Рішення № 34201313, 14.10.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2013 року Справа № 913/2194/13

Провадження № 6/913/2194/13

За позовом Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод", м. Київ

до відповідача Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 619 416 грн. 00 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Лисенко В.П.

У засіданні брали участь:

від позивача - Ляшенко Н.С., дов. № 3445 від 29.12.2012;

від відповідача - Бугайов А.В., дов. № 03/5-695 від 28.12.2012.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 619 416 грн. 00 коп. , в тому числі: за пошкоджені вагони у розмірі 552 960 грн. 00 коп., витрати на послуги з оцінки в розмірі 3 600 грн. 00 коп., неодержаний прибуток (втрачена вигода) в розмірі 62 856 грн. 00 коп.

У судовому засіданні представниками сторін подані додаткові пояснення по справі, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач за відзивом на позовну заяву (арк. справи 91-92) проти позову заперечує та, зокрема, зазначає, що в позовній заяві зазначається розмір збитків, який складається з ринкової вартості залізничних вагонів №№ 60616976, 67358218, 67703603, але позивачем не надано звіту про оцінку пошкоджених на піввагонів з визначенням методики визначення вартості даних залізних вагонів. В той же час не надано доказів наявності збитків від упущеної вигоди в сумі 62 856 грн. 00 коп.

Також за поясненнями від 14.10.2013 відповідачем вказано про те, що зазначені вагони знаходяться на території підприємства відповідача та підприємство сплачує плату за користування цими вагонами, що підтверджується відповідними накопичувальними картками.

Позивачем до суду надані заперечення на відзив, за якими, останній з доводами відповідача не погодився та навів власні обґрунтування.

Також поясненнями від 14.10.2013 представник позивача підтвердив, що спірні вагони знаходяться на території відповідача, за них здійснюється плата за користування та у встановленому порядку вагони із обігу не виключено.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

27.06.2012 між ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» та ДП «Донецька залізниця» укладений агентський договір № Д/М-1203/НЮ-ДОХ. Відповідно до умов договору комерційний агент (ДП «Донецька залізниця») за агентську винагороду зобов'язується надати довірителю (ДП «Дарницький вагоноремонтний завод») послуги із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя укладення договору від імені Довірителя про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами Довірителя на під'їзних коліях та коліях загального користування, в тому числі за час затримки з вини вантажовласника на станціях призначення чи на підходах до них клієнтами (вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками або користувачами під'їзних колій, портами, організаціями, установами, експедиторами, тощо).

На виконанні умов вищевказаного договору між ДП «Донецька залізниця» та ДП «Луганськвугілля» укладено договір від 12.09.2012 № 218/05 про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами.

14.12.2012 локомотив власності ВП «Луганськвантажтранс» ДП «Луганськвугілля» серії ТГМ 6А № 985 з піввагонами власності ДП «Укрспецвагон» та ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» завантажені вугіллям втратив контроль управління гальмами у зв'язку з чим було втрачено управління з вагонами та відбулося зіткнення з потягом, що спричинило схід з колії локомотиву серії ТГМ 6А № 985 та пошкодження піввагонів №№ 60616976, 67358218, 67703603.

Відповідно до п. 24 «Правил користування вагонами та контейнерами», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 15 березня 1999 за № 165/34586 «У разі втрати або пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, винна сторона зобов'язана надати відповідний вагон. У разі відсутності у винної сторони відповідного вагона вона зобов'язана відшкодувати його вартість, визначену згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» (надалі Порядок).

На вагони №№ 60616976, 67358218, 67703603 було складено акти Форми ВУ-25м №№ 6, 7, 10 від 26.12.2012 про пошкодження вагонів.

Згідно актів №№ 6, 7, 10 від 26.12.2012 про пошкодження вагонів №№ 60616976, 67358218, 67703603 (копія актів наявна в матеріалах справи) зазначені вагони не підлягають ремонту та виключаються із інвентарного парку.

Акти №№ 6, 7, 10 підписані начальником вагонного депо, ревізором із безпеки руху поїздів та автотранспорту у вагонному господарстві ревізорської дільниці та в.о. директора ДП «Ліганськвугілля».

17.12.2012 було проведено оперативну нараду при начальнику станції Слов'яносербськ Донецької залізниці з розвідування обставин і причин сходу вагонів 14.12.2012 на під'їзній колії ВП «Луганськвантажтранс» ДП «Луганськвугілля», про що складений відповідний протокол від 17.12.2012, згідно якого встановлена вина ДП «Луганськвугілля».

Відповідно до Висновку про розмір збитків, спричинених пошкодженням майна, ринкова вартість вагонів складає:

Вагон № 67703603 - 150 900 грн., без ПДВ;

Вагон № 60616976 - 168 900 грн., без ПДВ;

Вагон № 67358218 - 141 000 грн., без ПДВ.

Загальний розмір реальних збитків, спричиненням пошкодженням вагонів, становить 460 800 грн., без ПДВ.

Розмір упущеної вигоди становить 52 380 грн., без ПДВ.

З метою визначення ринкової вартості вагонів та розміру упущеної вигоди ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» були понесені витрати в розмірі 3 000,00 грн., без урахування ПДВ за проведення оцінки майна.

Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивач, з метою безпосереднього врегулювання спору з вдповідачем, надіслав претензію від 14.02.2013 № 468. Листом від 12.03.2013 № 07/334 відповідачем вищезазначена претензія визнана обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Також, в даному листі зазначалося прохання щодо розгляду можливості погашення суми претензії помісячно до вересня 2013 року. У відповідь на лист від 12.03.2013 № 07/334 позивач листом від 15.03.2013 № 814 повідомив, що вагони №№ 60616976, 67358218, 67703603 підлягають виключенню із автоматизованої бази даних парку вагонів та подальшому списанню з балансу підприємства за умови формування пакету документів, зокрема, документів, підтверджуючих відшкодування вартості пошкоджених вагонів, який передається до відповідного управління Укрзалізниці для прийняття рішення щодо їх виключення та списання.

Оскільки ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» не були отримані кошти за пошкодженні вагони у розмірі 619 416,00 грн., останній звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача збитки в порядку ст. ст. 224, 225 ГК України.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві і поясненнях, про що було вказано вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

27.06.2012 між ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» та ДП «Донецька залізниця» укладений агентський договір № Д/М-1203/НЮ-ДОХ. Відповідно до умов договору комерційний агент (ДП «Донецька залізниця») за агентську винагороду зобов'язується надати довірителю (ДП «Дарницький вагоноремонтний завод») послуги із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок Довірителя укладення договору від імені Довірителя про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами Довірителя на під'їзних коліях та коліях загального користування, в тому числі за час затримки з вини вантажовласника на станціях призначення чи на підходах до них клієнтами: вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками або користувачами під'їзних колій, портами, організаціями, установами, експедиторами тощо (арк. справи 71-77).

На виконання умов вищевказаного договору між ДП «Донецька залізниця» та ДП «Луганськвугілля» укладено договір від 12.09.2012 № 218/05 про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами (арк. справи 78-80).

Із матеріалів справи вбачається, що 14.12.2012 локомотив власності ВП «Луганськвантажтранс» ДП «Луганськвугілля» серії ТГМ 6А № 985 з піввагонами власності ДП «Укрспецвагон» та ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», завантаженими вугіллям, втратив контроль управління гальмами, у зв'язку з чим було втрачено управління вагонами та відбулося зіткнення з потягом, що спричинило схід з колії локомотиву серії ТГМ 6А № 985 та пошкодження піввагонів № 67703603, 60616976, 67358218.

Зазначені вагони були передані Укрзалізницею на баланс ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» згідно наказу № 565 від 14.10.2011, актів приймання передачі основних засобів (арк. справи 82-85).

Згідно актів форми ВУ-25м від 26.12.2012 було зафіксовано факти пошкодження вагонів: № 6 - вагону № 60616976, № 7 - вагону № 67358218, № 10 - вагону № 67703603.

Зазначені акти підписані начальником вагонного депо, ревізором із безпеки руху поїздів та автотранспорту у вагонному господарстві ревізорської дільниці та в.о. директора ДП «Луганськвугілля».

17.12.2012 по вказаному вище факту було проведено оперативну нараду при начальнику станції Слов'яносербськ Донецької залізниці з розслідування обставин і причин сходу вагонів 14.12.2012 на під'їзній колії ВП «Луганськвантажтранс» ДП «Луганськвугілля», про що складений протокол від 17.12.2012.

Під час наради обговорювалася вказана пригода та було підтверджено наявність вини ДП «Луганськвугілля» у сході локомотива та пошкодженні відповідних вагонів. При цьому, в п. 2.2 протоколу зазначено, що вагони №№ 67358218, 60616976, 67703603 та інші слід не приймати з простою до підписання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М і виконання вимог пункту 24, розділу 4 Правил, в частині відшкодування збитків, заподіяних залізниці, винною стороною.

Як свідчить текст позовної заяви та пояснення позивача, останній посилається на зазначений протокол, але при цьому не читає його повністю та не приймає до уваги, що вказана фраза стосується того, що заподіяні збитки повинні бути відшкодовані залізниці, а не ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» (арк. справи 86-88). При цьому, про заподіяні позивачу збитки та необхідність їх відшкодування в протоколі взагалі не вказується.

Відповідно до вимог за позовом з урахуванням пояснень та заперечень, позивач просить відшкодувати заподіяні відповідачем збитки внаслідок пошкодження відповідачем вагонів, що знаходяться в користування у позивача, а саме: реальні збитки в сумі 552 960 грн. 00 коп. (з ПДВ), які складаються з ринкової вартості 3-х пошкоджених вагонів; додаткові витрати, пов'язані із необхідністю проведення незалежної оцінки з метою встановлення розміру збитків в сумі 3 600 грн. 00 коп. з ПДВ), а також неодержаний прибуток в сумі 62 856 грн. 00 коп. (з ПДВ), який складається із плати за користування трьома пошкодженими вагонами за 47 діб від дати пошкодження вагонів до дати оцінки (розрахунки додані до заперечень від 10.10.2013 - арк. справи 183-187).

Згідно Правил користування вагонами и контейнерами, затверджених Наказом Мінтранспорту України № 113 від 25.02.1999 встановлено наступне.

Відповідно до пункту 19 підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.

В даному випадку, факт пошкодження вагонів №№ 67358218, 60616976, 67703603 зафіксовано в актах №№ 6, 7, 10 від 26.12.2012 форми ВУ-25.

В той же час, позивачем до справи долучено акт від 25.12.2012 (арк. справи 19), яким також зафіксовано факт пошкодження, в тому числі і вагонів №№ 67358218, 60616976, 67703603 та вказано про необхідність виключення вагонів №№ 60616976, 67358218. Відомості про виключення вагону № 67703603 не зазначені. Вказаний акт підписано відповідною комісією у складі 5 осіб і він фактично відповідає формі ГУ-23 за змістом та за складом комісії.

Пункт 20 Правил встановлює, що пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Пункт 21 Правил регламентує, що ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Матеріалами справи підтверджено та не оспорено відповідачем, що вагони №№ 67358218, 60616976, 67703603 були пошкоджені, але зазначені вагони фактично не ремонтувалися.

Пункт 22 Правил вказує, що сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Згідно п. 23 Правил вартість ремонту та всі витрати, пов'язані з ремонтом пошкодженого вагона, зазначаються в акті про пошкодження вагона, який надається винній стороні для відшкодування збитків за пошкодження вагона.

В актах №№ 6, 7, 10 від 26.12.2012 зазначено, що вартість шкоди уточнюється. При цьому, будь-яких інших актів щодо вартості відновлювального ремонту або вартості вагонів не складалося.

Відповідно до п. 24 Правил встановлено, що у разі втрати або пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, винна сторона зобов'язана надати відповідний вагон. У разі відсутності у винної сторони відповідного вагона вона зобов'язана відшкодувати його вартість, визначену згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 N 116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".

В той же час, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогами щодо заміни пошкоджених вагонів та відмови останнього від надання вагонів аналогічних пошкодженим. Також позивачем до суду відомостей щодо обсягів відновлювального ремонту пошкодження вагонів або їх знищення не надано.

В даному випадку, вагони №№ 67358218, 60616976, 67703603 пошкоджені, але позивачем їх відновлюваний ремонт не здійснювався, вагони знаходяться на території підприємства відповідача і останній сплачує плату за їх користування, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами за спірний період (арк. справи 93-169) і вказані обставини позивачем не оспорені та не спростовані.

При цьому, позивачем вартість реальних збитків рахується із визначення ринкової вартості зазначених вагонів, але спірні вагони з обігу не виключено, що також підтверджується і доводами представника позивача за поясненнями від 14.10.2013 (арк. 237-238), де зазначено, що спірні вагони знаходяться в користуванні відповідача відповідно до п. 2.2 Правил. Вказане також підтверджено і відповідачем.

Також за поясненнями від 14.10.2013 позивач зазначає, що збитки в сумі 552 960 грн. 00 коп. є реальними, оскільки він не зможе надавати пошкоджені вагони в користування іншим клієнтам. При цьому, ці доводи жодним доказом не підтверджені та на момент розгляду справи в суді вагони знаходяться в користуванні у відповідача.

Наведені вище та фактичні обставини справи свідчать про те, що у позивача фактично відсутні збитки від пошкодження вагонів №№ 67358218, 60616976, 67703603.

В той же час, позивачем до стягнення заявлені витрати, пов'язані із проведенням оцінки майна - вагонів №№ 67358218, 60616976, 67703603 в сумі в сумі 3 600 грн. 00 коп., а також неодержаний прибуток в сумі 62 856 грн. 00 коп., що складається з плати за користування пошкодженими вагонами за 47 діб (термін від дати пошкодження вагонів до дати оцінки). Але матеріалами справи підтверджено, що відповідач сплачує плату за користування зазначеними вагонами за весь час їх користування. При цьому, із розрахунку неодержаного прибутку (арк. справи 230) взагалі не вбачається коли саме починається та закінчується період нарахування відповідної плати. Крім цього, як було вказано вище та підтверджено відповідачем і самим позивачем, відповідач сплачує плату за користування спірними вагонами. Тобто, фактично відсутні збитки у вигляді неодержаного прибутку. Також необґрунтованими є вимоги щодо стягнення вартості оцінки визначення збитків, оскільки фактично будь-які збитки відсутні.

Відшкодування збитків є формою цивільно-правової відповідальності, яка може бути застосована в будь-якому випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону.

За змістом ст.ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до норми ст. 19 Основного Закону держави - Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Це кореспондує загальним положенням процесуального законодавства, зокрема, ст. 33 ГПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, позивач зобов'язаний довести суду обставини щодо наявності збитків, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

В даному випадку, позивачем не надано суду допустимих та належних доказів щодо наявності реальних збитків та не доведено суду, що з вини відповідача, йому заподіяні збитки в розмірі 619 416 грн. 00 коп.

З огляду на вказані положення, позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач - спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази допущення відповідачем порушень та реальності заподіяних збитків. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.

В даному випадку, позивачем таких доказів подано не було.

За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 18.10.2013.

Суддя Т.А. Василенко