Рішення № 34198234, 07.10.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

07.10.2013 Єдиний унікальний номер 205/5000/13-ц

№ 2-205/2541/2013

№ 205/5000/13-ц

ЗАОЧНЕ РІІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради, треті особи Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 червня 2013 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, тергромади в особі Дніпропетровської міськради, треті особи Друга дніпропетровська держнотконтора, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2013 року позов було залишено без руху, а позивачу запропоновано протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки, які позивачем 21 червня 2013 року було усунуто.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що її батьком є ОСОБА_5, який 23 серпня 2012 року помер. Після його смерті відкрилася спадщина на 68/100 частин домоволодіння № 5 на вул. Чеботарьова у м. Дніпропетровську та земельну ділянку, площею 0,0344 га, яка розташована у м. Дніпропетровську на вул. Чеботарьова, 5. 9 липня 2005 року ОСОБА_5 заповідав усе своє майно у рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька: з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася своєчасно, ОСОБА_2 у своїй нотаріально посвідченій заяві відмовилася від належної їй частки спадкового майна на користь ОСОБА_6, але отримати свідоцтво про право на спадщину позивач не має можливості, оскільки у правовстановлюючих документах на зазначене майно невірно було зазначено прізвище батька позивача, крім того, право власності на спірну частину домоволодіння на час смерті спадкодавця не було зареєстровано у встановленому порядку. Позивач у своєму позові просила встановити факт, що ОСОБА_5 є покупцем за договором купівлі-продажу 68/100 частин домоволодіння № 5 на вул. Чеботарьова у м. Дніпропетровську, укладеним 2 липня 1987 року, посвідченим Другою дніпропетровською держнотконторою та зареєстрованим в реєстрі за № 1-3156; встановити належність ОСОБА_5 Державного акту серії ДП Д* № 014938 на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0344 га, яка розташована у м. Дніпропетровську на вул. Чеботарьова, 5, виданого на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міськради народних депутатів № 1161 від 18 червня 1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 014938; визнати за позивачем право власності на 68/100 частин домоволодіння № 5 на вул. Чеботарьова у м. Дніпропетровську в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 23 серпня 2012 року. У своїх заявах до суду позивач та її представник справу просили розглянути за їх відсутності, ухваливши заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи відповідач повідомлявся належним чином, про що свідчить особистий підпис представника на розписці, про причини неявки свого представника суд не повідомив. Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим слухати справу за відсутності представника відповідача.

Представники третіх осіб Другої дніпропетровської держнотконтори та реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції у судове засідання не зявилися, про час та місце слухання справи треті особи повідомлялися належним чином, у своїх заявах до суду справу просили розглянути за відсутності своїх представників.

Треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не зявилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, у своїх заявах до суду справу просили розглянути за їх відсутності, ухваливши рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 2 липня 1987 року ОСОБА_5 належить 68/100 частин домоволодіння № 5 на вул. Чеботарьова у м. Дніпропетровську (а.с. 9-10). Договір у встановленому порядку було посвідчено Другою дніпропетровською держнотконторою та зареєстровано в реєстрі за № 1-3156. Право власності 30 жовтня 1987 року було зареєстровано в ДМБТІ (а.с. 10 зворот).

Разом з тим, в договорі купівлі-продажу прізвище ОСОБА_5 зазначено як «Зиновьев» замість «Зіновьєв», як вказано у свідоцтві про його смерть (а.с. 4).

Крім того, 22 липня 1998 року ОСОБА_5 було видано Державний акт серії ДП Д* № 014938 на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0344 га, яка розташована у м. Дніпропетровську на вул. Чеботарьова, 5, виданий на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міськради народних депутатів № 1161 від 18 червня 1998 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 014938.

Прізвище ОСОБА_5 в Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку зазначено як «Зиновьєв» замість «Зіновьєв», як вказано у свідоцтві про його смерть (а.с. 4).

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

З зазначеного вище вбачається, що всі інші дані крім прізвища ОСОБА_5 у наданих суду документах повністю співпадають, тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а факт належності ОСОБА_5 договору купівлі-продажу від 2 липня 1987 року 68/100 частин домоволодіння № 5 на вул. Чеботарьова у м. Дніпропетровську, який було видано на імя ОСОБА_7, та факт належності ОСОБА_5 Державного акту серії ДП Д* № 014938 на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0344 га, яка розташована у м. Дніпропетровську на вул. Чеботарьова, 5, який було видано на імя ОСОБА_8, встановленню.

9 липня 2005 року ОСОБА_5 заповідав усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, все те, що буде йому належати, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Заповіт у встановленому порядку було посвідчено Третьою дніпропетровської держнотконторю та зареєстровано в реєстрі за № 2-2302 (а.с. 5).

23 серпня 2012 року ОСОБА_5 помер (а.с. 4).

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивачем протягом строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, було у встановленому порядку подано заяву про прийняття спадщини до Другої дніпропетровської держнотконтори.

Частиною 1 статті 1273 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Скориставшись своїм правом на відмову від прийняття спадщини, ОСОБА_2 11 вересня 2012 року звернулася з відповідною заявою до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та відмовилася від належної їй частини спадкового майна на користь ОСОБА_1 (а.с. 7).

Таким чином, на теперішній час позивач є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_5, але свідоцтво про право на спадщину за законом їй видано не було через розбіжності у написанні прізвища ОСОБА_5 у правовстановлюючих документах на належне йому нерухоме майно.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді 68/100 частин домоволодіння № 5 на вул. Чеботарьова у м. Дніпропетровську та земельної ділянки, площею 0,0344 га, яка розташована у м. Дніпропетровську на вул. Чеботарьова, 5.

Отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 68/100 частин домоволодіння № 5 на вул. Чеботарьова у м. Дніпропетровську позивач немає можливості, оскільки на час початку виконання реєстраційною службою своїх функцій реєстрації та перереєстрації прав власності ОСОБА_5 помер, а реєстрація права власності в КП «ДМБТІ» в реєстраційній службі на теперішній час не відображена, тому іншим шляхом, крім як визнання права власності в порядку спадкування у судовому порядку, у позивача немає можливості захистити своє право і отримати спадщину.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання права власності в порядку спадкування за заповітом також знайшли своє підтвердження, а тому за ОСОБА_1 слід визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на 68/100 частин домоволодіння № 5 на вул. Чеботарьова у м. Дніпропетровську після смерті ОСОБА_5, померлого 23 серпня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270, ч. 1 ст. 1273 ЦК України, ст. ст. 10, 11, ч. 2 ст. 197, 209, 212-215, 218, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 225, 226, п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_5, який помер 23 серпня 2012 року, договору купівлі-продажу від 2 липня 1987 року 68/100 частин домоволодіння № 5 на вул. Чеботарьова у м. Дніпропетровську, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 1-3156, в якому його прізвище було зазначено як «Зиновьев».

Встановити факт належності ОСОБА_5, який помер 23 серпня 2012 року, Державного акта на право приватної власності на землю серії ДП Д* № 014938 від 22 липня 1998 року, виданого Дніпропетровською мміською Радою народних депутатів на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів № 1161 від 18 червня 1998 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 014938, на земельну ділянку площею 0,0344 га, розташовану на вул. Чеботарьова, 5 у м. Дніпропетровську, в якому його прізвище було зазначено як «Зиновьєв».

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 68/100 частин домоволодіння № 5 на вул. Чеботарьова у м. Дніпропетровську після смерті ОСОБА_5, померлого 23 серпня 2012 року.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення позивачем та третіми особами може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя