Ухвала суду № 34195799, 18.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/776/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.Провадження № 22-ц/780/4447/13 Доповідач у 2 інстанції СержанюкКатегорія 26 18.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

14 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Волохова Л.А., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Укргаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргаз» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 50 290,95 грн. заборгованості за додаткові квадратні метри та послуги оформлення права власності згідно договору від 31 серпня 2007 року, а також судовий збір - 503 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення зазначено, що відповідач не сплатив кошти за додаткові метри та за послуги з оформлення права власності, чим, у свою чергу, порушив п. 4.2.11 договору участі у будівництві об'єкту, укладеного між сторонами по справі 31 серпня 2007 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, 31 серпня 2007 року сторони по справі уклали договір №1В/1/4/12/Ж участі у будівництві об'єкту ( а.с. 6-11 ).

Згідно п. 2.2. вказаного правочину, замовник зобов'язується повністю оплатити вартість лоту облігації за договором купівлі-продажу облігацій, а також пред'явити такий лот облігацій до погашення забудовнику, а забудовник зобов'язується збудувати об'єкт будівництва у складі об'єкта нерухомості те передати об'єкт будівництва замовнику в погашення лоту облігацій у порядку, строки та на умовах, що визначені цим договором та інформацією про випуск облігацій ( там же ).

Об'єкт будівництва, відповідно до п. 1.2. договору, розташований за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 6-11 ).

У п. 2.4. договору визначена загальна площа об'єкту будівництва, яка становить 157,57 кв.м. ( там же ).

Згідно 3.8. договору, сторони домовились та погодились, що загальна площа об'єкту будівництва, яка зазначена у 2.4., є проектною та фактично буде визначена після проведення остаточної технічної інвентаризації ( обмірів ) у встановленому чинним законодавством України порядку підприємствами бюро технічної інвентаризації ( там же ).

При цьому, п. 3.10. договору передбачено, що у випадку, якщо за результатами обмірів БТІ фактична загальна площа об'єкту будівництва буде більшою за проектну, визначену п. 2.4. договору, замовник зобов'язується протягом строку оббігу облігацій до моменту підписання акту прийому передачі об'єкта будівництва, додатково придбати необхідну кількість облігацій ( за ринковою ціною облігації на момент їх придбання ) на ту часину площі, на яку фактична площа об'єкту будівництва більша від запланованої ( по 1 облігації за 0,01 кв.м. ).

Відповідно п. 4.2.7. договору, замовник зобов'язаний провести остаточні розрахунки з забудовником у повному обсязі та належним чином до моменту передачі об'єкту будівництва та підписання акту прийому-передачі об'єкту будівництва у випадку, якщо за результатами обмірів БТІ фактична загальна площа такого об'єкту буде більшою за проектну ( там же ).

В подальшому, додатковою угодою про зміну договору №1В/1/4/12/Ж участі у будівництві об'єкту від 31 серпня 2007 року, основний договір був доповнений новими пунктами, зокрема, п. 4.3.4 згідно якого забудовник має право вимагати від замовника оплати вартості додаткових метрів та його послуг з оформлення права власності та/або не видавати свідоцтво про право власності на об'єкт будівництва, якщо ним не була здійснена повна ( 100% ) оплата за лот облігацій, повна оплата за додаткові метри та послуги, згідно п.п. 4.2.11, 4.2.12 договору ( а.с. 12-14 ).

31 січня 2008 року сторони по справі склали акт прийому-передачі за договором №1В/1/4/12/Ж про участь у будівництві об'єкту від 31 серпня 2007 року ( а.с. 15 ).

Згідно п. 2 даного акту, загальна площа квартири становить 165,2 кв.м., а жила - 120,2 кв.м., тобто на 7,63 кв.м. більша за проектну ( там же ).

Таким чином, ОСОБА_1 повинен був сплатити кошти за додаткові метри у розмірі 22 890 грн. та 27 400,95 грн. за послуги з оформлення права власності, що загалом становить 50 290,95 грн.

Проте, зазначені кошти відповідачем станом на момент пред'явлення позову не сплачені.

За таких обставин, суд першої інстанції, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 257, 525, 526, 530, 533 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 212-215, ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

При цьому, дав відповідну оцінку належних і допустимих доказів у справі згідно положень ст. 212 ЦПК України.

А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції.

Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про пропуск позивачем строку позовної давності, неякісне надання послуги щодо оформлення права власності, а також про нікчемність умови договору щодо сплати грошових коштів за додаткові квадратні метри, не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог і не є підставою для задоволення апеляційних вимог.

У відповідності до умов правочину та згідно наданих суду доказів по справі, обмірів фактичної загальної площі жилого приміщення відповідача БТІ не проводилось і на спростування зазначеної обставини ОСОБА_1, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України, будь-яких доказів не надав і не заявляв клопотання про їх забезпечення у відповідності до положень процесуального права.

А тому, його твердження про пропуск позивачем строку позовної давності не ґрунтується на матеріалах справи та положеннях матеріального права з цього приводу.

Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач не виконує взятих на себе обов'язків за договором, а тому заборгованість, яка виникла перед позивачем, підлягає стягненню.

За таких обставин, посилання апелянта, окрім іншого, щодо неможливості виконання умов договору про бронювання об'єкту будівництва з тих підстав, що облігації, які необхідно придбати припинили строк свого погашення, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та передав об'єкт будівництва відповідачу, який у свою чергу відмовляється в такий спосіб виконувати взяті на себе зобов'язання згідно договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Укргаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

Л.А. Волохов