Рішення № 34201214, 07.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 911/3139/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»

до Відділу освіти Виконавчого комітету Славутицької міської ради

про визнання договору дійсним та стягнення 47228,33 грн.

секретар судового засідання: Калиновський Ю.С.

за участю представників:

від позивача: Адаменко Н.П., доруч. № 01-07-11/2220 від 11.12.2012 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відділу освіти Виконавчого комітету Славутицької міської ради (далі - відповідач) про визнання договору дійсним та стягнення 47228,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за виконані роботи, а також непідписанням Відділом освіти Виконавчого комітету Славутицької міської ради підготовленого та наданого позивачем проекту договору № 86/08-12 на вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки на об'єктах Відділу освіти за 2012 рік.

Так, позивач зазначив, що КП «УЖКГ» не було отримано від відповідача ні заперечень щодо змісту договору, ні протоколу розбіжностей. Відповідач, отримавши 2 примірника договору на підпис, не повернув на адресу позивача жодного примірника, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на приписи ст. 640 ЦК України, просить суд визнати дійсним договір № 86/08-12 від 2012 року на вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки на об'єктах Відділу освіти, а також стягнути з відповідача борг за договором № 86/08-12 від 2012 року в сумі 47228,33 грн. та 3441,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 06.09.2013 р. та 07.10.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 27.08.2013 р., 06.09.2013 р. та 07.10.2013 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відділом освіти Виконавчого комітету Славутицької міської ради (далі - Відділ освіти) було направлено на адресу Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (далі - КП «УЖКГ») лист № 01-16-756 від 10.07.2012 р., відповідно до якого Відділ освіти просив КП «УЖКГ» забезпечити виміри опору розтікання на основних заземлювачах, заземленнях магістралей, фази нуль і устаткування та опору ізоляції в термін до 28.08.2012 р. у закладах освіти згідно переліку. Водночас, у листі було зазначено, що Відділ освіти гарантує оплату за актами виконаних робіт.

У свою чергу, КП «УЖКГ» було підготовлено проект договору № 86/08-12 на вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки на об'єктах Відділу освіти, відповідно до п. 2.3 якого вартість робіт за договором встановлено в сумі 47228,33 грн.

КП «УЖКГ» було надано послуги на загальну суму 47228,33 грн. з вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки на об'єктах Відділу освіти, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, у тому числі - № 135/08-12 на суму 24476,65 грн., № 136/08-12 на суму 17442,56 грн., № 137/08-12 на суму 1848,44 грн., № 138/08-12 на суму 2378,66 грн., № 139/08-12 на суму 541,01 грн., № 140/08-12 на суму 541,01 грн. (копії актів долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Як слідує з матеріалів справи, 28.08.2012 р. КП «УЖКГ» було надано Відділу освіти проект договору № 86/08-12, а також акти приймання виконаних робіт №№ 135/08-12, 136/08-12, 37/08-12, 138/08-12, № 139/08-12, № 140/08-12, що підтверджується витягом з журналу реєстрації внутрішньої переписки по підприємству, копію якого долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом.

Проте, Відділом освіти було повернуто КП «УЖКГ» лише підписані акти приймання виконаних робіт №№ 135/08-12, 136/08-12, 37/08-12, 138/08-12, № 139/08-12, № 140/08-12. Водночас, договір № 86/08-12 на вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки на об'єктах Відділу освіти не був підписаний зі сторони Відділу освіти Виконавчого комітету Славутицької міської ради та не був повернутий позивачу.

КП «УЖКГ» було надіслано на адресу Відділу освіти претензію № 01-07-06/661 від 19.04.2013 р., відповідно до якої позивач вимагав перерахування відповідачем на рахунки підприємства заборгованості в розмірі 47228,33 грн., а також повернення одного примірника договору на адресу КП «УЖКГ».

Відповідь на претензію отримано не було.

Оскільки відповідач не підписав та не повернув примірник договору, а також не розрахувався з КП «УЖКГ» за надані послуги, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Правове регулювання питання щодо визнання договорів дійсними регламентовано статтями 218, 220 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Частиною 2 статті 218 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Позивачем в якості правової підстави для визнання договору № 86/08-12 на вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки на об'єктах Відділу освіти дійсним зазначено ч. 1 ст. 640 ЦК України, відповідно до приписів якої договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем належними та допустимими доказами в розумінні наведених вище приписів ГПК України не підтверджено наявності правових підстав для визнання договору № 86/08-12 від 2012 року дійсним.

За таких обставин позовна вимога КП «УЖКГ» щодо визнання дійсним договору № 86/08-12 від 2012 року на вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки на об'єктах Відділу освіти є такою, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства України, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Натомість вимога позивач про стягнення з відповідача 47228,33 грн. за надані послуги підлягає судом задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, КП «УЖКГ» було надано послуги Відділу освіти, що підтверджується акти приймання виконаних робіт №№ 135/08-12, 136/08-12, 37/08-12, 138/08-12, № 139/08-12, № 140/08-12.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався надати послуги, а відповідач, в свою чергу - оплатити їх.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором про надання послуг.

Приписами ч. 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У зв'язку з несплатою Відділом освіти на користь КП «УЖКГ» вартості наданих останнім послуг, позивачем було направлено на адресу Відділу освіти претензію № 01-07-06/661 від 19.04.2013 р., відповідно до якої позивач вимагав перерахування відповідачем на рахунки підприємства заборгованості в розмірі 47228,33 грн.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзиву на позов та доказів оплати наданих позивачем на користь відповідача послуг суду не надав.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 47228,33 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. У задоволенні позовної вимоги про визнання договору дійсним відмовити.

3. Стягнути з Відділу освіти Виконавчого комітету Славутицької міської ради (07100, Київська обл., м. Славутич, Бакинський квартал, 15, код 23568683) на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, код 31476318) - 47228 (сорок сім тисяч двісті двадцять вісім) грн. 33 коп. основного боргу, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 14.10.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна