі.

При розподілі судових витрат у справі, суд виходить з положень п. п. 4.6, 2.11 постанови Пленуму від 21.02.2013р. за № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Так, згідно п. 4.6 постанови Пленуму приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. А згідно до п. 2.11 постанови Пленуму якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити.

2. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 04056919) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206 судовий збір в сумі 2294 /дві тисячі двісті дев'яносто чотири/грн.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2013 року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д'яченко Т.Г.