Рішення № 34197039, 07.10.2013, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 733/1280/13-ц

№ 2/733/690/13

Рішення

Іменем України

"07" жовтня 2013 р.

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого судді Чугуєвської Т.П.

при секретарі Ткаченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та редакції газети «Ічнянська панорама» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позові вказує, що в друкованому виданні «Ічнянська панорама» №4(12), датованому 20 квітням 2013року, було опубліковано статтю ОСОБА_2 під назвою

« Ложка дьогтю для ОСОБА_3» , яка є відгуком на книжку «Ічнянці в Армії УНР», підготовлену та видану ним разом з ОСОБА_3 та публічним наклепом на авторів цього видання.

В статті вказується, що « незрозуміло, чому ОСОБА_1 і ОСОБА_3 називають себе «авторами книжки», якщо вони є упорядниками чужих текстів, що не відповідає дійсності, оскільки авторами книжки є саме ОСОБА_1 і ОСОБА_3, про що відомо всім членам редколегії. В цій же статті вказується, що відомого українського краєзнавця Олега-Аріма ОСОБА_4 було «внесено без його відома до складу редколегії», що теж не відповідає дійсності, у 5 абзаці статті ОСОБА_2 звинувачує авторів книжки у «крадіжці та спотворенні» його статті «Отаман «Куреня смерті», в той час як не він, ні ОСОБА_3 взагалі не читали публікацій ОСОБА_2, а заява про «безсоромне викрадення ОСОБА_3 і ОСОБА_1 чужих текстів» є наклепом, у сьомому абзаці статті автор звинувачує його в плагіаті, бо в книжці «не згадали племінницю отамана Маригарину ОСОБА_5, хоча користувалися її фактами». Вважає, що і це твердження не відповідає дійсності, оскільки взагалі вони ОСОБА_5 не знають і її фактами не користувались.

Просить ці твердження визнати такими, що не відповідають дійсності, завдають шкоди його інтересам і принижуть честь, гідність та ділову репутацію. Зобов»язати редакцію газети «Ічнянська панорама» опублікувати спросування недостовірної інформації, стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та редакції газети «Ічнянська панорама» на його користь моральну шкоду в сумі 20000гривень.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримав та суду пояснив, що дійсно в газеті «Ічнянська панорама» № 4(12) від 20 квітня 2013року була надрукована стаття ОСОБА_2 « Ложка дьогтю для ОСОБА_3», в якій було звинувачено автора книжки «Ічнянці в Армії УНР» в плагіаті, бо автори не згадали племінницю отамана ОСОБА_5, хоча користувалися її фактами, в абзаці п»ятому статті ОСОБА_2 звинуватив авторів книжки у «крадіжці та спотворенні його статті «Отаман «Куреня смерті», в «безсоромному викраденні ОСОБА_3 і ОСОБА_1 чужих текстів», в тому, що з їх вини до складу редколегіїї книжки було внесено Олега-Аріма ОСОБА_4 без його відома, в абзаці другому цієї статті ОСОБА_2 заявляє, що незрозуміло, чому ОСОБА_1 і ОСОБА_3 називають себе «авторами книжки», якщо вони є упорядниками чужих текстів. Вважає, що всі ці вислови не відповідають дійсності, оскільки авторами книжки є ОСОБА_1 і ОСОБА_3 і це ніким не оспорювалось. Краєзнавця Олега-Аріма ОСОБА_4 було внесено до редколегії книжки ««Ічнянці в Армії УНР» з його відома, ні про яку крадіжку, спотворення та безсоромне викрадення чужих текстів мови йти не може, оскільки всі ці дані, які викладені авторами на сторінках 211-212 книжки збирали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спілкуючись з жителями с. Власівка Ічнянського району Чернігівської області, звідки родом отаман ОСОБА_7, про існування його сестри ОСОБА_5 їм не було відомо.

Просить ці твердження визнати такими, що не відповідають дійсності, завдають шкоди інтересам позивача, принижуть честь, гідність та ділову репутацію. Зобов»язати редакцію газети «Ічнянська панорама» опублікувати спростування недостовірної інформації, стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та редакції газети «Ічнянська панорама» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000гривень, оскільки йому була завдана моральна шкода як краєзнавцю, літератору, громадському діячу, відомому на Україні та за кордоном.

