Рішення № 34201121, 14.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17530/13 14.10.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»

про стягнення 9267,22 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Каракоця О.Р. за довіреністю № Э.37.7.0.0/Д-305 від 28.07.2011 р.

від відповідача: Волчек Н.М. за довіреністю № 65-1-4/38-Ю від 05.12.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.10.2013 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (відповідач) про стягнення 9 267,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» на підставі договору страхування наземного транспорту № CNGLAK23990031 від 26.03.2009 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Cherry Amulet», реєстраційний номер СВ 1020 АК, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «М-2140», реєстраційний номер В4503 ЧН, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/1146961), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.10.2013 р. о 10:20 год.

10.10.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

10.10.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 12.09.2013 р., якою повідомив про відсутність аналогічного спору та просив суд долучити докази до матеріалів справи, зокрема платіжні доручення № 1175 від 22.09.2010 р., № РТ025ВОNRP від 25.03.2010 р. та № PT025BOXLH від 25.03.2010 р.; витяги з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача. Вищезазначеною заявою позивач також повідомив суд про неможливість надати розрахунок суми страхового відшкодування в порядку регресу з урахуванням розміру франшизи за полісом ВС/1146961, оскільки у позивача відсутня достовірна інформація щодо її розміру.

В судове засідання, призначене на 14.10.2013 р. представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 14.10.2013 р., подав клопотання про долучення копії довідки № 8655872 про дорожньо-транспортну пригоду від 13.02.2013 р. та копії постанови Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 11.08.2010 р. у справі № 3-1030/2010 до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 14.10.2013 р., не підтримав клопотання про залучення Кирієнко Валентини Сергіївни до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

За таких обставин зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 14.10.2013 р., подав клопотання про долучення копії полісу № ВС/1146961 до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 14.10.2013 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 14.10.2013 р., заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.10.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.03.2009 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» та Кирієнко Валентиною Сергіївною (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту № CNGLAK23990031 (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Cherry Amulet», реєстраційний номер СВ 1020 АК. Строк дії договору страхування визначений з 26.03.2009 р. до 24.03.2010 р. Строк дії зазначеного договору було пролонговано до 24.03.2011 р., згідно п. 9 договору страхування від 25.03.2010 р.

25.07.2010 рна 204-ому км автодороги М-01 Київ - Чернігв - Нові Яриловичі сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Cherry Amulet», реєстраційний номер СВ 1020 АК, під керуванням Кирієнко Валентини Сергіївни та автомобіля «М-2140», реєстраційний номер В4503 ЧН, яким керував Маркелов Анатолій Олегович. Наведене підтверджується довідкою № 8655872 про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ УМВС України в Чернігівській області від 13.02.2013 р.

ДТП сталася в результаті порушення Маркеловим Анатолієм Олеговичем п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 11.08.2010 р. у справі № 3-1030/10, відповідно до якої Маркелова Анатолія Олеговича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Cherry Amulet», реєстраційний номер СВ 1020 АК, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до Акту № 0191/10 автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, що складений 02.08.2010 р. оцінювачем Колотом Ігорем Олексійовичем. (свідоцтво № 5359 від 03.06.2010 р.) становить 9 519,67 грн. (надалі - акт № 0191/10 автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 02.08.2010 р.). Відповідно до зазначеного звіту, вартість відновлюваного ремонту складає - 9 519,67 грн.

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № И-6255 від 15.09.2010 р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 9 267,22 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 1175 від 22.09.2010 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній станом на 25.07.2010 р.) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу

- особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб;

- забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 25.07.2010 р.) зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвал Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. в судовому засіданні, призначеному на 14.10.2013 р., представлено копію договору (полісу № ВС/1146961) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи також містять копію інформації з централізованої бази даних Моторного (транспортного) бюро України, надану позивачем разом з позовною заявою.

Відповідно до полісу № ВС/1146961, який є договором ІІІ типу, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено Маркелова Анатолія Олеговича, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 25 500,00 грн., франшиза - в сумі 510,00 грн., строк дії даного полісу з 00:00 год. 25.12.2009 р. до 24.12.2010 р.

Отже, поліс ВС/1146961 є договором ІІІ типу, при цьому відповідно до п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що до ІІІ типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених в договорі.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що Маркелов Анатолій Олегович, який є страхувальником за полісом № ВС/1146961, керував автомобілем «М-2140», реєстраційний номер В4503 ЧН, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВС/1146961, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Так, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 8 757,22 грн. (9 267,22 грн. (сума вартості відновлюваного ремонту, підтверджена актом № 0191/10 автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 02.08.2010 р., страховим актам № И-6255 від 15.09.2010 р. по договору страхування та платіжним дорученням № 1175 від 22.09.2010 р.) - 510,00 грн. (франшиза за полісом № ВС/1146961) = 8 757,22 грн.).

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підставами вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів (у повному обсязі або частково) від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів (у повному обсязі або частково) згідно судового рішення.

Матеріалами справи, зокрема, копією претензії № 13-06/02-06 від 13.06.2013 р. підтверджено, що позивач звертався з такою претензією до відповідача, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (копії претензії та повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 8 757,22 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 8 757,22 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню частково в сумі 8 757,22 грн.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу належить відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року №5515-VI станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Ціна позову становить 9 267,22 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1 720,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В своїх роз'ясненнях "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 Пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства, постановив надати господарським судам роз'яснення згідно яких, правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1 625,82 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 16467237), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (490944, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; ідентифікаційний код 33248430) 8 757,22 грн. (вісім тисяч сімсот п'ятдесят сім гривень 22 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1 625,82 грн. (одну тисячу шістсот двадцять п'ять гривні 82 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.10.2013 р.

Суддя Гумега О. В.