Відповідач ОСОБА_2, автор статті, позов не визнав та суду пояснив, що він з 2007 року досліджує долю отамана ОСОБА_7, який народився в с. Власівка Ічнянського району Чернігівської області, а потім служив в армії УНР. З цього приводу друкувались його статті в різних газетах Чернігівщини, він їздив в Росію до сестри отамана ОСОБА_8 ОСОБА_5, яка розповіла йому про брата і він знав такі факти, про які ніхто не міг знати. Цей матеріал є в музеї «Советскої окупації» в м. Києві, то коли вийшла книжка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 «Ічнянська в армії УНР», він прочитавши її побачив, що автори книжки скористались його доробками, про що він і написав у вищевказаній статті. Вважає, що вони не є авторами книжки, а лише упорядниками чужих текстів, навівши при цьому Енциклопецію та інші книжки, видані на Україні. ОСОБА_5 приїздила в с. Власівка Ічнянського району Чернігівської області, до батьківської хати, де він та ОСОБА_9 зустрічалися з нею. Тоді вона їм подарувала фотографію свого брата, яку використали автори книжки. Вважає, що факти, викладені ним в статті « Ложка дьогтю для ОСОБА_3» є достовірними і просить в позові відмовити.

Представник газети «Ічнянська панорама» ,редактор ОСОБА_10, проти позову заперечував, вважає, що всі викладені автором статті ОСОБА_2 факти відносно отамана ОСОБА_7 є достовірними і просить в позові відмовити.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що він є співавтором книжки «Ічнянці в Армії УНР», що стосується сторінок 211-212 книжки, де мова йде про отамана ОСОБА_7, то він писав про цю видатну особистість, ніякими статтями, авторство яких належить ОСОБА_2, він не користувався, факти, які викладені в книжці він брав із інших джерел, а також з бесід з жителями с. Власівка Ічнянського району Чернігівської області , які пам»ятають отамана ОСОБА_7. Його сестру ОСОБА_5 він взагалі не знає і ніколи з нею не спілкувався, важає статтю ОСОБА_2 наклепом на нього та ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він є членом редакційної колегії серії видань з історії Ічнянського краю, куди також входить і Олег-Арім ОСОБА_4, якого включено в склад колегії з його відома, головою редколегії є ОСОБА_3. Він знайомий з ОСОБА_1 і йому відомо, що авторами книжки «Ічнянці в Армії УНР» є ОСОБА_1 і ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він є членом редакційної колегії серії видань з історії Ічнянського краю, куди входить також і ОСОБА_3. Він приймав участь в засіданнях редакційної колегії і висловлював свою думку відносно написання вищевказаної книги. Він просив ОСОБА_3 включити до редакційної колегії і ОСОБА_2, але ОСОБА_2 не було включено до складу членів редакційної колегії. Про те, що ОСОБА_2 займався дослідженням долі ОСОБА_7 йому відомо, т.я про це свідчать численні публікації з цього приводу в пресі, надруковані ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що працює бібліотекарем в Парафіївській селищній бібліотеці Ічнянського району Чернігівської області і по сумісництву в музеї, з 2000 року займається долею отамана ОСОБА_7, який народився в с. Власівка Ічнянського району Чернігівської області, батько якого був болгарин, в сім»ї було дванадцять дітей. Коли в с. Власівка Ічнянського району Чернігівської області приїжджала сестра ОСОБА_8 ОСОБА_5, то вона з нею зустрічалась і остання розповіла їй про маловідомі факти з біографії отамана, про це вона надрукувала статтю, пізніше статті в пресі з цього приводу друкувалися нею та ОСОБА_2. ОСОБА_5 подарувала їй фотографію ОСОБА_7, яка раніш ніде не друкувалась, тому вважає, що дійсно ці маловідомі факти автори книжки «Ічнянці в армії УНР» не могли знати і використали їх зі статей ОСОБА_2.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовільнити частково.

Суд вважає, що не відповідає дійсності і носить образливий для позивача характер, що ганьбить його честь, гідність та підриває ділову репутацію вислови ОСОБА_2 в статті « Ложка дьогтю для ОСОБА_3» надрукованій в газеті «Ічнянська панорама» 4(12) від 20 квітня 2013 року, «… не зрозуміло чому ОСОБА_1 і ОСОБА_3 називають себе «авторами книжки», якщо вони є лише упорядниками чужих текстів», в абзаці четвертому даної статті автор заявляє, що до складу редколегії книжки «Ічнянці в Армії УНР» відомого Ічнянського краєзнавця Олега-Аріма ОСОБА_4 було «внесено без його відома», в абзаці пятому ОСОБА_2 звинувачує авторів книги в «крадіжці та спотворенні» його статті «Отаман «Куреня смерті» та про «безсоромне викрадення ОСОБА_3 і ОСОБА_1 чужих текстів», в абзаці сьомому статті ОСОБА_2 звинувачує авторів книги «Ічнянці в Армії УНР» в плагіаті «не згадали племінницю отамана ОСОБА_5, хоча користувалися її фактами». Із наданих в судове засідання статтей , а саме «Чернігівщина: ОСОБА_7, ОСОБА_11 і сотні інших» ОСОБА_12 від 6 грудня 2002 року видно, що батько ОСОБА_8 був виходець з Болгарії, оселився він в мальовничому селі Власівка, що поруч з Качанівкою, що в родині було не менше дванадцяти дітей (а.с. 67), а це свідчить про те, що в пресі з»являвся матеріал по цій темі раніше 2007 року. Що стосується того, що ОСОБА_4 не було відомо про те, що він є членом редколегії серії видань з історії Ічнянського краю не відповідає дійсності, бо він сам заявив в судовому засіданні, що він є членом цієї редакційної колегії.

Що стосується крадіжки та спотворення фактів про ОСОБА_7 автором книжки «Ічнянці в армії УНР», то це теж не було доведено в судовому засіданні, оскільки плагіат може встановити тільки стилістична експертиза, яку було запропоновано провести сторонам, але вони відмовились.

Суд встановив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1, ОСОБА_3 народились на Ічнянщині і всі вони могли перейматися долею отамана ОСОБА_7, свого земляка, т.я. до цього часу в селі Власівка Ічнянського району Чернігівської області проживають люди, яким відома ця історична постать.

Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 він з ОСОБА_5 не спілкувався, але зустрічався з жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, які знали факти із життя ОСОБА_7, частину яких було покладено в основу книжки, тому суд вважає, що і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 могли викласти багаточисленні факти із життя отамана ОСОБА_7, бо всі вони виникли на Ічнянській землі, тому суд не може вважати в діях авторів книжки плагіату, а тому мова не може йти ні про крадіжку, ні про спотворення фактів, про які пише в статті ОСОБА_2, а тому викладені в статті ОСОБА_2 « Ложка дьогтю для ОСОБА_3» факти є недостовірними і їх слід спростувати.

Захист честі конституційне право кожної людини.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

В ч.1 ст. 277 ЦК України вказується, що фізична особа, особисті права якої порушено внаслідок поширення про неї та членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 6 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації, у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб у який вона була поширена.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження,думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб»єктивної думки, поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності( на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумачення положень ст.10 Конвенції.

Оскільки вислови, викладені в статті можна перевірити, то вони є фактами.

З цих підстав суд вважає, що автор книжки ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди, але в меншому розмірі, ніж він просить в позовній заяві, а тому її слід стягнути з редакції газети «Ічнянська панорама», яка надрукувала цю статтю.

В позові до ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 215, 209 ч.3 ЦПК України, ст. ст. 297, 299,277,23,1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009року «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд

Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та редакції газети «Ічнянська панорама» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задовільнити частково.

Визнати такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, поширені ОСОБА_2 в статті, надрукованій в газеті «Ічнянська панорама 4(12) від 20 квітня 2013 року під заголовком « Ложка дьогтю для ОСОБА_3» про те, що в абзаці другому цієї статті ОСОБА_2 заявляє, що «… не зрозуміло чому ОСОБА_1 і ОСОБА_3 називають себе «авторами книжки», якщо вони є лише упорядниками чужих текстів», в абзаці четвертому даної статті автор заявляє, що до складу редколегії книжки «Ічнянці в Армії УНР» відомого Ічнянського краєзнавця Олега-Аріма ОСОБА_4 було «внесено без його відома», в абзаці пятому ОСОБА_2 звинувачує авторів книги в «крадіжці та спотворенні» його статті «Отаман «Куреня смерті» та про «Безсоромне викрадення ОСОБА_3 і ОСОБА_1 чужих текстів», в абзаці сьомому статті ОСОБА_2 звинувачує авторів книги «Ічнянці в Армії УНР» в плагіаті «не згадали племінницю отамана ОСОБА_5, хоча користувалися її фактами».

Зобовязати ОСОБА_2 протягом місяця із часу набрання законної сили рішенням суду надрукувати спростування, а редакцію Ічнянської панорами в цей же строк помістити спростування під заголовком «спростування» на тому ж шпальті, тим же шрифтом, де міститься повідомлення, яке спростовується слідуючого змісту : «Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 7 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та редакції газети «Ічнянська панорама» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 відомості, розповсюджені ОСОБА_2 в статті «Ложка дьогтю для ОСОБА_3», надрукованій в газеті « Ічнянська панорама № 4(12) від 20 квітня 2013 року в абзаці другому «… не зрозуміло чому ОСОБА_1 і ОСОБА_3 називають себе «авторами книжки», якщо вони є лише упорядниками чужих текстів», в абзаці четвертому « до складу редколегії книжки «Ічнянці в Армії УНР» відомого ічнянського краєзнавця Олега-Аріма ОСОБА_4 було «внесено без його відома», в абзаці пятому « в крадіжці та спотворенні статті ОСОБА_2 «Отаман «Куреня смерті», «Безсоромне викрадення ОСОБА_3 і ОСОБА_1 чужих текстів», в абзаці сьомому «не згадали племінницю отамана ОСОБА_5, хоча користувалися її фактами».

Стягнути з редакції газети «Ічнянська панорама» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300(триста) грн.

Стягнути з редакції газети «Ічнянська панорама» на користь ОСОБА_1 229грн. 40коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд Чернігівської області протягом 10 днів, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Т. П. Чугуєвська